Реферат: Механізм держави. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави. Принципи організації та діяльності державного апарату

Ознаки органу держави:

І) формується державою або безпосередньо народом (наприк­лад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його ос­нові;

2) має передбачені конституцією або іншими законами спе­ціальні функції, які він здійснює від імені держави;

3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому здійснювати юридичне обов'язкові дії:

а) видає нормативні та індивідуальні акти;

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконан­ням вимог, передбачених цими актами;

в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів виховання, переконання, стимулюван­ня, у разі потреби — державного примусу;

4) функціонально взаємодіє із іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом «дозволе­но лише те, що прямо передбачено законом». Принцип «дозво­лене усе, що не заборонено законом» не належить до діяльності державних органів. Цей принцип діє у сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб;

5) складається із службовців, що перебувають в особливих правовідносинах один з одним і органом: обсяг, порядок вико­ристання ними владних повноважень встановлюються законом і набувають конкретизації в посадових інструкціях, штатних роз­кладах та ін.

6) має необхідну матеріальну базу — казенне майно, що зна­ходиться в його оперативному управлінні; свій рахунок у банку;

джерело фінансування — державний бюджет;

7) має організаційну структуру (побудова за видами окремих служб і чисельним складом), територіальний масштаб діяльнос­ті, систему службової підзвітності та службової дисципліни.

Інститут держави — відносно відокремлена частина держав­ної структури, що користується певною автономією.

Відповідно до структурно-функціонального принципу інсти­тути держави можна поділити на:

— організаційні (інститут президента, інститут парламенту);

— функціональні (інститут референдуму, інститут адміністра­тивного контролю, інститут державної влади).

Види інститутів держави за ступенем складності:

— прості (елементні) — не можуть бути розділені на дрібніші інститути (інститут надзвичайного стану, інститут адміні­стративного контролю, інститут референдуму, інститут від­повідальності уряду);

— комплексні — складаються з декількох підінститутів, які, у свою чергу, можуть бути інститутами для спадного роз­дрібнення (інститут форми держави включає підінститути: форми правління, форми устрою, форми режиму; інститут державного суверенітету: повнота і верховенство всереди­ні, незалежність і рівноправність зовні; інститут представ­ника держави на місцях: губернатор, префект та ін.).

Види інститутів держави за пріоритетністю положення:

— основні (наприклад, інститут державної влади);

— примикачі — належать до перших (наприклад, інститут дер­жавного суверенітету, інститут представника держави на місцях).

Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:

• інститути законодавчої влади (парламент, референдум та ін.);

• інститути виконавчої влади (монарх, президент, уряд, ви­конавчі органи влади на місцях та ін.);

• інститути судової влади (звичайні суди, надзвичайні суди, спеціальні суди, судова відповідальність, судовий конт­роль та ін.).

Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян в управлінні державою). Специфіч­ні інститути існують у мусульманських країнах (маджиліс — по­рядок звернення до правителя члена мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци — особлива форма місцевого самоврядування) та ін.

Принципи організації та діяльності державного апарату

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ — грец. столона­чальник). Даний термін вживають і для негативної характерис­тики таких проявів у діяльності державного апарату, як форма­лізм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх потреб.

Щоб перебороти негативні явища, використовуються демок­ратичні методи і стиль роботи, ціла система спеціально розроб­лених реально діючих заходів і механізмів, покликаних прибор­кати, стримати бюрократизацію. Ефективні такі заходи, як замі­щення посадових осіб за конкурсом, переведення управлінського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних служ­бовців права брати участь у комерційній діяльності, але одноча­сно встановлення для них високого рівня заробітної плати (соціально-правова захищеність), яка забезпечує зацікавленість у чес­ній службі. Управлінський апарат має бути інструментом органів влади, обраних і контрольованих народом.

Для підвищення ефективності і якості функціонування дер­жавного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяль­ності була система принципів.

Принципи організації і діяльності державного апарату — від­правні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів.

Основні принципи організації і діяльності державного апарату:

1) пріоритет прав і свобод людини;

2) єдність і поділ влади;

3) верховенство права — виражається, наприклад, у праві оскарження в суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх незаконними діями;

4) законність;

5) ієрархічність — підлеглість по вертикалі;

6) організаційно-правова зв'язаність діяльності державних органів і посадових осіб;

7) поєднання виборності і призначуваності;

8) демократизм методів і стилю роботи;

9) змінюваність;

10) поєднання колегіальності та єдиноначальності;

11) гласність і урахування громадської думки;

12) професійна компетентність;

13) економічність, програмування, науковість;

14) право рівного доступу до державної служби.