Реферат: Види норм права

Норми права за функціональною спрямованістю (за функціями права):

регулятивні

(правила поведінки)

— встановлюють права і обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, що закріплює правомочності власника: володіння, користування, розпорядження, чи норма, що визначає порядок шлюбу).

охоронні

(сторожі порядку)

— встановлюють способи юри­дичної відповідальності за пору­шення прав і невиконання обо­в'язків, закріплених у регулятивних нормах (наприклад, норма Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство).

Регулятивні норми права за характером розпоряджень, що містяться в них:
дозвільні (що надають правомочності)	що зобов'язують	заборонні
–– норми, що вказують на можливість здійснювати певні дії, наділяють суб’єктів певними правами (наприклад, подавати позов до суду, одержувати пенсію, розпоряджатися майном чи: право батьків вимагати по­вернення дітей від будь-якої особи, що утримує дітей у себе не на підставі зако­ну чи судового рі­шення). Ці норми містять у своєму те­ксті слова: «вправі», «має право», «може».	–– норми, що вказують на необхідність здійснювати певні дії, наділяють суб'єктів певними обов’язками (наприклад, представляти митниці необхідні для митного контролю документи; запов­нювати і вчасно по­давати в податкову інспекцію деклара­цію про доходи). Ці норми містять слова «зобов'язаний», «по­винний».	— норми, що вказують на необхідність утримуватися від здійснення дій пев­ного роду, встанов­люють заборони (наприклад, не повідомляти стороннім особам про факт усиновлення дитини; особам, що не досягли 18 років, за­бороняється бути опікунами та попе­чителями; забороня­ється зловживати владою). Ці норми супроводжуються словами «забороня­ється», «не має пра­ва», «не може».

Заборонна норма відповідає охоронній нормі, проте їх не слід плутати. У заборонній нормі заборона чинити правопорушення (злочини) має регулятивний характер, оскільки її дотримання, пов'язане з недоведенням до правопорушення (злочину), із під­тримкою правопорядку. Наприклад, адміністративно-правова норма, що встановлює заборону займатися певним промислом, є заборонною нормою.

Охоронна (кримінально-правова) норма, яка вказує на конкрет­ні злочини і міри покарання, припускає заборону чинити зло­чини, але не містить заборони, оскільки її застосування розра­ховане на факт скоєння злочинного діяння, на порушення пра­вопорядку. У разі злочину відбувається порушення не охоронної (кримінально-правової) норми, а регулятивної норми з іншої галузі права: зобов'язувальної, заборонної або дозвільної. Охо­ронна правова норма не порушується, оскільки умовою, що ви­кликає її дію, служить акт злочину.

Заборона входить до змісту і зобов'язувальної норми. Встано­влюючи обов'язок особи здійснювати певні позитивні дії, зобов'язувальна норма містить заборону зробити щось інакше, ніж це потрібно для забезпечення інтересу уповноваженої особи. У разі порушення зобов'язувальної норми відбувається посяган­ня не на заборону (як у заборонній нормі), а на позитивне зобов'язування.

Тричленний поділ регулятивних юридичних норм відповідає тричленному поділу засобів регулювання: дозволяння, заборо­на, зобов'язування (веління).

На схемі це виглядає так:

Дозволяння		Заборони		Зобов'язування (веління)
Дозвільні (що надають правомочностей) норми		Заборонні норми		Норми, що зобов'язують

Спеціалізовані (нетипові) норми права

Крім зазначених видів загальних норм права є так звані спе­ціалізовані (такі, що забезпечують, або похідні) норми. Це — не­типові правові розпорядження, тобто розпорядження «нестандарт­ного» характеру, у яких відсутні ті чи інші властивості, ознаки, об'єктивно притаманні класичній моделі норми права.

Ознаки спеціалізованих норм:

І. Мають субсидіарний, тобто допоміжний, характер, допома­гають основним нормам додати праву вивершеність і повноту;

2. Самі не регулюють суспільні відносини і як би приєдну­ються до регулятивних і охоронних норм, створюючи разом з ними єдиний регулятор. Тому щодо основних норм ці норми кваліфікуються як додаткові;

3. Утворюються на основі «первинних», «вихідних» норм, але містять у собі додатково інші розпорядження (вбирають нові ре­гулятивні якості) з метою охоплення нової групи суспільних зв'язків. За характером утворення вони є похідними від основ­них норм.

Якими є причини створення спеціалізованих норм права?

— Необхідність у законодавчому охопленні нових видів суспіль­них відносин через сформовану і перевірену на практиці сис­тему правового регулювання і можливість їхнього охоплен­ня в повному обсязі без будь-яких принципових протиріч із раніше прийнятими нормами (об'єктивний момент).

— Переконаність законодавця в доцільності розвивати, розши­рювати чинні норми шляхом внесень до них змін і допов­нень, а не розробляти принципово нові норми (суб'єктив­ний момент).

Створення спеціалізованих (допоміжних, або похідних) пра­вових норм дозволяє логічно узгодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.

Схематично шляхи (стадії) розробки спеціалізованих норм можна уявити таким чином.

1. Ідея → норма → відносини: тут спеціалізовані норми спря­мовані на вдосконалення сформованих суспільних відносин, вже врегульованих певною мірою правом;

2. Відносини → ідея → норма: тут необхідно охопити спеціалі­зованими нормами усталені суспільні відносини, не врегульовані правовими нормами.

Слід зважити на те, що упорядкування тексту спеціалізова­ної (допоміжної, або похідної) правової норми неможливо без змін, доповнень гіпотези або (і) диспозиції основної (первин­ної, вихідної) норми права. У гіпотезі вказуються нові умови дії норми. У диспозиції визначаються інші правила поведінки, які відрізняються від диспозиції основної (первинної, вихідної) пра­вової норми.

Спеціалізовані норми відмежовуються одна від одної в зале­жності від цільового призначення, виконуваного в процесі пра­вового регулювання.

Розрізняють такі спеціалізовані норми:

Загальноза-кріпні норми, або норми-начала

Установчі норми, або норми-принципи

Прогнос­тичні норми, або норми-цілі

Деклара­тивні норми, або норми-оголошення

Дефінітивні норми, або норми-дефініції