Реферат: Поняття тлумачення норм права

Офіційне тлумачення

(за сферою дії)

нормативне

казуальне (індивідуальне)

–– офіційне роз'яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин — необме­жену кількість випадків, перед­бачених нормою, що тлумачиться

— (казус — випадок) — офіцій­не роз'яснення, обов'язкове лише для конкретного випад­ку та для осіб, стосовно яких воно провадиться; має місце там, де в процесі правозастосування ставиться за мету роз'­яснити норму, щоб правильно вирішити справу

Сфера дії норми, що тлумачиться, залежить від правомочностей суб'єкта тлумачення.

Нормативне
автентичне		легальне (делеговане)
— зміст норми тлумачиться тим органом, що її встановив, тобто автором норми. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи. Наприклад, закони, як правило, роз'ясняються парламентом. Однак Верховна Рада України не має права на офіційне тлумачення нею же ухвалених законів. Відповідно до ст. 147 Конституції України, офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз'ясняє порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих.		— загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово. Право на таке тлумачення мають Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбітражний суд України (наприклад, роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997 р. № 02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»). Таке тлумачення є обов'язковим для суб'єктів, які підпадають під юрисдикцію органу, що дає тлумачення
Казуальне (індивідуальне)
судове	адміністративне
здійснюється судовими ор­ганами при розгляді конкрет­них справ і знаходить своє ви­раження у вироках або рішен­нях у цих справах	- здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою держа­вною адміністрацією; містить вказівки відповідним органам, як останні повинні вирішити ту чи іншу справу

Неофіційне тлумачення

- Професійно-правове - це тлумачення норм, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Воно може бути двох видів: 1) доктринальним - це тлумачення вченими вузів, науково-дослідними устано­вами (розробка правових концепцій, доктрин у результаті ана­лізу норм права та їх виклад у статтях, монографіях, науково-практичних коментарях, усних і письмових обговореннях нор­мативних актів); 2) компетентно-юридичним - це тлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, суддів, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, радіо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядах

Компетентно не правове - це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки — біології, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію суб'єкта тлумачення — біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.

Повсякденне - це тлумачення норм права всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості. Повсякденне тлумачення — це пра­вове явище, яке виражає правові почуття, емоції, уявлення, що відбуваються у психіці громадян у зв'язку з використанням прав і виконанням обов'язків; ставлення до права в цілому і конкрет­ного нормативно-правового акта зокрема

Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

Результатом юридичного тлумачення повинна бути визначе­ність («так», «ні»), а не двозначність («і так, і ні») у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результати тлума­чення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться. Тлу­мачення становить лише конкретизуюче, судження про норму права, але не нове нормативне розпорядження.

Результати використання всіх способів тлумачення обумов­люють обсяг тлумачення. Тлумачення за обсягом — це з'ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридич­них норм.

Розрізняють три способи тлумачення за обсягом. Буквальне (адекватне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто «літері» закону. «Дух» і «літера» закону збігаються.

Поширювальне (розширювальне) тлумачення — це роз'яснен­ня, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; «дух» закону ширше за його «літери». Напри­клад, дійсне значення поняття «втрата», яке міститься в Законі України «Про заставу», треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і саморуйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший приклад: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоря­ються лише закону» — це нормативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширю­ється принцип незалежності.

Обмежувальне тлумачення — це роз'яснення, при якому дій­сний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; «дух» закону вужче за його «літери». Наприклад, відповідно до Закону України про шлюб і сім'ю «повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них», однак цей обов'язок не може поширюва­тися на дітей, хоча і повнолітніх, але непрацездатних.

Акт тлумачення норм права

Акт офіційного тлумачення норм права (інтерпретаційно-правовий акт) — це акт-документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування правової норми, сформульоване уповно­важеним органом у рамках його компетенції, і має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються.

Норма тлумачення — своєрідна «тінь» норми, що тлумачить­ся, вона не існує окремо від самої норми і може бути реалізова­на на практиці лише у разі її застосування. У природі тінь зав­жди в цілому відповідає її матеріальній основі.

Ознаки акта тлумачення норм права полягають у тому, що він:

1) діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому міс­тяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як пра­вило, поділяє їх долю;

2) є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються;

3) не виходить за межі норми, що тлумачиться, являє собою уточнююче судження про норму права, а не нове нормативне розпорядження;

4) приймається лише правотворчими або спеціально уповно­важеними суб'єктами;

5) має спеціальну письмову форму вираження акта-докумен­та (роз'яснення, інструктивні листи та ін.).

Акти тлумачення норм права можна поділити на види відпо­відно до різних критеріїв:

- за галузевою належністю норми, що тлумачиться, — акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;

- за структурними елементами норми, що тлумачиться, — акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції;

- за юридичною формою вираження — постанови, укази, на­кази, роз'яснення та ін.;

- за сферою дії — нормативні, казуальні;

- за «авторством» норми, що тлумачиться:

а) акти автентичного тлумачення,

6) акти легального (делегованого) тлумачення.

- за повноваженнями інтерпретатора:

інтерпретаційні акти правотворчих органів	інтерпретаційні акти правозастосовних органів
- засновані на правотворчих повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять нор­мативні (загальні) роз'яснення; мають юридичну силу, однако­ву з юридичною силою право­творчих актів даного органу (наприклад, постанова Верхов­ної Ради України)	- засновані на правозастосовних повноваженнях інтерпрета­тора, згідно з якими наділяють­ся певною формою; містять правила застосування норм права, сформульовані в резуль­таті узагальнення юридичної практики (наприклад, постано­ва Пленуму Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду України, вказівка з питань розслідування Генерального прокурора України)