Реферат: Економічна думка в Росії

Із закону обміну споживчих вартостей випливає закон єдності ціни на ринку. Для покупця існує ціна, вище за яку він товару не купить. Для продавця існує ціна, нижче за яку він товару не продасть. Десь посередині буде ціна яка задовольнить і покупця і продавця.

2. Австрійська школа граничної корисності.

Найбільше внесок у розвитку ідеї маржиналістів зробила австрійська школа п/е, яка сформулювалась у 70-ті роки ХІХ ст.

Її теоретичними принципами були суб’єктивний ідеалізм та теорія граничної корисності.

Засновники цієї школи були Карл Мегер, Фрідріх фон Візер Ейген Фем-Баверк.

Економісти австрійської школи розглядали:

вчення про предмет п/е, її методологічні основи;

аналіз вартості товару і факторів, що впливають на її формування та ін.

Об’єктом дослідження було індивідуальне господарство. Суспільне виробництво австрійські економісти розглядали як суто арифметичну суму таких окремих елементів.

Обстоюючи позиції мінової концепції, економісти австрійської школи обмежували економічні відносини лише ринковими зв’язками, тобто відносинами обміну.

Основою економічної діяльності вважалося психологія суб’єкта господарювання, яка зумовлює його потреби, мотиви діяльності й усю його економічну поведінку. При цьому об’єктивний характер розвитку суспільного виробництва і власних йому законів повністю ігнорувався.

Центральне місце в концепціях австрійської школи посідає теорія “граничної корисності”, де “товар” і ”вартість” замінені на поняття “благо” і “цінність”. Менгер першим виклав теорію граничної корисності у певній логічній послідовності, маючи на меті встановити залежність корисності від винятковості предметів споживання. За вихідний пункт дослідження він брав людські потреби, визначаючи їх як різновид незадоволених бажань або неприємних відчуттів, котрі порушують своєрідну фізіологічну рівновагу.

Другий представник австрійської школи Ф.Візер розвивав ідеї Менгера у працях “Походження й основні закони господарської цінності”. Візер розвивав ідею, що витрати розглядаються як корисність. Він стверджував, що цінність продуктів визначається цінністю витрат виробництва, а цінність останніх – граничною корисністю граничного споживчого блага. Візер трактував витрати, як корисність, що приносять у жертву.

Візер пояснював і природу власності. Він писав, що приватна власність є вічною категорією, що виникає із самої суті економії, оскільки існує постійна суперечність між потребами людей і обмеженими запасами предметів для задоволення цих потреб. З цієї причини люди починають цінити предмет, прагнуть оволодіти ним. У такий спосіб він пояснює виникнення й суть приватної власності.

Найвідоміший представник австрійської школи Бем-Баверк у працях “Основи теорії цінності господарських благ”, “Капітал і прибуток” давав широкий варіант нової теорії, доповнивши її суб’єктивістською концепцією.

Основою цінності у Бем-Баверка є корисність блага. Він розрізняв два види корисності:

просту (абстрактну) – це корисність притаманна матеріальним благам, які є в достатній кількості;

кваліфіковану (конкретну), якою доділялися блага, запас яких обмежених і зменшення його позначається на добробуті індивіда.

Процес утворення цінності Бем-Баверк поділяв на два етапи:

Перший пов’язував з утворенням суб’єктивної цінності матеріальних благ для індивіда.

Другий етап в утворенні цінності блага Бем-Баверк повязував із “об’єктивною цінністю”, яка формується на ринку в процесі стихійного виявлення попиту і пропозиції.

“Закон Госсена” самостійно.

Таким чином, можна назвати три найхарактерніші методологічні особливості австрійської школи:

по-перше, ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ;

по-друге, використання в якості головного об’єкта дослідження не суспільного виробництва та індивідуального господарства;

по-третє, визнання примату споживання над виробництвом.

Лекція Неокласичні традиції в західній політичній економіці в другій половині ХІХ на початку ХХ ст.

План

Кембріджська школа.

Американська школа.

Шведська школа.

Математична школа.

1. Кембріджська школа.

У 90-х роках ХІХ ст. в Англії сформувалася так звана кембриджська економічна школа, засновником якої був економіст Альфред Маршалл.

Ця школа започаткувала новий напрям в економічній теорії – неокласичний.

