Реферат: Механізм правового регулювання. Стадії механізму правового регулювання

Акти застосування норм права у механізмі правового регу­лювання використовуються в таких випадках:

1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст­рації;

2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про­типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич­на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен­ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право­порушників.

У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.

Стадії механізму правового регулювання

Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.

Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений.

Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма­тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди­відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су­б'єкта — правомірної чи неправомірної.

Розглянемо складний процес правового регулювання.

1. Перша стадія механізму правового регулювання — стадія загальної дії правових норм. На цій стадії відбуваються визна­чення змісту і формулювання меж поведінки суб'єкта, умов ви­никнення прав, обов'язків, повноважень, відповідальності і т.д. (вступає в дію механізм правотворчості).

Наприклад, дія цього механізму у пенсійних справах можли­ва лише за наявності норми права, об'єктивованій у законі про пенсії. Однак, як загальне правило, дана норма не вирішує пи­тання про те, кому саме буде нарахована пенсія. Для цього по­трібні додаткові юридичні дії, здійснювані на другій стадії.

2. Друга стадія механізму правового регулювання пов'язана з виникненням конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, тобто з виникненням правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов'язують настання юридичних наслідків (вступає в дію меха­нізм реалізації норм права).

Дія механізму у пенсійних справах починається після звер­нення громадянина С. до установи соціального забезпечення і винесення рішення про призначення йому пенсії на основі за­гальної юридичної норми.

Винесення індивідуального розпорядження про призначен­ня пенсії означає індивідуалізацію загальних правил стосовно конкретної особи. За допомогою індивідуально-правового акта за учасниками відносин, що регулюються, закріплюється від­повідне суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридич­ний обов'язок.

Після ухвалення рішення про призначення пенсії громадя­нину С. (індивідуально-правовий акт) він стає носієм суб'єктив­ного права на одержання пенсії, а орган соціального забезпе­чення набуває суб'єктивного обов'язку нарахувати і виплачува­ти йому пенсію (правовідносини). З наведеного випливає, що реалізацією суб'єктивного юридичного права громадянина на пенсію є її одержання, а реалізацією суб'єктивного юридичного обов'язку органу соціального забезпечення — видача пенсії.

У разі правомірної поведінки суб'єктів правове регулювання вичерпує себе механізмом реалізації норм права.

3. Третя стадія механізму правового регулювання — застосу­вання санкцій правової норми — виникає у випадках неправо­мірної поведінки суб'єкта. Правовою підставою цієї стадії є пра­вопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за вчинені правопорушення і визначають порядок застосування відповідальності. Державні органи і посадові особи реалізують свою компетенцію через розслідування обставин вчинення пра­вопорушення, встановлення і покарання винних, а інша сторо­на — правопорушники — зазнає втрат державно-владного харак­теру за вчинені правопорушення (вступає в дію механізм покла­дання юридичної відповідальності).

Зобразимо основне із сказаного у вигляді схеми трьох стадій механізму правового регулювання:

1. Механізм правотворчості Основним елементом цієї стадії є норма права, то виступає як “регламентатор” суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов'язувальні, заборонні), охоронні та спе­ціалізовані норми — складові еле­менти нормативної основи правового регулювання	- це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення мо­делі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави
2. Механізм реалізації суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних обо­в'язків Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов'язків (додер­жання заборон, виконання обов'я­зків, використання прав), акт опо­середкованої реалізації прав і обо­в'язків (застосування права). Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридичних норм стосовно конкре­тних суб'єктів, а акт реалізації су­б'єктивних юридичних прав і су­б'єктивних юридичних обов'язків — як «реалізатор» конкретних розпо­ряджень правових норм стосовно конкретних суб'єктів	- це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкрет­ної моделі поведінки конкретних суб'єктів. Виражається у здійсненні дій, що дозволяються, і в утриму­ванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки). Це активна сторона пра­вового регулювання, при якій мож­ливі два процеси реалізації суб'єк­тивних юридичних прав і суб'єкти­вних юридичних обов'язків: 1) вступ у правовідносини за бажанням і во­лею їх учасників (укладення дого­вору) — простий; 2) вступ у право­відносини на основі правозастосувального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утриман­ня неповнолітніх дітей) — складний
3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи державного при­мусу) Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідаль­ність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні правозастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб'єктів на підставі санкцій правових норм ви ступає держава в особі уповноваже­них органів	–– це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснен­ня протиправної поведінки. Вона на­стає за таких правових підстав: фа­ктична підстава (правопорушення) нормативна підстава (норма права що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна підстава (покладання юридичної відповідальності, її вид і міра)

Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір­ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив­ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:

• виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;

• безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;

• застосування права (як факультативна — можлива, але не обов'язкова стадія).

Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідно­син, виступають юридичні факти.

Режим сприяння механізму правового регулювання забезпе­чується законністю, державною дисципліною, які разом із право­свідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії.