Реферат: Поняття і ознаки демократії

Останні три функції демократії виражають внутрішні функ­ції держави.

Принципи демократії — незаперечні вихідні вимоги, які став­ляться до всіх учасників політичної діяльності, тобто до суб'єк­тів демократії.

Визнання міжнародною спільнотою основних принципів де­мократії пояснюється прагненням зміцнити міжнародну анти-тоталітарну політику.

Основні принципи демократії:

1) політична свобода — свобода вибору суспільного ладу і форми правління, право народу визначати і змінювати конституційний лад (ст. 5 Конституції України), забезпечення захисту і її людини. Свобода має первинне призначення — на її основі може виникнути рівність і нерівність, але вона допускає рівно­правність;

2) рівноправність громадян — означає рівність усіх перед зако­ном, рівну відповідальність за скоєне правопорушення, право на рівний захист перед судом. Дотримання рівноправності гарантується: не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, ста­ті, етнічного та соціального походження, майнового становища, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Найваж­ливіший аспект рівноправності — рівність прав і свобод чолові­ка і жінки, що мають однакові можливості для їх реалізації;

3) виборність органів держави і постійний контакт із ними на­селення — допускає формування органів влади і місцевого само­врядування шляхом народного волевиявлення, забезпечує їх змі­нюваність, підконтрольність і взаємоконтроль, рівну можливість кожного реалізувати свої виборчі права. У демократичній дер­жаві ті самі люди не повинні тривалий час безперервно обійма­ти посади в органах влади: це викликає недовіру громадян, при­зводить до втрати легітимності цих органів;

4) поділ влади — означає взаємозалежність і взаємне обме­ження різних гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової, що служить перешкодою для перетворення влади на засіб приду­шення свободи і рівності:

5) прийняття рішень за волею більшості при обов'язковому до­триманні прав меншості — означає поєднання волі більшості з гарантіями прав особи, яка перебуває в меншості — етнічній, релігійній, політичній; відсутність дискримінації, придушення прав особи, яка не є у більшості при прийнятті рішень;

6) плюралізм — означає багатоманітність суспільних явищ, розширює коло політичного вибору, допускає не лише плюра­лізм думок, але й політичний плюралізм — множинність партій, суспільних об'єднань тощо с різними програмами та статутами, що діють у рамках конституції. Демократія можлива в тому разі, коли в її основі полягає принцип плюралізму, проте не всякий плюралізм є неодмінно демократичним. Лише у сукупності з іншими принципами плюралізм набуває універсального значен­ня для сучасної демократії.

Форми та інститути демократії

Функції демократії реалізуються через її форми та інститути. Форма демократії — це її зовнішнє вираження. Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них такі:

1. Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) — здійснюється у двох формах: прямій та

Пряма — представницька демократія	Непряма — безпосередня демократія
– форма народовладдя, при якій здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах (парламенти, органи місцевого самоврядування)	— форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу чи певних соціальних груп (референдум, вибори)

2. Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, які запобігають зловживанню службовим становищем і суспільним авторитетом:

3. Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх охорона і за­хист відповідно до міжнародних стандартів.

Види демократії класифікують за сферами суспільного життя:

- економічна;

- соціальна;

- політична;

- культурно-духовна та ін.

Наприклад, про значення економічної і соціальної демокра­тії в розвитку соціальної правової держави говориться в програм­ному документі Соціалістичного Інтернаціоналу «Декларація принципів» (1989 p.).

Форми демократії знаходять свій прояв у її інститутах (рефе­рендум, громадська думка, комісії Верховної Ради та ін.).

Інститути демократії — це легітимні і легальні елементи полі­тичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демок­ратичний режим у державі через втілення в них принципів де­мократії.

Передумовою легітимності інституту демократії є його орга­нізаційне оформлення і визнання громадськістю; передумовою легальності — його юридичне оформлення, узаконення.

За вихідним призначенням у вирішенні завдань політики, влади та управління відрізняють інститути демократії:

Структурні	Функціональні
- сесії парламентів - депутатські комісії - народні контролери тощо	- депутатські запити - накази виборців - громадська думка тощо

За юридичною значущістю прийнятих рішень відрізняють ін­ститути демократії:

Імперативні	Консультативні
• мають остаточне загально­обов'язкове значення для дер­жавних органів, посадових осіб, громадян: - референдум конституційний та законодавчий; - вибори; - накази виборців та ін.	• мають дорадче, консульта­тивне значення для державних органів, посадових осіб, громадян: - референдум консультатив­ний; — всенародне обговорення за­конопроектів; - мітинги; - анкетування та ін.

У системі інститутів безпосередньої демократії найважливіше місце належить виборам.

Вибори — форма безпосередньої участі громадян в управлін­ні державою шляхом формування вищих представницьких орга­нів, органів місцевого самоврядування, їх персонального складу.

Громадяни демократичної держави мають право вільно оби­рати і бути обраними до органів державної влади і органів міс­цевого самоврядування. Громадянин може виражати свою волю вільно при додержанні рівності. Свобода виборця реалізуєть­ся за допомогою таємного голосування і потребує встановлення гарантій проти тиску на нього.

На основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування в Україні обираються населен­ням: Президент, Верховна Рада, Верховна Рада Автономної Ре­спубліки Крим, органи місцевого самоврядування (сільської, селищної, міської ради та їх голови).

Виборча система може бути мажоритарною, пропорційною та змішаною (мажоритарно-пропорційною). Мажоритарна сис­тема — система визначення результатів виборів, відповідно до якої депутатські мандати від виборчого округу отримують лише кандидати, що одержали встановлену більшість голосів. Відпо­відно до пропорційної системи депутатські мандати розподіля­ються між партіями пропорційно кількості голосів, відданих за партію в межах виборчого округи.