У своїх працях у “Принципах політичної економії” він намагався розробити універсальну економічну концепцію, об’єднавши різні економічні теорії. Найбільшою заслугою є створення синтетичної теорії, яка поєднала елементи трудової теорії вартості і “теорії граничної корисності”, що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв’язку виробництва й обміну на підставі функціонального методу дослідження.

Він був першим, хто зайнявся мікроекономічним аналізом. Він розробив основи економічної політики монополістичної фірми. У центрі наукових пошуків Маршалла – ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки. Суть теорії: це поєднання двох факторів, що впливають на ціну:

ціна попиту (що формується під впливом попиту на товар;

ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва.

Отже, ціна є обмінною пропорцією, за якою товари і гроші взаємо обмінюються.

Існують різновиди цін:

ціна покупця – визначена корисність товару, це горішня межа ціни;

ціна продавця – визначена витратами на виробництво товару, це долішня межа ціни;

ринкова ціна – знаходиться поміж визначеними цінами покупця і продавця, визначена пропозицією й попитом.

Маршал звертає увагу розподілу.

Головні її моменти:

кожний із факторів виробництва – земля, праця, капітал і підприємницька діяльність – також підлягають дії попиту і пропорції.

Заробітна плата є винагородою робітникові за те, що він жертвує своєю працею. Прибуток капіталіста складається з двох частин:

підприємницький доход – винагорода за нагляд за виробництвом;

процент – винагорода капіталістів за очікування результатів або за ризик.

Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршалом, є людський капітал. Здібності людини є важливими, як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу.

Книга Маршалла “Принципи політичної економії є одним із найважливіших творів з економічної теорії за останні 100 років.

Артур Пігу – послідовник Маршала, автор концепції економіки добробуту. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є економічний добробут, що трактується, як кількість задоволення, котре можна виразити в грошовому еквіваленті.

Ральф Хоутрі – він досліджував міжнародну торгівля і трудові відносини; тарифи та оподаткування; гроші та економічну владу. Він вважав, що за допомогою самих тільки грошових маніпуляцій можна поставити економічний цикл під контроль.

2. Американська школа неокласики.

Наприкінці ХІХ ст. з’являється своєрідний американський варіант теорії граничної корисності, засновником якої був Джон Кларк.

Основні його праці “Філософія багатства”, “Розподіл багатства”, “Проблеми монополії” та ін.

Головною проблемою п/е Кларк вважав розподіл. Він доводив, що розподіл суспільного доходу відбувається з природним законом, який забезпечує кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, стільки він створює.

П/е, за Кларком, складається з двох частин:

економічна статистика – це наука рівноваги в економіці, тобто коли змін в господарстві немає.

економічна динаміки – це наука про відхилення економіки від стану рівноваги, а також про перехід від одного стану до іншого.

За Кларком, закони економічної статистики є основними, а закони економічної динаміки є тільки їх наслідком, продовженням.

Одним із головних законів економічної статистики Кларк вважає з-н спадної продуктивності, де говорить “разом із зростанням будь-якого одного з трьох факторів в-ва (праця, капітал, земля) порівняно з двома іншими продуктивність його спадає. Порушенням пропорцій між працею і капіталом уповільнюється ріст виробництва”.

Згідно із законом спадної продуктивності Кларк пояснює порядок створення доходів:

праця одержує з/л, яка визначена “граничною”, продуктивність праці знижується, як наслідок, з/п зменшується;

капітал отримує прибуток, також визначений його “граничною продуктивністю”, а якщо кількість капіталу зростає, робітники не встигають увесь застосувати, віддача на одиницю капіталу знижується, прибуток зменшується;

земля отримує ренту, що визначена її “граничною продуктивністю”, тобто якщо кількість оброблюваної землі зростає, робітники не взмозі її усю обробити, віддача на одиницю площі земельної ділянки зменшується, рента зменшується.;

отже, усе цілком природно, ніякої експлуатації немає.

У зв’язку з цим порядком створення доходів Кларк формулює головний постулат теорії розподілу – “...частина продукту, яку отримує кожен з факторів, залежить від “... закону спадної продуктивності” кожного фактора.

3. Шведська і стокгольмська школа.

Значний внесок у розвиток світової економічної науки зробили шведські вчені: Кнут Віксель, Густав Кассель.

Сторінка: