Реферат: Історія Коломиї

На поч. ХХ ст. в місті діяли осередки польських, австрійських, єврейських та українських політичних партій і товариств: єврейська соціалістична партія Галичини, т-во "Gwiazda", радикальне т-во "Народна воля", Руська радикальна партія, робітниче т-во "Поступ", пожарничо - гімнастичне т-во "Січ", т-во "Просвіта", "общество ім. М. Качковського " та ін.

Розвиткові громадських ініціатив сприяла діяльність церковних духовно - релігійних союзів і спілок: "Братство св. архістратига Михаїла" (1866-1939), "Братство Пресвятої родини, посвячене св. Назорейській родині" (1900-1955), "Товариство св. апостола Петра" (1910-1911), "Руське Католицьке товариство св. Йоанна Милостивого" (1911-1919).

З містом ХІХ - поч. ХХ ст. пов'язана творчість Гвідо де Батаглії, Софрона Витвицького, Оскара Кольберга, Францішека Карпінського, Леопольда Вайгеля, Володимира Шухевича, Франтішека Ржегоржа, Марії Дауї.

В добу першої світової війни (1914-1918 рр.) місто знаходилося в епіцентрі театру воєнних дій (від 15 вересня 1914р.) а тому три окупації російськими царськими військами зруйнували місто та його інфранструктуру, ускладнили життя містян, було зруйновано пам'ятник Т.Г.Шевченкові, заборонено видання українських часописів і книг, закриті громадсько-політичні організації, припинено діяльність т-ва "Просвіта", понищено німецькі колонії, вбито десятки українців і чужинців. 02.12.1914 р. за розпорядженням губернатора м. Чернівці та камер-юнкера двору Його імператорської величності С.Д.Евреїнова, начальником Коломийського повіту Чернівецької губернії було призначено князя Лобанова-Ростовського.

Період Західноукраїнської Народної Республіки (1918-1919) та румуно-польської окупації (1919). Етнополітичне та соціально-економічне становище міста напередодні революційних подій відображало розвиток галицьких провінційних міст під пануванням австро-польської адміністрації. 3 березня 1918р. у Коломиї відбулося "свято миру і державности", в якому взяли участь пр. 32.000 містян і селян з гірських околиць Покуття і Гуцульщини. Учасники цих народних зборів вимагали об'єднання всіх українських земель в український коронний край з окремим сеймом, намісником і українською адміністрацією, ратифікації Австро-Угорщиною Брестського мирного договору. 31 жовтня 1918 р. до одержання наказу зі Львова, коломийська окружний таємний військовий комітет прийняв ухвалу, якою закликав Українську генеральну команду захопити владу в Галичині.
В ніч 31 жовтня - 1 листопада 1918 р. в Коломиї проведено військовий переворот, в результаті чого встановлено українську адміністрацію, органи місцевого самоврядування. 14 листопада було створено постійний окружний організаційний комітет, до кінця грудня - сформовано державний аппарат на Покутті.

В період 1918-1919 рр. продовжували працювати Коломийська українська і польська гімназії, окрема єврейська гімназія, окремі українські народні школи, видавництва (виходили часописи і друкована продукція українською, польською, єврейською, есперанто мовами), кооперативні установи; відновлено діяльність українських театрів та музичних т-в (Коломийський народний театр ім. І. Тобілевича, "Коломийський Боян").

Коломийці приймали активну участь у формуванні та військових діях українсько-польської війни, армії УНР: в складі куреня ім. Гетьмана Петра Дорошенка, Коломийської бригади УГА, полку ім. Гетьмана Івана Мазепи, Гуцульського пробоєвого куреня тощо. Місто в цей період відвідали М.Омелянович-Павленко, Д.Вітовський, С.Петлюра та ін.
Період польської окупації (1919-1921 рр.) та Другої Речі Посполитої (1921-1939 рр.) Жорстокий економічний гніт в Галичині поєднувався з політикою національного гноблення та дискримінації українського населення. У 1920-1930-х рр. в місті нараховувалося пр. 20 основних підприємств. Протестуючи проти підневільного становища українців, 3-7 липня 1922 р. 103 металісти вимагали підвищення заробітньої плати на 50%, відновлення на роботі звільненого товариша, страйкуючі робітники фабрики меблів вимагали 8-ми годинного робочого дня і платних відпусток. Українську кооперацію репрезентували "Маслосоюз", "Центросоюз", "Народна торгівля", "Покутський союз" та ін. Коломийський окружком Компартії Східної Галичини (пізніше - КПЗУ) об'єднував 21 осередок (14 селянських і 7 робітничих). 1928 р. в місті створено спілку сільськогосподарських робітників і комітет "Сельроб-єдності". Український національний рух в Коломиї та повіті активізувала діяльність Союзу української повітової молоді ім. М. Драгоманова "Каменярі" (К.Трильовський, А.Чайковський, А.Микитчук, І.Новодворський, М.Жураківський, З.Стефанців) утвореного у серпні 1934 р. Позитивною виявилася праця українського скаутського руху "Пласт" - в сер. 20 - поч.30х рр. в місті створено ХІІІ пластовий курінь ім. О.Завісної (Н.Стефанів, С.Михайлюк, проф. Р.Шипайло), курінь юначок ім. Марка Вовчка, курінь М. Боєслав (Д.Сташків, В.Пригродська, Х.Клопущак, О.Гаврилюк). 24 липня і 2 жовтня 1938 р. у Коломиї відбулися наради членів - засновників Української партії незалежних соціалістів (УПНС), що прийняли низку ідеологічних та організаційних постанов. Маловивченість джерел доби 1919-1939 рр. не дозволяє говорити про активність коломийців в УВО та ОУН. В місті активно працюють осередки польських політичних партій "Стронніцтво Людове (SŁ)", осередком якого в місті було т-во "Пяст" (Ю.Санойца) і група "Визволення" (? Пржибиловський). Відомими діячами "Християнської демократії" (ChD) були К.Добудзький і проф. К.Мілєвський, діяла філія "Організації Народової" (ON) та ін. З 1921 р. при польській гімназії діяла молодіжна організація "Коло приятелів Харцерства" (Я.Морозевич, С.Борон); польські скаути входили до трьох дружин - ім. С.Жолкєвського, Т.Костюшки і Яна ІІІ Собєського; у приватній жіночій гімназії Сестер Урсулянок існувала також окрема скаутська дівоча дружина. Нерідко українці входили до польських організацій "Легіон молодих", "Коло покутян", "Молода Польща". Коломийські євреї належали до партії ортодоксальних євреїв "Міцрахі", в 1930 р. керуючись завданнями кагалу, равином Коломиї обрано Ю. Лауа, соціалістичною партією керував д-р Фріш. До початку Другої світової війни продовжували активно працювати українська, польська та єврейська гімназії, видавничі спілки і друкарні, театри.

Період Другої світової війни (1939-1944 рр.) Після 17 вересня 1939 р. в житті коломийців відбулись докорінні соціальні зміни. Однак позначився і сталінський тоталітаризм: арешти, конфіскація майна, заборона культурно - мистецьких та господарських т-в, творчих спілок. 22 червня 1941 р. місто бомбила нацистська авіація. Удари ворога прийняли на себе частини гарнізону міста, 28-а гірсько-стрілецька дивізія, авіаційна частина та Окрема Коломийська прикордонна комендатура. 24 червня 1941 р. гітлерівці скинули десант в р-ні міста, але прикордонники його знищили. В цих боях виявили особливу мужність і героїзм воїни-прикордонники під командуванням майора Р.І. Філіпова. З проголошенням відновлення Української держави 30 червня 1941 р., в Коломиї утворюється старшинська школа (кер. Мирослав Харкевич). З 10 серпня 1941 р. влада в Коломиї переходить до рук німецької адміністрації. З того часу починається строгий окупаційний режим. 5 лютого 1942 р. гестапо заарештувало 20 українських хлопців і дівчат, членів ОУН-Б. 27 листопада того ж року нацисти розстріляли 52 в'язні (в т.ч. 14 коломийців). За увесь період окупації з міста та околиць нацисти вивезли 29 474 особи. За неповних три роки нацистського панування було розстріляно 90 000 громадян, в т.ч. 9625 мешканців міста і 10.500 - з Коломийської округи. Через Коломийське гетто було пропущено пр. 50 000 осіб, масові знищення проводилися на міських околицях, у Шепарівському лісі. Тут було фізично закатовано 37878 громадян. З Коломийської округи до української дивізії СС "Галичина" зголосилось 10 200 хлопців, з яких прийняли лише 3 800. Відступаючи, гітлерівці знищили 23 промислові підприємства, електростанцію, зруйнували залізничний вузол, 2 лікарні, 15 шкільних приміщень, 13 культурно-освітніх закладів, спалено пр. 1400 житлових будинків, пограбовано Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, коломийські бібліотеки. Місто та р-н від німецько-нацистських загарбників звільняли: 1-ша танкова армія (генерал-лейтенант танкових військ М.Є. Катуков), 351-а стрілецька дивізія (генерал-майор М.М. Замєрцев), 2-й танковий батальйон (капітан В.О. Бочковський), 8-й Прикарпатський гвардійський механізований корпус (генерал-майор І.Ф. Дрьомов), 1-а гвардійська танкова бригада (полковник А.А. Горєлов), 1-а гвардійська армія (генерал-полковник А.А. Гречко), 38-а армія (генерал-лейтенант К.С. Москаленко), 18-а армія (генерал-лейтенант Є.П. Журавльов), 4-а танкова армія (генерал-лейтенант Д.Д. Лелюшенко), 271-а Горлівська стрілецька дивізія (полковник Шашко). Під час визволення міста та р-ну загинуло 4 089 воїнів Червоної Армії. В результаті боїв за Коломию радянськими військами було захоплено 13 танків, 12 ешелонів із вантажем, 45 паротягів, 10 складів, 450 автомашин. Остататочно Коломия була звільнена 28 березня 1944 р. 29 березня Москва салютувала доблесним військам 1-го Українського фронту, що визволяли Коломию. Капітану В.О. Бочковському, молодшому лейтенантові А.М. Ігнатьєву і рядовому А.Є. Землянову, які відзначилися в боях за місто, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Однак, німецько-нацистські війська неодноразово намагалися перейти у контрнаступ - ворожого обстрілу місто зазнавало до 15 липня 1944 р. В ці дні в Коломиї перебував начальник політвідділу 18-ї армії генерал-майор Л.І. Брежнєв.