Реферат: Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання. Відносна самостійність держави

Корпорації зобов'язані діяти з урахуванням певних правових рамок, установлених державою для комерційного регулювання. Лише в межах цих правових рамок комерційні корпорації мо­жуть функціонувати самостійно.

Відносини держави з комерційними корпораціями будують­ся часто на основі партнерства, певна річ, у межах повноважень відповідних владних структур.

Держава (в особі державних органів і посадових осіб) діє від­носно комерційних корпорацій багато в чому так само, як і некомерційних громадянських об'єднань.

Держава (в особі державних органів і посадових осіб):

1) встановлює коло суб'єктів, які мають право займатися під­приємницькою діяльністю;

2) встановлює юридичні норми, які визначають порядок офі­ційного визнання (легалізації) комерційних організацій шляхом реєстрації;

3) реєструє комерційні об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код в органах державної статистики (в Украї­ні — Єдиний Державний Реєстр Підприємств і Організацій Ук­раїни);

4) гарантує комерційним організаціям рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінан­сових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення зазначеними ресурсами відбувається лише за умо­ви виконання комерційною організацією робіт і поставок для державних потреб;

5) забезпечує дотримання прав і законних інтересів комер­ційних об'єднань громадян, офіційно встановлених, — гарантує недоторканність майна і забезпечує захист прав власності;

6) здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності комерційних організацій зареєстрованому статуту:

— нагляд за виконанням і дотриманням законності здійс­нюють органи прокуратури;

— контроль за джерелами і розмірами надходжень і спла­тою податків здійснюють фінансові органи і органи держав­ної податкової адміністрації;

7) передбачає відповідальність уповноважених осіб комер­ційних організацій за порушення законодавства;

8) не втручається безпосередньо в діяльність комерційних організацій, оскільки вони не є об'єктами державного управлін­ня, проте законодавче забезпечує свободу конкуренції між ними, захищає споживача від проявів недобросовісної конкуренції і монополізму;

9) створює режим найбільшого сприяння для функціонуван­ня комерційних організацій: передає державне майно, наділяє земельними ділянками і цільовими кредитами — короткостро­ковими і довгостроковими, надає систему заохочень (певний час не стягувати податки), створює внутрішній і зовнішній ринок для суб'єктів підприємницької діяльності.

Забороняється заняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:

• військовослужбовцям;

• посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, держав­ного нотаріату;

• посадовим особам органів державної влади і управління, що покликані здійснювати контроль за діяльністю під­приємств;

• особам, які відбувають строк покарання, до його закін­чення;

• особам, які мають непогашену судимість за крадіжку, ха­барництво та інші корисливі злочини.

Комерційні об'єднання покликані діяти щодо громадянського суспільства і держави в такий спосіб:

• сплачувати податки в установленому законом порядку;

• розвивати економіку держави, заповнюючи відповідні еко­номічні ніші;

• розвивати національний бізнес, ділові відносини з інши­ми державами;

• сприяти підняттю рівня матеріального забезпечення гро­мадян та ін.

Відносна самостійність держави

Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспіль­ства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних , корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має від­носну самостійність.

Відомо, що «абсолютної самостійності» ні в природі, ні в су­спільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок процесів і явищ. Не може бути й «абсолютної залежності». Коли ми говоримо про державу як про «слугу суспільства», це не озна­чає, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не мала певної самостій­ності, своєї внутрішньої та зовнішньої свободи, вона була б па­сивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, у громадянському механізмі. Поняття «відносна са­мостійність» держави покликано відбити активність держави у всіх сферах громадського життя. Зворотний вплив держави на суспіль­ство є мислимим лише в рамках її відносної самостійності.

Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, зважаючи на специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи та ін. У процесі науково-технічного і суспільного процесу відносна самостійність держави зростає.

Знаходячись у певній залежності від зовнішніх чинників (еко­номіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава справ­ляє на них зворотний вплив, що є однією з форм вияву її відно­сної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостій­ності держави можна назвати підвищення держави над інтересами класів, що борються, виконання загально-соціальних завдань або її організаційну відокремленість від суспільства в цілому, наяв­ність власної внутрішньої структури і функцій. Таких форм про­яву відносної самостійності держави можна навести чимало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епохи.

Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особ­ливих етапів розвитку держави є однією з форм прояву віднос­ної самостійності. Держава додержується свого власного шляху розвитку, над яким має зверхність розвиток виробництва. Але держава, завдяки своїм власним законам і фазам розвитку, спра­вляє зворотний вплив на розвиток виробництва, що є однією з загальних (властивих всім історичним етапам) форм відносної самостійності держави.

Чи слушним буде ствердження, що «держава не має власної історії», оскільки її поява і подальший розвиток були обумовле­ні розвитком суспільства — економічним, соціальним, політич­ним? Ні, певна річ. Держава розвивається разом із суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь остан­нього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.