Реферат: Матеріальні передумови і основні принципи економічного вчення марксизму
Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії.
Історичні умови зародження і початок формування марксистської політичної економії в 4050 р.р. XX ст. 2.Розробка К.Марксом і Ф.Єнгельсом економічної теорії капіталізму:
· теорія додаткової вартості;
· теорія капіталу
· доходи (заробітна плата, прибуток, рента)
· теорія відновлення
Розвиток марксизму наприкінці XIX століття: М.Зібер, І Плеханов, В.Ленін і т.д.
У формування марксизму важливу роль відіграв промисловий переворот в Англії, який розпочався у 70х роках XVIII ст. Виникнення машинної індустрії свідчило про завершення формування матеріальнотехнічної бази капіталізму. Англійська фабрична система викликала зростання продуктивних сил та прогрес капіталізму, зростала продуктивність праці. Разом із зростанням продуктивності праці, зростала її інтенсивність, розширювались межі робочого дня.
Економічні кризи надвиробництва, які свідчили про певну неспроможність конкурентного механізму саморегулювання, потрясали ринкову економіку, викликаючи масове безробіття. Саме ці моменти викликали увагу фундаторів марксизму.
Соціальною базою революційних змін марксизм визнавав пролетаріат робочий клас, який зростав разом із зростанням машинного виробництва.
Карл Маркс (18181883) і Фрідріх Енгельс фундатори марксистського вчення.
Основні методологічні принципи марксистського економічного вчення це діалектичний матеріалізм, історизм та аналіз внутрішніх суперечностей економічних явищ і процесів.
Праці К.Маркса та Ф. Енгельса „Злиденність філософії» (1847), „Наймана праця і капітал» (1849), „Економічні рукописи 18571858р.р.». У вступі К.Маркс здійснив глибокий аналіз виробництва та його впливу на розподіл, обмін та споживання. „Критика політичної економії» (18641865р.р.) К.Маркс 40 років працював над працею „Капітал», яку йому не вдалось закінчити. Головні проблеми „Капіталу» К.Маркса теорія доданої вартості.
Теорія доданої вартості
Робітник продає на ринку не працю, а робочу сипу сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром. Ідо має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї).
Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу на створення вартості робочої сили становить додану вартість.
Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.
Доходи
Заробітна плата грошове вираження вартості товару робочої сили.
Прибуток форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних різновидах:
промисловий прибуток;
торговий прибуток;
позичковий відсоток.
Рента форма доданої вартості у землеробстві. Виступає як: а) абсолютна рента (пов’язана з наявністю монополії приватної власності на землю);
б) диференційна рента (пов’язана з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).
Теорія капіталу 1. Капітал це вартість, що створює додану вартість. Само зростаюча вартість. Виступає утрьох функціональних формах:
а) промисловий;
б) торговий;
в) позичковий.
2. Ділить капітал на:
а) основний та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт частинами;
б) обіговий та частіш капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;
в) постійний (с) та чистіша капіталу, що витрачається купівлю засобів виробництва;
г) змінний (v) та частіша капіталу, яка витрачається на робочу силу. Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає її органічною будовою капіталу (с/v).
Відтворення
У суспільстві весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві називає сукупним суспільним продуктом і вважає, що його формують два підрозділи виробництво засобів виробництва (І) і виробництво предметів споживання (II). Для безперервного процесу відтворення в суспільстві повинні дотримуватись наступних умов:
а) для простого виробництва:
І(v+m)=ІІс
І(v+m) + П(v+m)= II(c+v+m) I(c+v+m)=Ic+IIc;
б) для розширеного виробництва:
І(v+m)>ІІс
І(v+m)+ П(v+m)> ІІ(с+v+m)
I(с+v+m)>Іс+IІс;
Але в реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Бажання підприємців одержувати все більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, до розширення виробництва. За рахунок уведення в дію нових машин і обладнання зростає органічна будова капіталу (с/v). Виробництво зростає більш швидкими темпами, ніж попит населення. Отже, виникають кризи надвиробництва.
Теорія соціально-економічного устрою суспільства. Розвиток марксизму наприкінці XIX століття проходить трьома напрямками:
1. Розповсюдження ідей марксизму, пропаганда та подальший розвиток його теоретичних концепцій з урахуванням нових історичних умов.
