Реферат: Поняття і структура правосвідомості

Правосвідомість — одна із форм суспільної свідомості.

Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби сус­пільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки лю­дини. Свідомість додає цілеспрямованого характеру людській діяльності.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну.

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділян­ку) свідомості:

• суспільної;

• групової;

• індивідуальної.

В ній відображена правова дійсність у вигляді знань про пра­во, осмислення того, що є правом, яким воно було (ставлення до права минулих років) і яким має бути (ставлення до майбут­нього права), а також у вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права, роботу правозастосовних орга­нів. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юри­дичних норм, законодавцям, а й усім громадянам держави.

Правосвідомість — це система ідей, уявлень, емоцій і почут­тів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов’язаної з правом.

Ключовий пункт правосвідомості — усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чин­ного права з погляду його відповідності загальнолюдським цін­ностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі еле­менти:

правова психологія	правова ідеологія	правова поведінка
психологічний	ідеологічний	поведінковий

Правова психологія — це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, пра­вових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане став­лення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конк­ретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебіль­шого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психо­логія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відобра­ження правової дійсності.

Наприклад, у дореволюційній Росії робітники, виражаючи своє негативне ставлення до фабрично-заводського законодав­ства, ламали машини, громили заводське обладнання. Вони емо­ційно реагували на зовнішні стосовно них правові явища, у да­ному разі — на законодавство. В наші дні формування інституту приватної власності і всього, що пов'язано з існуванням приватного права, емоційно не сприймається певними верствами сус­пільства, які виховані на психології колективізму і продовжують керуватися її пріоритетами.

Правова психологія
правові почуття, правові настрої, правові переживання	правові практичні знання, правові уявлення,правові погляди	правові звички, правові традиції, правові звичаї
рухомі, емоційні	пізнавальні, передбачають самооцінку, тобто вміння критично оцінити свою поведінку з погляду її відповідності праву	нерухомі, стійкі, виступають як регулятори поведінки

Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осми­слення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явиш.

Це концептуально оформлена, логічно систематизована, те­оретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є про­відним елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціаль­ної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загаль­новизнаних норм міжнародного права над нормами національ­ного права та ін.

Правова ідеологія
правові ідеї, теорії, переконання	правові поняття, правові категорії	правові принципи

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність. Так, у СРСР офіційна марксистсько-ленінсь­ка ідеологія розглядала права людини як державні дарування, а не як продукт природного розвитку. Це була міфологізована дер­жавна ідеологія.

Було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеоло­гією). Емоції та почуття — необхідне тло, на якому виявляються (складаються, реалізуються) правові погляди, ідеї, теорії. Емо­ції — сліпі, поки вони не зливаються з об'єктивним підходом до дійсності, її раціональним освоєнням. На рівні правової ідеоло­гії це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які фор­муються через цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову (правомірну, не­правомірну) поведінку.

Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який яв­ляє собою процес переведення правових норм у реальну право­ву поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.

Правова настанова — готовність особи проявити активність у сфері пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки у певних умовах, яка формується з усіх на­лежних суб'єкту правових (правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок, навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі переходять в інтереси і прагнення.

Поведінковий елемент правосвідомості синтезує в собі раці­ональні та емоційні моменти. Через нього відбувається реаліза­ція психологічного та ідеологічного елементів.

Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на стосунки суб'єктів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін у стані суспільних відносин не спричиняє. Перш ніж правова поведінка зовні виразиться у вигляді право­вого вчинку, повинна виникнути правова настанова, мотив пра­вової поведінки у правосвідомості суб'єкта.

Виникнення правової установки припускає: 1) поінформо­ваність про норму права; 2) розуміння її змісту; 3) оцінку, тобто ступінь схвалення, норми права; 4) ставлення до прав інших осіб; 5) емоційне переживання з приводу функціонування норми права; 6) готовність до дії. Правова настанова — суб'єктив­ний регулятор поведінки.

Отже, від поведінкового елемента правосвідомості залежить ступінь її якісного стану (правомірна поведінка, правова актив­ність, правове порушення та ін.).

Правова поведінка
мотиви правової поведінки — всебічне осмислення ситуа­ції, невидимий процес розще­плення свідомості на правомір­ну і протиправну	правові настанови — відображають готовність до певної правової поведінки в ре­зультаті оцінки правових явищ, впливають на всі основні функ­ції правосвідомості