Реферат: Західно-українські землі в складі Польщі (1921-1931 рр.)

Деякий час влада Польщі над західними українцями лишалась спірною. Незважаючи на це, розпочалась полонізація Галичини. Вже до січня 1923 р. між поляками було розподілено в Галичині близько 200 тис. гектар землі, на Поліссі — 113 тис. і т. д. Тому восени 1922 р. українці розпочали бойкот виборів до сейму і сенату. Але українське населення Волині, Холмщини, Полісся та Підляшшя все ж взяло участь у виборах. Українське представництво в обох палатах стано­вило 20 депутатів і 6 сенаторів. Політичні засади українського пред­ставництва виклав від імені Українського сеймового клубу 23 січня 1923 р. С.Підгірський: "...ми, представники Волині, Холмської зем­лі, Підляшшя і Полісся, заявляємо з цієї Сеймової трибуни перед цілим світом, що метою українського народу є відродження Самос­тійної Української Держави між тим поляки досягли своєї мети. 14 березня 1923 р. Рада послів Антанти у Версалі остаточно визначи­ла приєднання Галичини до Польщі.

Анексовані західноукраїнські землі перебували на становищі напівколоній Польщі, Румунії й Чехословаччини. Під час світової економічної кризи (1929-1933 pp.) безробіття на західноукраїнсь­ких землях набуло небачених масштабів. Протягом майже всього періоду окупації західноукраїнських земель тут зберігався воєнний стан, панували політичний терор, жорстоке переслідування націо­нально-визвольного руху.

Соціальне гноблення, національна та політична дискриміна­ція українського населення викликали рішучий опір. У національ­но-визвольній боротьбі населення Західної України брали участь різноманітні політичні сили, що відстоювали інтереси різних соці­альних груп. Галицькі українці почали організовувати своє полі­тичне життя, створювати політичні партії. Першими з них стали Українська партія національної роботи і Українська Народна тру­дова партія.

Література

1. Жуковський Л., Субтельний О. Нарис історії України. К, 1993. С.108.

2. Литвин М. Р., Н а у м е н к о К Є. Історія галицького стрілецтва. Львів, 1990.— С. 135.

3. Г у н ч а к Т. Україна: перша половина XX століття. — С. 206.