Реферат: Основні теорії походження держави. Особливості виникнення держав у різних народів світу

Спільність інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспіль­не самоврядування.

Ознаки первісного суспільного самоврядування:

(1) існувало лише у рамках роду, виражало його волю і ґрунтувалося на кровних зв'язках;

(2) суб'єкт і об'єкт управління збігалися;

(3) органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори усіх членів роду (чоловіків і жінок), та старійшини, що обиралися ними;

(4) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах;

(5) влада старійшин, які перебували на чолі роду, а також воєначальників (обиралися тільки на період воєнних дій) ґрунтувалася на авторитеті, досвіді, повазі. Плем'я управлялося ра­дою старійшин, яка обирала вождя;

(6) посада старійшини не давала ніяких привілеїв. Він пра­цював нарівні з усіма і одержував свою частку, як усі;

(7) відмінностей між правами і обов'язками у членів роду не було.

Отже, суспільна влада збігалася безпосередньо з родовою общиною, не була відокремлена від неї. Єдність, взаємодопомо­га, співробітництво усіх членів роду, відсутність протилежних інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати усі питання.

Відомо, що держави виникають на певному щаблі розвитку суспільства, їхнє виникнення пов'язане з трьома великими суспіль­ними поділами праці:

1) виділенням скотарства як відокремленої сфери суспільної діяльності (засобом обміну стала худоба, яка набула функції гро­шей);

2) відокремленням ремесла від землеробства (винахід ткаць­кого верстата, оволодіння навичками обробки металів);

3) появою групи людей (купців), зайнятих лише обміном (зо­середження багатства в їх руках завдяки посередницькій місії).

У результаті суспільного поділу праці змінилося господарсь­ке життя родової общини (залучення військовополонених як робочої сили з метою здобуття додаткового продукту). Жіночий рід змінюється чоловічим (патріархат), де споріднення ведеться за батьківською, а не за материнською лінією. На зміну групо­вому шлюбу приходить парний шлюб. Інтереси патріархальних сімей вже не повністю збігаються з інтересами роду. З появою сім'ї почалося розкладання родової общини. Виникла селянська община.

Наявність надлишкового продукту дозволила зосередити де­яким сім'ям, їх главам, старійшинам, воєначальникам знаряддя праці, запаси товарів, стати власниками відокремлених ділянок землі і рабської сили, захопленої в результаті війн. Розвивалася соціальна неоднорідність суспільства. Майнова нерівність (спо­чатку — міжродова, а згодом внутрішньо родова) стала причиною розшарування суспільства і появи груп людей, які «спеціа­лізувалися» на виконанні загально соціальних справ (адміністра­тори, контролери, скарбники та ін.).

Іншою стає організація влади. Замість зборів членів роду все частіше проводилися лише збори чоловіків. Поступово усвідом­лювалася важливість гарного управління, керівництва. Відбувся поділ функцій влади на світську (управління), військову (війсь­кове керівництво), релігійну. Рада старійшин стає органом по­всякденного управління. З'являється племінна бюрократія (управ­лінська, військова, релігійна), яка здійснює управління суспіль­ством вже не лише в його загальних інтересах, але й у власних, групових, класових інтересах.

Знадобилася якісно нова організація, спроможна зберігати і забезпечувати життя суспільства як цілого організму. Виникла необхідність у публічній владі, відокремленій від суспільства, з особливими загонами людей, які займаються лише управлінням і мають можливість здійснювати організований примус. Такою організацією стала держава.

Слід зважити на те, що родова організація поступово еволю­ціонувала в державу, проходячи певні перехідні стадії, однією з яких була «військова демократія» (органи самоврядування ще зберігаються, але вже нові додержавні структури в особі воєна­чальника і його дружини набирають сили).

Таким чином, причинами виникнення держави є:

1) необхідність удосконалення управління суспільством, по­в'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробниц­тва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціаль­не неоднорідні групи (класи);

2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забез­печує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

3) необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

4) необхідність захисту території та ведення війн, як оборон­них, так і загарбницьких;

5) необхідність організації значних суспільних робіт, об'єд­нання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу

Первісний лад	Держава
1) наявність соціально однорідного позакласового суспільства, що не має антагоністичних протиріч;	1) поява соціальне неоднорідного, класова розшарованого суспільства, яке має антагоністичні протиріччя;
2) наявність кровнородинного поділу населення;	2) поява адміністративно-територіального поділу населення (округи, області та ін.);
3) наявність публічної влади, яка безпосередньо збігається з усім населенням, виражає і захищає інтереси всього суспільства;	3) поява публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає і захищає інтереси еко­номічно найзабезпеченішої частини (класу) суспільства і виникла в результаті його соціального розшарування;
4) відсутність апарату примусу, на який могла б спиратися публічна влада;	4) наявність апарату примусу (придушення) — загонів збройних людей у вигляді армії, поліції та ін., — на який спирається державний апарат;
5) відсутність розподілу функцій у публічної влади;	5) поява певних функцій (законодавчої, виконавчої) у окремих органів публічної влади;
6) відсутність збору податків із населення;	6) поява офіційної системи оподаткування;
7) наявність неписаних правил поведінки - звичаїв	7) поява писаних загальнообов'язкових правил поведінки — юридичних норм.