Реферат: Михайло Ханенко

Восени 1673 року гетьман Ханенко разом з військом, яке спочатку налічувало 12 тисяч, а через холод під зиму зменшилося до двох-трьох тисяч, кілька тижнів стояли біля Києво-Печерської лаври, на острові Чорториї, сподіваючись, що цар дозволить йому безпечно вирушити Лівобережжям на Запорожжя. Наступала зима, не ставало паші для коней, і Ханенко зимував у Димері. Втративши останню надію на булаву, він шукає порятунку в гетьмана Самойловича. На переяславській раді 19 березня 1674 року Ханенко поклав булаву і бунчук перед російським боярином і воєводою та лівобережним гетьманом, присягнувши на вірність Москві. Цар щиро наділив його маєтками на Лівобережжі, вибачив «гріхи».

Останні шість років свого життя Михайло Ханенко прожив у Козельці, Лохвиці та Києві, не перестаючи втручатися в політичні справи. В 1677—1678 роках його навіть ув'язнили за зносини, які він начебто відновив з Польщею. Незабаром, 1680 року Ханенко помер. Місце його поховання невідоме. Михайло Ханенко мав і свій родовий герб, який він отримав 1661 року від Яна Казимира.

Рід Ханенків дав нашій культурі Миколу Ханенка (1691-1760), який займав різні високі посади й чини в козацькому війську. Як однодумець Павла Полуботка в 1723—1727 роках сидів у в'язниці. Залишив цінне історичне джерело «Діаріуш» («Щоденник»). Другий Микола Ханенко (1805-1895) склав «Історичний опис деяких місцевостей Чернігівської губернії» та упорядкував «Родинні документи роду Ханенків».