2. Розробка ідеї революційного перевороту та побудови нового суспільства.
3. Аналіз закономірностей еволюційного розвитку суспільства.
М. Зібер (18441888)
Доцент Київського університету. Давид Рікардо та Карл Маркс в їх суспільно-економічних поглядах (1885р.).
Аналізує основні проблеми „Капіталу», доводить зв’язок між англійською класичною політекономією та марксизмом, критикує теорії граничної корисності.
Здійснює спробу застосування ідей „Капіталу» до аналізу умов російської дійсності і виділяє наявність капіталістичних відносин в сільському господарстві Росії.
Пропагандує основи теоретичної системи марксизму, не визнаючи її революційної сторони.
І. Плеханов (18561918)
Революційний діяч, засновник групи “Визволення праці”, яка була першою російською соціал-демократичною організацією. „Наші розбіжності» (1885р.).
Досліджує проблеми взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, товарного виробництва, відтворення і намагається довести наявність капіталістичного розвитку в Росії.
Проводить критичний аналіз концепцій представників пізньої класичної політекономії.
Пропагує марксистську теорію наукового соціалізму, аналізує економічні передумови соціалістичної революції.
В. Ленін (18701924)
Політичний і революційний діяч, засновник комуністичної партії. Розвиток капіталізму в Росії» (1899р.).
Досліджує на основі марксистської методології розвиток капіталізму в Росії, проблеми капіталу, відтворення суспільного продукту і формує закон про переважне зростання виробництва, засобів виробництва щодо виробництва предметів споживання.
Аналізує імперіалізм як особливу стадію економічного розвитку і виділяє його основні риси.
Розробляє теорію соціалістичного устрою економічного життя суспільства.
Е.Бернштейн (18501932)
“Проблеми соціології”
1.Формує свою теорію в умовах становлення і розвитку монополістичних тенденцій, акціонерних товариств і зростання рівня добробуту робітничого класу. Вважає, що економічна теорія Маркса повинна підлягти ревізії, аби відповідати новим умовам економічного розвитку. Започатковує такий напрямок економічної теорії марксизму як ревізіонізм.
2. Вважає, що теорія вартості Маркса не завершена потрібне її поєднання з теорією граничної корисності. На цій основі виводить категорії: „економічної вартості», яка відображає корисність, і „вартості витрат», яка відображає витрати праці.
3.Зростання акціонерних товариств розглядає як тенденцію до де централізації і демократизації капіталу.
4.Намагається довести, що трести і картелі за широкого використання кредитної системи здатні забезпечити регулювання стихійного економічного розвитку.
К.Каутськин (18541938)
“Соціальна революція”.
1.Зосереджує увагу на дослідженні імперіалізму, під яким розуміє колоніальну політику, що виникає внаслідок нерівномірності розвитку промисловості і сільського господарства і викликає необхідність захвату нових джерел сировини та продуктів.
2.Формує теорію ультраімперіалізму як об’єднану політику картелей, що розповсюджується на світове господарство і знищує національні суперечності.
Р. Гільфердінг (18771941)
„Фінансовий капітал».
1.Аналізує процес формування фіктивного капіталу, фондових бірж та роль останніх як ринку фінансового капіталу.
2.Вводить категорію „фінансовий капітал», яка відображає процес мобілізації і концентрації банківського капіталу та його зрощення з промисловим.
3.Формує основні риси імперіалізму:
а)фінансовий капітал; б)колоніалізм
У 2030 роки XX століття в СРСР ідеї марксизму розвішали такі видатні економісти, як Л.Чаянов, М.Кондратьєв, М.Туган-Барановський, АБогданов, М.Бухарін, С.Струмілін, В.Базаров, Г.Крижановський. Їх ідеї охоплювали широке коло питань щодо сутності перехідного періоду, шляхів розвитку селянських господарств, плану та ринку, методів планування і регулювання ринкової кон’юнктури, ціноутворення і кредиту тощо.
У період застою в радянській марксистській економічній думці формується догматичний напрямок марксизму, позбавлений творчого розвитку економічних ідей К.Маркса. Проте, незважаючи на всі протидії консервативних сил, в рамках економіко-математичних досліджень: