Реферат: Курс з Новітної історії

Росія бажала встановити своє панування на Балканах і в протоках Босфор і Дарданелли, послабити Німеччину економічно, відібрати в Австро-Угорщини Східну Галичи­ну, землі по нижній течії Німану.

Японія, що вступила у війну з Німеччиною в середині 1914 р., намагалася захопити німецькі орендні території в Китаї (півострів Шаньдунь) та острова у Тихому оке­ані.

З обох боків війна мала загарбницький імперіалістич­ний характер. Тільки Сербія та Бельгія вели війну за своє визволення, що, однак, не міняє характеру самої війни, її ініціаторами були Німеччина та Австро-Угорщина, які розпочали війну першими. Початок війни викликав сплеск патріотизму у воюючих країнах, що швидко пе­реріс у шовінізм.

На 1914 р. протиріччя між блоками вкрай загострили­ся, особливо щодо Балканського питання. Австро-Угор­щина, за порадою німецького імператора, вирішила од­ним ударом по Сербії затвердити свій вплив на Балканах. Приводом для розв'язання війни стало вбивство спад­коємця престолу, австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. Він був убитий у Сараєво сербськими націоналістами Принципом та Гавриловичем - членами напіввійськової організації «Чорна рука». Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультиматум, виконання умов якого означало б для Сербії відмову від державного суверенітету. Сербія, за порадою Росії, згодилася виконати всі умови ультиматуму, крім останньої - допустити австрійських урядовців до розслідування обставин убивства.

28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Росія розпочала мобілізацію. Тоді Німеччина 1 серп­ня 1914 р. оголосила війну Росії, а 3 серпня - Франції. Німецькі війська рушили на французьку територію через Бельгію. Англія стала на захист нейтралітету останньої і 4 серпня оголосила війну Німеччині. У воєнний конфлікт і поступово було втягнуто 38 держав, мобілізовано 70 млн. чоловік. Війна стала світовою.

2. Війна велася на десятку фронтів у різних куточках земної кулі. Однак головними фронтами були Західний, де Німеччина воювала з англійськими, французькими та бельгійськими військами, та Східний, де німецькі та австро-угорські війська билися з російськими. План воєнних дій Німеччини був складений начальником Генерального штабу генералом фон Шліфеном і передбачав «блискавичну війну»: за півтора місяця розгромити Францію, до того як Росія відмобілізує свої війська. Потім всі війська мали бути перекинути на Східний фронт і розбити за півмісяця російську армію.

3. Однак німецька армія зустрілася з героїчним опором бельгійських військ під Мобажем і Антверпеном. Росія у цей час розпочала наступ у Східній Пруссії та Галичині. Німеччина була змушена перекинути сюди з Західного фронту два армійських корпуси і тим самим відмовилася від захоплення столиці Франції. Після битви 3-10 серпня 1914 р. на р. Марні, під Парижем, було остаточно зірвано «план ПІліфена». Західний фронт до кінця 1914 р. стабілізувався. Наступ Росії у Східній Пруссії виявився невдалим, а в Галичині австро-угорські війська були вимушені відступити до Карпат. Східний фронт теж стабілізувався.

Наприкінці 1914 р. до Троїстого союзу приєдналася Туреччина.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. Назвіть причини Першої світової війни.

1.2. У чому суть «плану Шліфена»?

1.3. Розкажіть про воєнні дії 1914 р.

ТЕМА 3.

Кампанії 1915 - 1916 рр.

ДАТИ:

1915 р. - вихід з Троїстого союзу Італії, натомість приєднання до нього Болгарії.

Лютий-грудень 1916 р. - Верденська битва

Червень 1916 р. • Брусиловський прорив

Липень-листопад 1916 р. - битва на р. Сомма.

