Реферат: Гроші як економічна цінність філософсько-психологічний аспект

1 2

податки

Малюнок 6.3. Крива Лаффера.

При підвищенні ставок оподаткування сума податкових надходжень до бюджету зростає тільки до певної величини, а потім знижується за рахунок спаду виробництва і ухилення від сплати податків. Значний рівень спаду виробництва свідчить про те, що економіка знаходиться у становищі, яке відповідає відтинку 2 кривої, а отже, зниження ставок оподаткування призведе не тільки до підвищення ділової активності, а й до збільшення суми надходжень від податків до бюджету.

Отже, основне завдання податкової політики оживити економіку і виробництво, адже збиткове виробництво бюджет не поповнить, не дасть товарного забезпечення грошам.

Зростання цін може відбуватись також за умов передбачення суб¢єктами господарської діяльності погіршення економічної ситуації: труднощів з поставками сировини, подорожчання банківського кредиту платіжної кризи тощо. Результатом є включення заздалегідь до виробничих витрат так звваної “плати за ризик”.

Імпортна інфляція.

Інфляція, що імпортується зумовлена для даної країни чинниками: надмірний наплив іноземної валюти, підвищення імпортних цін тощо. Вона призводить до вільного притоку на внутрішній ринок надмірного попиту та вільного відпливу за кордон товарів.

Рівень валютного курсу національної валюти до іноземних може бути, як інфляційним, так і антиінфляційним чинником. Низький курс національної валюти здорожчує імпорт і здешевлює за межами країни експорт товарів. Це призводить до зростання цін на імпортовані товари. Тому існує пряма залежність між інфляційними процесами та обсягом чистого експорту (різниця між експортом та імпортом). Саме на обсяг чистого експорту впливає курс національної валюти порівняно з іноземноми валютами. При зниженні валютного курсу національної валюти обсяг чистого експорту зростає. Отже, зниження курсу національної валюти підвищує вартість імпортованих товарів та сировини на внутрішньому ринку. А це збільшує загальну собівартість виробництва, у тому числі й виробництва продукції на експорт.

Існує відповідна залежність (еластичність) рівня цін на продукцію вітчизняного виробництва від рівня цін на імпортовану продукцію (сировину, енергоресурси тощо). Підвищення цін на світовому ринку істотно впливає на загальний рівень цін на внутрішньому ринку. Так, динаміка інфляційного процесу, що розпочався в Україні в зв¢язку з лібералізацією цін у 1992 році та вимушеного переходу до світових цін на енергоносії, які закупляються за кордоном викликала загальне підвищення цін на внутрішньому ринку. У цей характер інфляція носила яскраво виражений витратний характер. Хоча на початку 1992 року була помітною і складова ¾ інфляція попиту через наявність зайвої грошової маси в обігу. З підвищенням світових цін на енергоносії українські товари стають дорожчими і неконкурентними. У даному випадку говорять про імпортовану інфляцію витрат, оскільки разом із товарами імпортуються високі ціни.

Як відзначалося, розмежування чинників інфляції теоретично є можливим, а насправді відбувається настільки глибоке взаємне переплетення різних причин інфляційного процесу, що їх структурне розмежування стає практично не можливим. Це особливо рельєфно видно на прикладі інфляційного процесу в Україні, де в один клубок переплелися структурна, фіскальна, імпортна інфляція, інфляція витрат та її різновиди. Спостерігаємо цілу низку чинників, які впливають або виключають один одного, надаючи інфляційному процесові особливої складності та непередбаченості. Тут до речі сказати: “проблеми, викликані інфляцією, виникають не тому, що цінність грошей падає, а тому що майбутня їх цінність непередбачена”.

Показники вимірювання інфляції

Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вімірюється останньою. Розміри інфляції можна визначити за допомогою таких показників: індексу вартості життя, індексу купівельної спроможності та індексів інфляції.

Розрахунок динаміки цін (вартості життя) у звітному році визначається за формулою Ласпейреса:

p1 * q0

Ip = ¾¾¾¾¾ * 100, (1)

p0 * q0

де p0 ¾ ціни в базісному році;

q0 ¾ вага у базісному році;

p1 ¾ ціни у звітному році;

Індекс вартості життя враховує основні втрати населення від підвищення цін, більш широко характеризує динаміку цін, а значить купівельну спроможність грошей. Справді, якщо Ip = 2, то це означає, що в цілому ціни зросли за певний період у два рази, а значить у два рази знизилась купівельна спроможність грошової одиниці. Показник купівельної спроможності ¾ величина обернена до індекса вартості життя і розраховується за формулою:

1

Купівельна спроможність = ¾¾¾¾¾¾¾¾ (2) рівень цін

¾ рівень цін підвищується ¾ купівельна спроможність падає;

¾ рівень цін падає ¾ купівельна спроможність збільшується

Наприклад. Індекс вартості життя за п¢ять років збільшився на 120,7%. Отже, динаміка купівельної спроможності складає:

120,7

К = 1 : ¾¾¾ = 100 : 120,7 = 0,8285.

