Реферат: АРАТТА

“Країна землеробів” Аратта сформувалась в VI тисячолітті до н.е. в Подунав’ї і змістилась протягом середин V-IV тисячоліть до н.е. на Правобережжя Середнього Подніпров’я, де відома нині як «трипільська археологічна культура». Переміщення ядра найдревнішої у світі держави Аратти з Подунав’я в Подніпров’я обумовилось, передусім, тиском нової хвилі (“культура Вінча”) вихідців з малоазійської прабатьківщини індоєвропейців. Внаслідок цього первинний шлях в Малу Азію виявився утрудненим – і Аратта почала торити новий шлях, з Подніпров’я через Кавказ. Це явище, розпочате жерцями і відоме археологам як “азово-чорноморська лінія розвитку степового енеоліту”, якимось чином стимулювало виникнення Сумера. Контакти аратто-сумерських жерців засвідчені в “Гроті бика”, “Північному гроті” та інших Кам’яної Могили на р. Молочній, в I кромлеху Великоолександрівського кургану, а наступні господарські та інші зв’язки – в металургії племен “усатівської культури”, у возах носіїв “старосільського та інших типів алазано-беденської культури”, в знайомстві нижньодніпровських племен “катакомбної культури” з сумерською “Поемою про Гільгамеша”.

Прадавню Україну називали Гіпербореєю і Сонцеподібною Араттою. Це її первинні назви, ще з допотопних часів. Назва “Гіперборея” вказує на географічне розташування (крайня Північ), а “Сонцеподібна Аратта” – на культ Сонця як джерела світла, тепла і самого життя. Надзвичайна важливість Сонця особливо гостро відчувалось саме в холодній приполярній зоні. В результаті Сонце стало символом єдиного життєдайного і світлоносного Бога, верховного володаря всіх сил небесних і земних. У помірних широтах такого ставлення до Сонця вже не було, а тим більше в екваторіальних регіонах, де пекуче сонце нерідко ставало носієм смерті. Півдню більш властиві місячні культи.

***

У результаті взаємодії європеоїдів-бореалів Гіпербореї з їх технологічною периферією (Близький Схід і Мала Азія) і розвитку в умовах перехідного клімату (від полярного до помірного) в расотворчому казані Північного Надчорномор’я виникла нова європеоїдна раса. Вона сформувалася в процесі подолання глобальної кліматично-екологічної кризи, викликаної зміщенням літосфери. Якщо мислити системно, то нова раса була відповіддю людства на глобальну кризу, більш того – вона була єдино можливим засобом подолання кризи.

Цю расу прийнято позначати терміном “індоєвропейці”. Зрозуміло, що себе вони так не називали, адже ця назва з’явилася лише у ХІХ столітті як штучний науковий термін для позначення сім’ї споріднених мов. Самоназва, судячи з усього, лишилася та ж сама – руси (тобто білі) і арії (ярі, життєспроможні, сильні).

Тому, якщо бути науково коректним, то краще вживати термін арійська раса. Що ж стосується терміну “індоєвропейці”, то він фактично позначає сім’ю народів, які виникли внаслідок поширення по світу арійських народів і їх змішувань з народами інших рас. Тобто арійці – це найбільш расово чисте ядро індоєвропейців.

У науковому світі терміном “арії” частіше позначають лише один фрагмент розвитку арійської раси, а саме племена, які в середині II тис. до н.е. прийшли в Іран і в Індію. Працями кількох поколінь вчених коло пошуків прабатьківщини аріїв – від Індії до Скандинавії – звузилось, нарешті, до низин Дніпра. Заслуга в цьому належить німцю К.Ріттеру, англійцю Г.Чайльду, австрійцю П.Кречмеру, болгарину В.Георгієву, українцю В.Н.Даниленку, американці М.Гімбутас, росіянину О.Н.Трубачову .

Напочатку арійці були білявими – як і їхні попередники європеоїди-бореали. Головна відмінність арійців полягала у їхній ментальності, адже це була раса третього психоінформаційного рівня – рівня творчості і нестандартних дій. Згодом почалися й фізичні зміни: внаслідок збільшення сонячного освітлення раса ставала все більш смуглявою (за винятком тих арійців, що пішли на північ), а через перехід в основному на рослинну їжу відбулась грацилізація скелету (тобто в порівнянні з бореалами-кроманьйонцями арійці були стрункішими і мали більш витончені форми).

Якщо бореальна раса формувалася протягом 10 тисячоліть (від 35 до 25 тисячоліття до н.е.), то арійська – протягом одного-двох тисячоліть (з 8 по 6 тисячоліття). Відтоді антропологічний тип українців лишається практично незмінним. Зокрема, науково доведено, що особливості притаманного українцям середньоєвропейського одонтологічного типу вперше простежуються на черепах із неолітичних могильників Надпоріжжя: Ясинуватського, Вовнизьких, Нікопольського та ін., залишених людністю дніпро-донецької культури V – III тис. до н. е.

Хронологія арійського циклу

Все почалося з запитання “Що означає дата сотворення світу у 5969-му році до н.е. – за традицією Антіохійскої церкви (першої християнської церкви)?”. Ключем до розв’язання цієї таємниці стала відкрита Миколою Чмиховим періодичність кліматичних та історичних епох Циркумпонтійської зони, яка складається з 1596-річних природно-історичних епох і 532-річних періодів. Фактично, це схема циклічного розвитку геосоціальної істоти “Україна”:

№	Дата початку епохи або періоду	Назви епох і періодів розвитку геосоціальної істоти “Україна”	№ етносу і його держави
1	7562 р. до н.е.	Зміщення літосфери, початок голоцену і мезоліту . Європеоїди-бореали
2	7030	Середній мезоліт
3	6498	Пізній мезоліт
4	5966	Протонеоліт, утвердження голоцену, початок 7980-річного циклу. Перший арійський етнос і його держава – Сонцеподібна Аратта	1
5	5434	Середній протонеоліт. Арійці Трипілля, Нова Гіперборея.	2
6	4902	Пізній протонеоліт	3
7	4370	Неоліт	4
8	3838	Середній неоліт	5
9	3306	Пізній неоліт (мідний вік)	6
10	2774	Бронзовий вік	7
11	2242	Середній бронзовий вік	8
12	1710	Пізній бронзовий вік	9
13	1178	Залізний вік	10
14	646	Скіфи	11
15	114	Сармати	12
16	419 р. н.е.	Анти	13
17	951	Русичі	14
18	1483	Козацький етнос	15
	2015	Нова (7) епоха, початок нового 532-річного періоду і нового 7980-річного циклу. Новий арійський етнос (українці), нова раса, 16-та арійська держава	16