ПЕРСОНАЛІЇ:

БРУСИЛОВ Олександр (1853 - 1926) - російський військовий діяч, генерал від кавалерії, в роки Першої світової війни - командуючий 8-ю Галицькою армією, з 1916 р. - командуючий Південно-Західним російським фронтом. У травні-червні 1917 р. - головнокомандуючий російською армією, з 1920 р. - у Червоній армії, у 1923 - 1924 рр. - інспектор кавалерії

1. Перехід до позиційної війни дав змогу Німеччині пе­рекинути свої сили на Східний фронт. У 1915 р. тут був проведений основний наступ, у той час, як на Західному фронті Німеччина перейшла до стратегічної оборони. У лютому-березні 1915 р., після боїв біля Мазурських озер, німецька армія витіснила російські війська із Східної

Пруссії. До осені 1915 р. німецькі та австро-угорські війська захопили Західну Україну, Польщу, Литву, частину Латвії.

У травні 1915 р. Італія, яка прагнула приєднати західну частину Балканського півострова (території Австро-Угорщини, Туреччини та Албанії) вийшла з Троїстого союзу і оголосила війну колишнім союзникам, а у вересні 1915 р. до союзу вступила Болгарія і він перетворився на Четверний (Почвірний).

На Західному фронті відбулися бої у Фландрії та Шампані. Найбільша битва - поблизу міста Іпра (Бельгія).

У першій половині лютого німецьке військо отримало «бойовий хімічний засіб у вигляді хлорного газу» та «но­вого роду артилерійський снаряд, начинений отруюючими речовинами, котрі викликали сльозотечу». 22 квітня 1915 р. 4-та армія рейхсверу поблизу Іпру вперше у воєнній історії використала проти англо-французьких військ для прориву їхніх позицій газобалонну атаку. Газ дістав назву іприт (від місцевості першого використання).

Балони з газом було встановлено уздовж 6-кілометро-вої ділянки фронту. Вихід газу із них зайняв лише п'ять хвилин. Вглибину хмара мала від 600 до 800 м, заввиш­ки була у людський зріст, згодом - вище. Хлором тоді бу­ло отруєно 15 тис. осіб, з яких 5 тис. (33 %) померло. Сол­дати, згадував учасник цієї операції, побачили, «що веле­тенська хмара зелено-жовтого газу підіймається з-під землі й повільно рухається за вітром у напрямку до них, що газ стелеться по землі, заповнюючи кожну ямку, ко­жне заглиблення й затоплює траншеї та воронки. Спершу подив, потім жах й, нарешті, паніка охопила війська, ко­ли перші хмари диму окутали всю місцевість і примуси­ли людей, задихаючись, битися в агонії. Ті, хто міг руха­тися, бігли, намагаючись, більшою частиною даремно, обігнати хмару хлору, котра невмолимо переслідувала їх».

Німці мали тактичний успіх, проте не мали напоготові резервів і не змогли з нього скористатися. Німеччина пору­шила конвенцію, яка забороняла застосування отруюючих речовин, й повела нову війну, причому німецьке команду­вання використало у великому масштабі нову зброю в операції, котра мала обмежену мету. Після Іпру отруйні гази надалі використовували обидві сторони.

Газова війна все більше посилювалася. Запроваджува­лися нові отруюючі речовини. Війська стали систематично обстрілюватися грантами й бомбами, що містили в собі за­душливі й сльозоточиві гази.

2. Основні бойові дії 1916 р. відбулися на Західному фронті. В лютому німецькі війська намагалися штурмом взяти Верден - найважливішу ланку оборони Франції. У цій грандіозній битві, що тривала з лютого по грудень 1916 р., Німеччина втратила 600 тис. чоловік, Франція -300 тис. (так звана Верденська м'ясорубка). Однак реального успіху Німеччина не досягла. З липня по листопад 1916 р. французька армія намагалася прорвати оборону німців на р. Соммі і вийти до Брюсселю, що призвело до загальних втрат чисельністю 1,3 млн чоловік. Тут вперше англійською стороною застосована нова зброя - танки.

