Реферат: Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки

Суди мали право відкидати традиційну норму, яка, на їх думку, не підходила до місцевих умов. З'явили різні норми у межах однієї держави, не говорячи вже про їх відмінність у різних краї­нах Африканського континенту.

Різні шляхи орієнтації (капіталістичний і соціалістичний) після набуття незалежності африканськими країнами не могли не вплинути на формування їхніх правових систем. Одні фор­мували їх на основі визнання права приватної власності, інші її відкидали.

Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

Джерела сучасного права країн Африки і Мадагаскару харак­теризуються «правовою багатошаровістю», яка включає:

1) традиційно-звичаєві норми;

2) норми і принципи, привнесені за часів колоніального па­нування законами та іншими актами європейських держав;

(3) норми загально територіального права, створювані в ре­зультаті проведення кодифікації з урахуванням норм звичаєвого права, а також закріплених нормативних актів європейських держав з пріоритетним запозиченням норм англійського права;

4) норми африканських міждержавних об'єднань;

5) норми міжнародного права.

З часу набуття незалежності (50-60 роки XX ст.) у країнах Африки відбувається подальша зміна звичаєвого права під впли­вом сучасного законодавства і судової системи колишніх метро­полій. Передумови для цього створені в період колонізації Африки:

1) традиційні общинні (племінні) установлення про врегу­лювання конфліктів поступово замінилися правовими нормами західного зразку;

2) судочинство місцевих судів, що здійснювалося на основі норм звичаєвого права, перейшло до розгляду справ з урахуван­ням європейського права;

3) введені закони, які (не скасовуючи норми звичаєвого пра­ва) надали місцевим жителям можливості регулювати свої від­носини за допомогою норм іноземного (колоніального) права;

4) скасовані звичаї, визнані нелюдськими (рабство, калічен­ня та ін.).

Серед інших чинників, що викликають кардинальну зміну або скасування норм звичаєвого права, слід назвати зростання правосвідомості керівних осіб держав. Так, в Ефіопії за ініціати­вою імператора Хайле Селласіє І було розпочато відновлення права країни через кодифікацію, у результаті якої в одних сфе­рах правового регулювання створені нові норми, а в інших — сильно змінені звичаї. Як заявив міністр юстиції Мадагаскару, «мета закону — трансформувати традиції, щоб відкрити шлях до соціальної та економічної емансипації; він не може тому не ввійти в суперечність із звичаєм».

У монархічних арабських державах змінився звичай успад­кування старшим сином царюючого монарха. Наприклад, спад­коємцем у Кувейті може бути призначений будь-який син монарха, у Катарі — будь-який із його родичів. У деяких дер­жав кандидатура спадкоємця, запропонована монархом, підля­гає затвердженню національними зборами.

Для більшості африканських держав загальними тенденція­ми стали такі.

1. Проведення уніфікації звичаєвого права, відмова від без­глуздого роздрібнення права (на Мадагаскарі в 1957 р., у Танга­ньїку в 1961 р. та в інших країнах).

2. Включення діючих звичаїв до галузевих кодексів та інших нормативних актів (з нерідким ігноруванням звичаїв інших на­родностей, соціальних груп, що проживають на території даної країни).

3. Проведення величезної законодавчої роботи.

4. Запозичення норм зобов'язального, торгового, адміністра­тивного, кримінального права та інших галузей права від колиш­ніх метрополій при створенні національних кодексів. У Ефіопії за період 1957—1965 pp. набули чинності 5 кодексів, близькі моделям кодексів Наполеона. У франкомовних країнах за ці роки створено понад 100 кодексів. Важливі закони прийняті в англо­мовних країнах — Гані, Нігерії, країнах Східної Африки.

5. Формування загально-територіального права, створення єдиної національної правової системи в межах своєї території, що стало можливим і необхідним в умовах деколонізації країн Африки і Мадагаскару.

Незважаючи на формування загальнотериторіального права, супроводжуване витисненням або обмеженням звичаєвого пра­ва, правова свідомість більшості сільського населення принци­пово не змінилася. Сільські жителі продовжують орієнтуватися на норми звичаєвого права.

6. Збереження глибоких відмінностей між правовими систе­мами країн, що пережили колоніальну залежність від Франції та Бельгії, і країн, що були англійськими колоніальними володін­нями. Як правило, африканські юристи одержують освіту в єв­ропейських державах — колишніх метрополіях або в національ­них університетах, навчаючись за їх програмами. Після одер­жання вищої освіти вони втілюють правові традиції та норми континентального або загального права в юридичну практику своїх країн, що сприяє збереженню відмінностей між ними. Зви­чаєве право, незважаючи на позиції, що похитнулися, є тради­ційною об'єднуючою засадою правових систем африканських країн.