100

Це означає, що 100 доларів базисного року через п¢ять років у звітному році їх вартість становитиме лише 82,85 долара, тобто купівельна спроможність долара внаслідок зростання цін знизилась за 5 років на 17,15%.

Для вимірювання інфляції обчислюють темп інфляції ¾ приріст цін у відсотках. Динаміку індексу цін можна обчислити за формулою:

Ip1

Ip = ¾¾¾ , (3)

Ip0

де Ip0 ¾ рівень індексу цін у базисному році;

Ip1 ¾ рівень індексу цін у звітному році.

Наприклад. індекс цін збільшився від 120 до 132.

Динаміка індексу цін:

132

Ip = ¾¾ * 100 ¾ 100 = 10%,

120

120

а динаміка купівельної спроможності = ¾¾¾ * 100 ¾ 100 = 9,1%

132

Збільшення індексу цін (вартості життя) на 10% чи на 12 пунктів означає, що купівельна спроможність грошей зменшилась на 9,1%.

Щоб не втратити своїх клієнтів, залучити інвестора навіть у період інфляції до співпраці банк повинен враховувати річний темп інфляції при нарахуванні процентів, визначені річної процентної ставки.

5. Особливості інфляційного процесу в Україні.

Вперше на Україні заговорили про появу інфляції у 1991 році хоч коріння її розрослися ще в колишньому СРСР. Це зумовлювалося, з одного боку, повним домінуванням державного монополізму та відсутністю ринкової конкуренції, а з іншого ¾ спотвореною структурою виробництва, надзвичайно високою часткою військово-промислового комплексу, надмірним “старінням” основних фондів, неефективним використанням капітальних вкладень, ресурсів тощо.

В умовах глобального державного регулювання економіки та жорсткого адміністративного контролю за рівнем цін і доходів грубо порушувався автоматично діючий зв¢язок між зростанням грошової маси, платоспроможного попиту і рівня цін. Останні, як правило, “заморожувались”, неєважаючи на зростання попиту при надто обмеженій пропозиції, що виключало відкриту форму інфляції. Внаслідок цього нагромаджувався потужений інфляційний потенціал у вигляді товарно-грошової розбалансованості сфери обігу, тобто незадоволеного платоспроможного попиту, який постійно тиснув на товарні ціни. В таких умовах інфляція набувала прихованої (подавленої) форми і виявлялася в хронічному дефіциті товарів, підвищенні цін на “чорному” ринку та зниженні ринкового курсу національної валюти.

Попри це, розвиток інфляційних процесів в Україні (1991-1994рр.) мав і специфічні особливості. Вони пов¢язані, насамперед, з непослідовністю економічних перетворень, допущеними прорахунками в економічній політиці, деформаціями процесу роздержавлення і приватизації, надмірністю бюджетних видатків.

Особливо швидкому зростанню інфляції (від прихованої ¾ до гіперінфляції) протягом 19981-1993рр. сприяли, з одного боку, вкрай незадовільна структура виробництва, його низька ефективність, падіння темпів зростання, а потім і абсолютних обсягів виробництва, а з другого, ¾ нарощування дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та непомірному зростанні державних витрат. Якщо у 1991р. дефіцит бюджету України складав 14% ВВП, то у 1992р. він виріс до 29%. Бюджетні видатки виросли до 72% ВВП. Економіка втратила спроможність задовільняти та обслуговувати такий рівень державних витрат. Окрім того, внаслідок інфляції реальна вартість загальних державних доходів постійно зменшувалася. Тому держава змушена була весь час “посилювати тиск” на емісійний верстат, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції.

Первинна емісія ¾ головний чинник інфляції попиту в Україні. Стрімке падіння вартості національних грошей України охоплює період з кінця 1991р. до половини 1994р., коли індекси цін стрімко підвищувались з 240% в 1991р. до 2100% в 1992р. і перейшли в гіперінфляційне зростання в 1993р. ¾ 10255% на рік. Ситуація визначалась надзвичайно значними обсягами кредитних емісій, які здійснювались за рішенням державних органів. У 1992 році кредитна емісія склала нечувану за тих часів суму один трлн. крб. (500% від обсягу грошової маси на початок року). Вона була спрямована на забезпечення заліків взаємозаборгованості суб¢єктів господарської діяльності, поповнення їх обігових коштів, на видачу дотацій державним підприємствам тощо. У 1993р. обсяги кредитної емісії уже збільшились в 30 разів і становили біля 30 трлн. крб., 70% з яких через різні канали було спрямовано на фінансування агропромислового комплексу.