Більш успішними були дії військ Антанти на Східному фронті. В червні 1916 р. Росія розпочала ряд наступальних операцій в Галичині. Армія генерала Брусилова прорвала фронт і зайняла більшу частину Галичини і Буковини (так званий Брусиловський прорив). Втрати противника - 1,5 млн чоловік. Успіхи Росії сприяли вступу Румунії у серпні 1916 р. у війну на боці Антанти. Однак невдовзі вона була окупована австро-угорськими військами.

Проте стратегічна ініціатива переходила до Антанти, і вона відмовилася від німецької пропозиції розпочати переговори наприкінці 1916 р.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. Де відбулися найбільші битви 1915 - 1916 рр.? Які їх наслідки?

1.2. Ким і де вперше було застосовано отруюючі речовини у військових діях?

2.1. Доберіть відповідники:

а) 28 липня 1914 р. а) Брусиловський прорив.

б) лютий-грудень 1914 р. б) битва на Соммі.

в) літо 1916 р. в) початок Першої світової війни.

г) липень-листопад 1916 р. г) «Верденська м'ясорубка».

ТЕМА 4.

Події 1917- 1918рр.

ДАТИ:

28 лютого 1917 р, • Лютнева революція в Росії

25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 р. - більшовицький переворот у Петрограді

Жовтень 1917 р. - розпад Австро-Угорщини З листопада 1917 р. революція в Німеччині З березня 1918 р. - Брестський мир

11 листопада 1918 р. - укладення Комп'єнського перемир'я, закінчення Першої світової війни

ПЛАН

1. Воєнні та політичні події 1917 р.

2. Революції в Австро-Угорщині та Німеччині.

3. Закінчення війни. Комп'єнське перемир'я.

4. Наслідки Першої світової війни.

1. 6 квітня 1917 р. США, що до цього були нейтральною країною і торгували практично з усіма воюючими державами, оголосили війну Німеччині.

У лютому 1917 р. в Росії відбулася революція, результатом якої стало повалення самодержавства і перехід влади до Тимчасового уряду. Останній продовжив курс на ведення війни «до переможного кінця». Однак реальних можливостей для цього не було. Економічна ситуація в країні була катастрофічною.

В результаті перевороту 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 р. Тимчасовий уряд було скинуто і до влади прийшла більшовицька партія на чолі з В.Леніним, сформований радянський уряд - РНК. На заклик більшовиків укласти мир без анексій і контрибуцій відгукнулася тільки Німеччина. Вона бажала позбутися війни на два фронти. В грудні 1917 р. між Росією та Німеччиною укладено перемир'я, незабаром почалися переговори делегацій Четверного союзу та Радянської Росії у Бресті. Під загрозою продовження бойових дій Росія погодилася на тяжкі умови миру.

З березня 1918 р. підписано Брестський мир між Росією і країнами Четверного союзу. Прибалтика, частина Білорусії переходили під контроль Німеччини. Радянські війська виводилися з України та Фінляндії, Росія визнала самостійність України, зобов'язувалася виплачувати Німеччині контрибуцію у 6 млрд марок. Країни Антанти, які не визнали цього сепаратного мирного договору, почали військову інтервенцію в Росію. Після укладення миру Німеччина розгорнула наступ на Західному фронті. Влітку 1918 р. її війська вийшли на р.Марну і стали обстрілювати Париж з гармат дале­кобійної артилерії. Однак військові резерви Німеччини на той час були вичерпані. В липні 1918 р. союзні армії Англії та Франції, отримавши підкріплення з США, перейшли в контрнаступ, витіснивши німецькі війська з Франції та Бельгії. Водночас почався наступ на Балканах. У вересні 1918 р. Болгарія запросила перемир'я. Наступ англійських військ на Близькому Сході примусив Туреччину ЗО жовтня 1918 р. підписати перемир'я.

2. У Німеччині та Австро-Угорщині почалися революційні виступи. У жовтні 1918 р. Австро-Угорщина розпалася: проголосили незалежність Чехословаччина, Югославія, Австрія, Угорщина. В Австрії та Угорщині скинуто монархії, проголошено республіки. В листопаді 1918 р. австрійський уряд підписав умови перемир'я, що були продиктовані Антантою.

У вересні німецький уряд звернувся до США з проханням перемир'я, а 3 листопада 1918 р. у Кілі (Німеччина) відбулися демонстрації матросів, солдатів і робітників, що переросли в революцію. Імператор Німеччини втік, новий уряд очолили соціал-демократи, Німеччина проголошена республікою.

3. 11 листопада 1918 р. у Комп'єнському лісі, у штаб­ному вагоні командуючого військами Антанти французь­кого маршала Фоша німецька делегація на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Ерцбергером підписала перемир'я, запропоноване союзним командуванням. Німеччина визнала себе переможеною. Перша світова війна закінчилася. У 34-х статтях цього документа було окреслено умови й термін перемир'я. Насамперед Антан­та вимагала звільнення окупованих німецькими військами територій, передачі рейхсвером військового споряд­ження, вагонів, паровозів, вантажних автомобілів, повер­нення військовополонених, утворення нейтральної зони на правому березі Рейну. Німеччина зобов'язувалася віддати союзникам усі підводні човни, роззброїти усі на­дводні кораблі, а також у визначений термін виконати й інші вимоги.

4. Перша світова війна привела до істотних політич­них, економічних та територіальних змін у багатьох регіонах світу, насамперед у Європі, її закінчення підво­дило риску під усім довоєнним розвитком людства.

Війна була грандіозною подією за своїми соціальними наслідками, за розмахом, за кількістю держав, котрі взяли у ній участь, і театрів воєнних дій, за велетенською чисельністю людського складу, протяжністю фронтів й напругою воєнних дій. Населення країн, що були втягнуті у цей збройний конфлікт, нараховувало понад півтора мільярда осіб, або понад дві третини тогочасного населення земної кулі. Війна охопила територію Європи, Азії та Африки загальною площею понад 4 млн км2. На січень 1917 р. військо обох коаліцій нараховувало 33,5 млн осіб.

Під час війни було мобілізовано у державах німецької коаліції понад 25 млн, у країнах Антанти - понад 48 млн осіб: у Німеччині - 13,3 млн, Австро-Угорщині - 9 млн, Росії - 19 млн, Франції - 8,2 млн, Англії - 9,5 млн, СІЛА - 3,8 мли осіб. Стосовно до всього населення це складало: в Росії - 11,2 %, Англії - 10,7 (без колоній), Франції - 17,2 (без колоній), Німеччині - 20,4, Австро-Угорщині - 17 %..

У війні взяли участь мільйони представників ко­лоніальних країн. В цьому одна з її характерних особливостей. Англія і Франція мобілізували у власних колоніях (так звані кольорові війська) до 6 млн осіб. Крім того, мільйони чоловіків використовувалися на різноманітних роботах у тилу й на фронті. Під час війни до Франції, наприклад, було перевезено із колоній майже один мільйон осіб для служби у війську та праці у сільському господарстві.

Війна принесла людські жертви, які дорівнювали воєнним втратам у Європі упродовж попередніх двох століть. За 1914 - 1918 рр. було вбито 8,7 млн чоловік, поранено 20,8 млн, у той час як за попередні 100 років в усіх війнах втрачено 1,6 млн життів. Всі досягнення науки і техніки в цей час були спрямовані на винищення людей. Від самих лише отруюючих речовин у французькій, англійській, американській та німецькій арміях загинуло 500 тис. осіб. Варварськими методами, особливо з боку Німеччини, провадилася підводна війна: підводними човнами торпедува-лися не лише військові кораблі, але й кораблі з пораненими, під знаком Червоного Хреста, а то й пасажирські судна. Мільйони людей загинули від хвороб і голоду. Війна по­глинула 1/3 національних багатств країн-учасниць війни, загальні втрати становили 80 млрд доларів. У роки війни на фронти мобілізовано 74 млн чоловік. Росія втратила 60% свого національного продукту, Австро-Угорщина - 41%, Німеччина - 33%, Франція -31%, Англія - 16%, лише Японія і США збільшили свої багатства.

