Реферат: Інформаційні технології передавання файлів через Інтернет на основі протоколу FTP

Для пошуку та стягнення файлів, як вже було зазначено вище, можна застосовувати й інший інструментарій, наприклад, широко також застосовується Web-пошук. Таким чином Web-клієнти запитують файли у Web-серверів так само, як і FTP-клієнти відповідно у своїх серверів, використовуючи протоколи HTTP та FTP.

Зараз нижче я спробувала згрупувати потезово основні відмінності у використанні найбільш вживаних Інтернет-протоколів HTTP та FTP:

Основна відмінність між цими двома протоколами полягає у тому, що служба FTP допускає двосторонній обмін файлами: в ній може відбуватися “вивантаження” файлів на сервер (uploading), а також їх завантаження на клієнтський комп’ютер (downloading), тоді як у Web- службі можливий тілький однобічний зв'язок – коли сервер виступає ніби донором, а акцепторні функції виконує рядова комп’ютерна система.

Для отримання файлів з Web-сервера відповідно потрібно мати програмне забезпечення Web-клієнта (броузер, що працює по протоколу HTTP), а для обміну файлами з FTP-сервера - програмне забезпечення FTP-клієнта.

Зв’язок через протокол FTP завжди здійснюється між клієнтом і сервером, а не між клієнтами, навіть якщо двоє користувачів володіють програмним забезпеченням FTP-клієнта. Таким чином, безпосередній обмін файлами один з одним неможливий, один із користувачів не може відіслати файл іншому, не переславши його попередньо на сервер, що таким чином виступає в ролі посередника. Використовуючи Web-службу проте можна організувати прямий зв'язок між користувачами на щаблі клієнт-клієнт.

3. Система взаємодії компонентів FTP-обміну

FTP-сервери розкидані по цілому світі, але для з’єднання з ними не потрібно знати їх фізичного розташування. Я думаю всім відомо, що в мережі Internet до комп’ютера звертаються за адресою. Однією з задач спеціальної програми FTP-клієнта є якраз визначення адреси потрібного FTP-сервера та з’єднання з ним. Раніше, коли вихід в Internet мали тільки UNIX-комп’ютери, всі FTP-клієнти були однакові: командна стрічка зі стандартним набором команд. Мабуть я можу впевнено стверджувати, що відсутність графічного або хоча б просто інтуїтивно зрозумілого користувачеві інтерфейсу була характеристикою певного періоду у загальному розвитку комп’ютерних технологій. Так, як у загальному випадку, так і щодо комп’ютерних мереж, у такий час існувала обмежена група людей, які могли користуватися перевагами мережевих технологій. Зараз, у час віконних систем, з’явилося безліч програм, при використанні яких не потрібно запам’ятовувати синтаксис команд, а файли просто перетягуються мишкою. Простота у використанні таких засобів зробила доступ до мережі доступним також і неспеціалістам у даній галузі. Проте все-таки в основі графічних FTP-клієнтів також лежить стандартна система команд. На кожен рух мишки програма генерує послідовність FTP-команд.

Відповідно до поданих матеріалів на інтернет-ресурсі [3], на сьогодні всю систему взаємодії компонентів FTP-обміну можна зобразити у вигляді схеми на рисунку 1:

Рисунок 1. Система взаємодії компонентів FTP-обміну

На даній схемі показано два важливих технологічних моменти: по-перше, доступ до архіву можна здійснити не тільки через спеціальну програму-клієнт, але і через універсальний броузер, наприклад Netscape Communicator або Microsoft Internet Explorer, а по-друге, для пошуку інформації в FTP-архівах можна скористатися програмою Archie. При цьому потрібно чітко розуміти, що Archie та FTP – абсолютно різні технології. В більшості випадків доступ до Archie-сервера користувачі здійснюють з Archie-клієнта, яки знаходиться на тій самій машині, що і сервер, тобто спочатку користувач по Telnet заходить як користувач Archie, а потім використовує програму-клієнт (звичайно вона запускається в якості оболонки) для доступу до Archie-сервера.

В FTP з’єднання ініціюється інтерпретатором протоколу користувача. Керування обміном здійснюється по каналу керування в стандарті протоколу Telnet. Команди FTP генеруються інтерпретатором протоколу користувача і передаються на сервер. Відповіді сервера відправляються користувачеві також по каналу керування. В загальному випадку користувач має можливість встановити контакт з інтерпретатором протоколу сервера та відмінними від інтерпретатора користувача засобами.

Команди FTP визначають параметри каналу передачі даних і самого процесу передачі. Вони також визначають і характер роботи з віддаленою та локальною файловими системами.

