Реферат: Промисловість України в пореформений період

д) утворювати фонд регулювання кредитних ресурсів банківсь­кої системи держави за рахунок частини залучених банками ресур­сів і депозитів, визначати розміри формування цього фонду;

е) організовувати і проводити інкасацію, перевезення грошових знаків та інших цінностей;

ж) проводити єдину кредитну політику в державі, встановлюва­ти правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку й звітності у банках, визначати розмір плати за залучені з ін­ших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

з) здійснювати регулювання рівня банківських процентних ставок;

й) організовувати касове виконання державного бюджету;

к) зосереджувати на рахунках у своїх установах валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, брати участь у роз­робці зведеного валютного плану, забезпечувати проведення єдиної валютної політики в державі;

л) здійснювати обслуговування державного боргу, виконувати операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

м) давати дозвіл на утворення комерційних банків за участю іно­земних юридичних осіб та іноземних громадян, реєструвати комер­ційні банки і встановлювати для них економічні нормативи тощо.

Разом із тим Національному банку надаються такі права, що зу­мовлені його специфікою: встановлювати для комерційних банків та їх філій обсяг і форми звітності інформаційних матеріалів, необ­хідних для прогнозування і планування з метою здійснення Єдиної державної політики в області грошового обігу, кредитування, роз­рахунків, цінних паперів і валютних операцій; встановлювати за узгодженням з комерційними банками, які здійснюють касове обс­луговування підприємств, організацій, ліміт залишку грошей в опе­раційній касі, визначати вид національних грошових знаків, їх но­мінал, встановлювати визначальні ознаки і порядок платіжності, систему захисту; одержувати в іноземних і міжнародних банках та в інших фінансово-кредитних організаціях кредити, розміщувати по­зики, здійснювати операції в іноземній валюті; давати дозвіл органі­заціям України залучати кредити з-за кордону в межах загального ліміту зовнішньої заборгованості держави, який встановлюється Верховною Радою України; визначати ціни й тарифи на надані На­ціональним банком і його установами послуги, якщо вони не вста­новлені законодавством України; утворювати у своєму підпорядку­ванні підприємства і бути пайовиком або акціонером підприємств, необхідних для виконання завдань Національного банку, в тому чис­лі щодо виготовлення паперових грошей, виробництва необхідного для цієї мети паперу, виготовлення монет та інші права.

Правове становище Національного банку України, його особ­ливе правове регулювання зумовлює виконання специфічних для нього банківських операцій. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк виконує та­кі операції:

- видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками;

- провадить рахунки банків-кореспондентів і здійснює розра­хункове касове обслуговування комерційних банків та інших кре­дитних установ;

- купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

- видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;

- здійснює емісію приватизаційних паперів;

- виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовніш­ньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та ін­шими міжнародними організаціями під заставу Державного валют­ного та іншого державного майна України;

- купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іно­земній валюті;

- проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

- здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передба­чених законодавством.

 Емісійний банк (центральний банк) – має монопольне право виписку білетів (грошових знаків,  банкнот). Основним його зав­данням є проведення державної політики в сфері грошового обігу,  кредиту,  регулювання діяльності всієї банківської системи. Цей банк завжди націоналізований і його діяльність знаходиться під контролем держави. Тому його називають державним або цен­тральним банком.

 Інвестиційні банки – спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні різних підприємств і цілих галузей. Розрізняють фінансові інвестиції,  здійснювані шляхом купівлі банком цінних паперів,  а також реальні інвестиції,  що здійснюються шляхом вкладання капіталу в промисловість,  будівництво та інші.

  Іпотечні банки – спеціалізуються по наданню довгостроко­вих позик під заставу нерухомості.

 Інноваційні банки (або фонди) – здійснюють кредитування (в основному пов'язані з деяким ризиком) на всіх етапах інноваційного процесу створення і впровадження різних наукових роз­робок.

 Ощадбанки – є простими фінансово-кредитними установами для заохочення вільних грошових коштів населення,  включаючи операції з цінними паперами.

 Комерційні банки – найбільш універсальний тип банків,  що займаються широким колом операцій,  в тому числі надання кре­дитів промисловим,  торговим та іншим підприємствам переважно за рахунок грошових коштів у вигляді депозитних вкладів. Такі бан­ки здійснюють також різноманітні комерційні  послуги та операції. Звичайно,  вони не є державними.

   2.2 Комерційні банки.

Комерційні банки – основна ланка кредитної системи країни,  яка включає в себе кредитні установи,  які здійснюють різні банківські операції для своїх клієнтів на базі комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал,  але й залучений фінансовий капітал  у   вигляді вкла­день,  депозитів міжбанківських кредитів та інших джерел. При цьому залучені кошти,  як правило,  значно перевищують обсяги власного капіталу комерційних банків.

На початку своєї діяльності комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Так,  в Україні були створені Укрлегбанк,  Укрбудбанк,  Укрмонтажспецбанк,  Укрміжвузбанк,  Енергобанк,  Поштбанк та інші. Ці банки повинні були сприяти вирішенню перш за все проблем всередині галузі,  прискоренню темпів НТП  на підприємствах галузі,  збільшенню об'єктів виробництва та підви­щенню якості випущеної продукції. Галузеві міністерства та підпорядковані їм підприємства створенням своїх банків намагали­ся мобілізувати як найбільше грошових коштів на розвиток галузі та стати незалежними від кредитної та фінансової політики,  яка провадилась державою через так звані спеціалізовані банки – Промбудбанк,  Агропромбанк,  Житлсоцбанк.

Поступово статус комерційних отримали державні спеціалізо­вані банки. Так,  на базі республіканського Житлсоцбанку був ор­ганізований Укрсоцбанк,  Агропромбанку – АПБ "Україна" АТ,  Промбудбанку – ПІБ. Таке роздержавлення вказаних банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків,  зробивши важким становище новостворених. Адже колишні державні спеціалізовані банки були забезпечені приміщеннями,  офісною технікою,  транспортними засобами,  кадрами,  мали велику і солідну клієнтуру. Їм і тепер надається значна допомога з боку держави і НБУ. Новостворені комерційні банки такої бази не мали.