Реферат: Основи банківського кредитування
Фактична тривалість періоду користування позикою встановлюється від дати її видання включно до дати повного повернення.
Зобов¢язання банку щодо умов надання кредиту можна сформулювати у вигляді:
¾ термін одноразового надання кредиту;
¾ перііоду, протягом якого ця позика буде видана;
¾ графіку поступового надання кредиту.
У світовій практиці застосовуються такі методи розрахунку моменту початку погашення кредиту:
1) дата першої поставки;
2) дата кожної поставки;
3) дата останньої поставки;
4) середньозважена дата поставки;
5) дата закінчення шефмонтажних робіт, або пуску обладнання в експлуатацію;
Банки можуть надавати відстрочку повернення позики, стягуючи за це підвищений процент. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість надання нових кредитів, оскільки одним із важливих кредитних ресурсів є повернені позики. Порушення принципу строковості кредиту знаходить відбиття в переростанні строкової кредитної заборгованості у прострочену. При порушенні строків повернення та наявності простроченої заборгованості нові кредити таким фірмам, як правило, не надаються.
Принципи повернення строковості та платності означають, що кредит має бути повернуто позичальником у визначений у договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
В умовах ринкових відносин позичковий процент є об¢єктивним атрибутом кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція ¾ це акт комерційного продажу на певний термін грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток.
Визначаючи загальну суму витрат на обслуговування кредиту, необхідно розрахувати його повну вартість. Вартість кредиту складається з таких основних елементів: суми, які виплачуються безпосередньо кредитору, відсотки, витрати на оформлення застави, комісії;
¾ додаткових елементів: гроші, які виплачуються позичальником третім особам, зокрема, за гарантію або поручництво;
¾ прихованих елементів: елементи, пов¢язані з одержанням і використанням кредиту, що не увійшли до кредитної угоди: вимушені депозити у певному відсотку від позики; втрати, викликані вимогою страхування кредиту тощо.
У світовій банківській практиці винагорода банку за кредит складається з двох головних елементів: відсотку за користування позикою та комісії за відкриття кредитної лінії (commitment fee), яка враховує витрати, пов¢язані з оформленням позики, перевіркою її забезпечення, аналізом кредитоспроможності та індексацією платежів.
Вартість кредиту ¾ це сума, яку позичальник платить кредитору за користування кредитом. Вартість кредиту можна розрахувати за формулою:
Клім * r0 * Tсер.
ВК = ¾¾¾¾¾¾¾ ,
100
де Клім ¾ ліміт (сума) кредиту; Тсер ¾ середній термін кредиту; r0 ¾ загальна річна ставка відсотку, тобто основна ставка по кредиту плюс комісії (у відсотках річних), а також інші витрати, пов¢язані з отриманням кредиту, наприклад, страхові внески, плата за правничі та інші послуги.
За користування кредитом позичальник вносить плату у вигляді річних відсотків від суми позики. Ставка відсотків встановлюється кожним банком індивідуально так, щоб покривалися витрати банку по залученню кредитних ресурсів. Маржа ¾ різниця між ставкою, за якою банк нараховує відсотки на суму виданих клієнтом кредитів, і ставкою, за якою банк сплачує відсотки по залучених кредитних ресурсах.
Принцип забезпеченності. Комерційні банки переважну більшість кредитів надають під забезпечення. Це означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав.
Розмір позики під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Превищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати, пов¢язаною із зміною ціни застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, повинна бути не меншою розміру кредитної заборгованості, бути вільною від застави та зобов¢язань позичальника перед іншими кредиторами.
Зауважимо, що забезпечення ¾ це остання лінія захисту для банку, і рішення про надання кредиту завжди повинно спиратися на переваги проекту, що фінансується, а не тільки на привабливість забезпечення.