Зображення моделі протоколу, відповідно до матеріалів, наданих інтернет-ресурсом [3], є нижче на рисунку 2.:

Рисунок 2. Модель протоколу FTP

Сесія керування ініціює канал передачі даних. При організації каналу передачі даних послідовність інша, відмінна від організацї каналу керування. В такому випадку сервер ініціює обмін даними у відповідності з параметрами, узгодженими в сесії керування.

Канал даних встановлюється для того ж host-у, що і канал керування, через який ведеться настройка каналу даних. Канал даних може бути використаний для прийому та передачі даних.

Можлива ситуація, коли дані можуть передаватися на третю машину. В такому випадку користувач організовує канал керування з двома серверами і встановлює прямий канал даних між ними. Команди керування ідуть через користувача, а дані - напряму між серверами. Канал управління повинен бути відкритим при передачі даних між машинами. У випадку, коли він є закритий пересилка даних припиняється.

4. Програмне забезпечення доступу до FTP

Практично для будь-якої платформи та операційного середовища існують як сервери, так і клієнти. Я вважаю, що це є зрозумілим по замовчуванню і випливає з самої організації роботи FTP-протоколу “сервер-клієнт”.

Для роботи з FTP-архівами потрібні сервер, клієнт та пошукова програма. Сервер забезпечує доступ до ресурсів архіву з будь-якої точки мережі, клієнт забезпечує доступ користувача до даного архіву, а пошукова система забезпечує навігацію по набору архівів у мережі.

В різних операційних системах ці компоненти FTP-обміну змінюються як по формі, так і за можливостями, хоча деякі загальні принципи залишаються. Крім того, програми, орієнтовані на інтерфейс командної стрічки переважно залишаються незмінними для різних ОС.

Нижче я, керуючись інформаційнимим ресурсами літературного джерела [1], я детальніше описала головні необхідні компоненти програмного забезпечення FTP-обміну.

4.1. Програмне забезпечення FTP-клієнта

Програмне забезпечення FTP-клієнта може представляти собою автономну програму, таку, як популярний пакет WS_FTP, а може бути інтегроване в інші програми. Наприклад, функції FTP-клієнта вбудовані в популяні Web-броузери таких компаній як Netscape, Microsoft та інші, а також включені в якості сервісних програм в різні операційні системи. Інтеграція програмного забезпечення FTP-клієнта обумовлюється вище наведеними у моїй роботі перевагами протоколу, що вивчається.

Функції FTP-клієнта, які містяться у Web-броузері, звичайно повністю застосовні для завантаження файлів з загальнодоступних файл-серверів (які також називають анонімними). Також вони можуть використовуватись і для вивантаження файлів на FTP-сервери за умови, що ці сервери настроєні визначеним стандартним способом.

Проте, як правило, автономне програмне забезпечення FTP-клієнта забезпечує більшу гнучкість. Такі програми дозволяють враховувати деякі менш поширені конфігурації FTP-серверів, передавати файли різних типів і керувтаи файловими каталогами. Утиліти FTP управляються за допомогою команд, що вводяться з клавіатури, а комерційні FTP-клієнти зазвичай надають користувачеві можливість роботи із графічним інтерфейсом з кнопками та вікнами.

4.1.1. Основний порядок дій при роботі

з FTP-клієнтами

Початок роботи:

Для підключення до FTP-сервера потрібно задати в FTP-клієнті ім'я сервера, а потім зареєструватись. Реєстрація на FTP-сервері проводиться одним з двох способів.

Якщо у користувача є обліковий запис на FTP-сервері, потрібно зареєструватись, викорситовуючи ім’я та пароль. Після цього можна отримати доступ до файлів на FTP-сервері. Якщо у даного користувача немає облікового запису, він може зареєструватись анонімно (підключення без облікового запису на FTP-сервері називається анонімним FTP-підключенням). При такому підключенні в якості імені вказується anonymous, а в якості пароля вводиться адреса електронної пошти.

Після реєстрації FTP-сервер може відобразити привітання та коротку інструкцію по його використанню. Клієнтська програма не завжди виводить такий запис.

Щоб користувач (чи його клієнтська програма) міг орієнтуватися в обстановці, FTP-сервери передають повідомлення, які починаються з тризначних чисел. Іноді клієнтська сторона ігнорує повідомлення FTP-сервера або перехоплює їх та замінює на свої власні повідомлення. Так, після успішної передачі файлу можна побачити повідомлення “226 Transfer Complete” (“Пересилку виконано”) або діалогове вікно, вякому те саме буде сказане іншими словами.

Передача файлів.

FTP-сервери зазвичай містять багато різних каталогів (папок). Підключившись до FTP-сервера, користувач повинен вибрати конкретну папку, яка називається поточним робочим каталогом, з якого потім має завантажуватись чи в який буде вивантажуватись файлова інформація. Якщо на це є права, можна створювати додаткові папки, перйменовувати та знищувати їх.