Реферат: Розвиток В.І.Леніним марксистського економічно вчення

У цьому контексті розглянуто роль банків як засобу керування економічними процесами. Зростання значення фінансового капіталу супроводжується виникненням нових форм його функціонування:

поряд з банками постають страхові та інвестиційні компанії, позич­ково-ощадні асоціації, інші кредитні заклади.

Особливим видом панування монополій Ленін називає фінансову олігархію (владу небагатьох). Організаційною формою фінансової олігархії є фінансова група, що репрезентує і контролює мережу корпорацій, об'єднаних між собою взаємними інтересами. Головні методи панування фінансової олігархії — це система участі, що зв'язує окремі підприємства в єдине ціле, та особиста унія (взаємо­залежність її членів).

Існування фінансового капіталу зумовлює узурпацію економіч­ної та політичної влади. Ленін не бачить інших способів протисто­яння цьому процесу, що загрожує демократії в політиці та економі­ці, крім соціалістичної революції.

У цій книжці Ленін аналізує суто економічну проблему ціноут­ворення, зв'язуючи її з існуванням категорії монопольно високого та монопольно низького прибутку. Він визнає, що ціноутворення за умов вищої стадії капіталізму зазнає суттєвої зміни, але намагається пояснити його з позицій вартості і додаткової вартості, аби довести, що воно відбувається за об'єктивними економічними законами капі­талістичного виробництва, довести, що основний закон капіталіз­му — виробництво додаткової вартості, закон експлуатації — спра­ведливий і для цієї стадії.

Досліджуються й інші ознаки та наслідки монополістичної стадії капіталізму. Це — вивезення капіталів, економічний та тери­торіальний поділ світу, формування колоніальної системи та пере­творення капіталізму на світову економічну систему.

Проблему вивезення капіталів Ленін вирішує, слідом за Марк­сом, з класичних позицій. Він розглядає причини вивезення капіталу як наслідок його надлишку в експортуючій країні.

Надлишок капіталу, на думку класиків, є тим капіталом, вико­ристання якого зумовлює спадання норми прибутку. Ленін підкрес­лює відносний характер цього надлишку, який полягає в тім, що у власній країні цей капітал не дає надприбутків. За умов, коли ри­нок пропозиції капіталів є досить обмеженим, що характерно для економік слаборозвинених країн, вивезений капітал забезпечує над­прибуток.

Надлишковий капітал вивозиться, за визначенням Леніна, у трьох основних формах — товарній, продуктивній (робоча сила та засоби виробництва) і грошовій — приватними власниками та державою.

Активізація процесу вивезення капіталу відбувалась одночасно зі зростанням кількості та могутності монополій. Тому Ленін назвав експорт капіталу однією з головних ознак цієї стадії капіталізму, її типовою рисою.

Економічним наслідком вивезення капіталів є інтернаціоналі­зація економіки, що веде до утворення міжнародних монополістич­них союзів і поділу світу між ними. Ці процеси, на думку Леніна, сприяють поширенню капіталістичних відносин та загостренню їх­ніх суперечностей, що для країн, котрі імпортують капітал, означає деформацію економічної структури, збільшення залежності від еко­номіки розвинених країн та перетворення на сировинний придаток останніх. Він також визначає соціальні наслідки цього процесу ви­ходячи з тези про посилення експлуатації.

Утворення монополістичних союзів як нової форми концентрації капіталу Ленін розглядає у контексті поділу світу між союзами капі­талістів і зазначає, що боротьба за його переділ є визначальною ри­сою імперіалістичної стадії розвитку капіталізму.

Саме через утворення міжнародних монополій формується світо­ва система капіталістичного господарства, утверджуються капіталі­стичні відносини. Однією з форм їхнього прояву є модифікація колоніальної системи, коли поряд з традиційними формами колоні­ального панування ведеться економічна та політична боротьба за сфери впливу, інвестування капіталів, ринки збуту, сировину і гос­подарську територію.

Дослідження імперіалізму Ленін завершує висновками уза­гальнюючого характеру, визначаючи п'ять його основних рис, що свідчать, на його думку, про приреченість капіталізму, оскіль­ки в економічному відношенні цьому сприятиме монополізація, що означає перехід від свободи конкуренції до повного усуспіль­нення, а в політичному — війни, як засіб вирішення економічних проблем.

Аналізуючи ознаки та явища імперіалізму, Ленін постійно про­тиставляв марксистські методи аналізу іншим. Ортодоксальне спря­мування ленінських теорій вплинуло на рівень науковості дослід­ження, зумовило його певне обмеження. Так, Ленін не погоджував­ся, що вивезення капіталу виконує функції «переливання» капіталу і сприяє пом'якшенню циклічності розвитку, що монополізація економіки створює основи для її усуспільнення та плановості, що розв'язання окремих проблем капіталізму та його загальне вдоско­налення може виключити необхідність революційного перетворення суспільства.

Водночас у книжці «Імперіалізм як вища стадія капіталізму» на­водиться низка суттєвих ознак монополістичної стадії, наголошує­ться на завершенні процесу формування світової капіталістичної си­стеми та суперечливості її господарської будови, коли з монополістичними співіснують відносини вільної конкуренції і сама монополія посилює їх. Безперечно правильно визначається причина війн як засобу реалізації економічних інтересів.

У наступних працях, особливо в «Державі і революції» (1917), Ленін визначає ще одну рису, притаманну цій стадії, — зародження державно-монополістичної економіки, поєднання сили монополій із силою держави, створення передумов для регулювання економіки з одного центру.

Одержавлення економіки Ленін характеризує як процес по­глиблення суспільного характеру праці, створення умов для вико­нання державою нових економічних, політичних та соціальних функцій. «Зараз ми маємо пряме переростання капіталізму у вищу планомірну форму його», — писав Ленін у статті «Доповідь на за­хист резолюції про поточний момент» (1917)1, завершуючи аналіз висновком про необхідність соціалістичної революції, яка означа­тиме перехід до планової економіки на ділі. Державно-монопо­лістичний капіталізм створює, на його думку, для соціалізму гото­ві форми.

Наступні праці Леніна було спрямовано на розвиток марксистсь­кої теорії про економічні та політичні основи соціалістичного суспі­льства. Вони грунтувалися на використанні марксистського методу та на догматизації положень Маркса і Енгельса щодо структури ви­робничих відносин майбутнього суспільства.