Неймовірних матеріальних збитків зазнали майже всі європейські держави. Були зруйновані або ж переведені на виробництво військової продукції фабрики й заводи. Спотворені дороги, висаджені в повітря залізниці, мости, тунелі, стерті з лиця землі міста й села, втрачені шедеври людського генія справляли гнітюче враження, не піддавалися поясненню здорового глузду. До речі, надзвичайного поширення набули всілякі психічні захворювання, психічні травми, які безпосередньо або ж опосередковано пов'язували з воєнними діями. Генерація молодих людей, які пройшли чистилище Першої світової війни, невдовзі у європейській літературі дістали назву «втраченого (загубленого) покоління». Розладнані промисловість, сільське господарство та фінанси потребували велетенського напруження зусиль нових поколінь.

Одним із підсумків війни стало нове співвідношення сил на міжнародній арені. Сполучені Штати Америки по­чали чимдалі більше відігравати роль кредитора євро­пейських держав-переможниць (а згодом - і переможених), відповідно посилилася їхня роль у світовій політиці. Політична карта світу змінювалася на очах. У перебігу війни державний устрій Австро-Угорщини, Німеччини, Османської імперії не витримав випробувань воєнного ча­су. Імперії Гогенцоллернів, Габсбургів, Романових, ту­рецьких султанів розпалися. Загалом війна і революції спричинили крах монархій: із 41 правлячої династії у Європі напередодні війни після її завершення залишило­ся лише 17. На їхніх уламках постали нові держави. По­силився вплив Японії та Китаю. Почала занепадати кол­оніальна могутність європейських держав.

Перша світова війна призвела до серйозних політичних, економічних і територіальних змін у багатьох регіонах світу, насамперед у Європі - основному театрі воєнних дій.

Сталися радикальні зміни у співвідношенні сил у світі:

• революція у колишній Російській імперії, справжню мету якої на той час далеко ще не всі усвідомлювали, на тривалий час поставила її поза колом великих держав;

• країни Четверного блоку (Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія, Туреччина) внаслідок поразки у війні також випали із гурту країн, котрі визначали світову політику;

• виснажені війною, Англія і Франція істотно поступилися своїми позиціями СПІА та Японії, значення і вплив яких незмірно зросли;

• значно активізувався національно-визвольний рух у колоніальних і залежних країнах Азії та Африки;

• перестали існувати Німецька, Російська, Австро-Угорська, Османська імперії;

• у Європі утворилися нові держави - Польська Республіка, Чехословацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців (із 1929 р. - Югославія), Австрія, Угорщина, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія. Водночас серйозне порушення (перш за все - країнами Антанти) права націй на самовизначення (зокрема, української нації) під час установлення кордонів нових держав та амбіції їхніх лідерів перетворювали цей стратегічний регіон у постійне джерело напруження.

Таким чином, Перша світова війна стала важливим рубежем у розвитку людства. Вона, зокрема, довела єдність та взаємозалежність світової цивілізації й започаткувала докорінні зміни в економіці, внутрішньо полі-тичному житті, міжнародних відносинах, культурі, а також - і насамперед - у свідомості й поведінці людей.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. Розкажіть про воєнні дії 1917 - 1918 рр.

1.2. Які наслідки для воюючих сторін мав Брестський мир?

1.3. Які наслідки мала Перша світова війна для країн Європи та всього світу?

2.1. Складіть таблицю:

Воєнні та політичні події Першої світової війни 1914 - 1918 років

Роки	Основні воєнні та політичні події	Результат війни
1914
1915
1916
1917
1918