Реферат: Внутрішні географічні відмінності Росії

Агропромислове виробництво базується на інтенсивному сільському госпо­дарстві. Тут вирощують зернові (пшениця, кукурудза, гречка, рис), технічні куль­тури (соняшник, цукрові буряки, гірчиця). Розвинуте садівництво, овочівництво, баштанництво. Тваринництво має м'ясо-молочний напрям. Поширене вівчарство і птахівництво. Серед галузей харчової промисловості виділяються борошномельно-круп'яна, овочеконсервна, рибна.

Положення району між європейською і азіатською частинами країни забезпечує комплексність його розвитку. На довізній сировині працює алюмінієва, деревооброб­на промисловість. Потужними трубопроводами Поволжя з'єднано з Європою (нафто­провід «Дружба») та сусідніми країнами СНД. Віссю району є Волга, яка сполучає район з Каспійським морем, забезпечує його внутрішню єдність.

Урал

До району входять Свердловська, Челябінська, Пермська, Оренбурзька, Кур-ганська області, Удмуртська Республіка та Республіка Башкортостан, Комі-Пермяцький автономний округ.

Природно-ресурсний потенціал району дуже потужний. Тут є залізні, мідні, нікелеві руди та боксити, нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці, кухонна сіль, сірка, будівельні матеріали, водні та лісові ресурси.

У районі проживає майже 14 % населення країни. Розселене воно нерівномірно: найкраще освоєна територія Середнього Уралу. Район - високоурбанізований, міське населення становить 2/3. Найпотужніша міська агломерація - Єкатерин-бурзька. Великими міськими агломераціями є Челябінськ, Перм, Уфа.

Індустріальна спрямованість господарства Уралу зумовлена його спеціалізацією на чорній та кольоровій металургії (мідна, алюмінієва, цинкова промисловість). Розвинуте важке (металургійне, гірниче, енергетичне), сільськогосподарське, транспортне машинобудування, приладобудування. Дістали розвиток лісова, дере­вообробна, целюлозно-паперова, хімічна (гірничо-хімічна, основна хімія, хімія полімерів, нафто- і газохімічна), легка (взуттєва, трикотажна, текстильна), харчо­ва (борошномельно-круп'яна, м'ясна, маслоробна) галузі промисловості.

Сільське господарство забезпечує місцеві потреби в продуктах харчування. Воно представлене рослинництвом і тваринництвом. На півночі переважає вирощу­вання зернових (пшениця), технічних (соняшник, цукрові буряки), на півдні -м'ясо-молочне скотарство. Географічне положення та забезпеченість різними видами транспорту дає району додаткові переваги для розвитку економіки.

Західний Сибір

Район охоплює Кемеровську, Новосибірську, Омську, Томську, Тюменську області, Алтайський край, Республіку Алтай. До складу Тюменської області входять Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький автономні округи.

Різноманітний природно-ресурсний потенціал забезпечує індустріально-аграрну спеціалізацію району. З мінеральних ресурсів в районі є паливно-енергетичні (нафта, газ, кам'яне вугілля, торф), рудні (залізні в Гірській Шорії, Кузнецькому

Алатау, марганцеві, поліметалічні, титано-цинкові руди, нефеліни), будівельні матеріали. Район має значні водні та лісові ресурси.

Складні природні умови зумовили нерівномірність господарського освоєння території. Найкраще освоєні південні лісостепові та степові зони. Тут зосереджена вели­ка частина міських поселень, найбільшими з яких є Новосибірськ, Омськ, Барнаул.

Основою економіки району є паливно-енергетичний комплекс (нафтова, газова, вугільна промисловість, теплоенергетика). В Кузбасі потужна металургійна база.

В районі дістало розвиток важке (енергетичне), гірниче, тракторне, судно- і верстатобудування, сільськогосподарське, точне, електро-, радіотехнічне маши­нобудування, устаткування для хімічної, лісової, деревообробної, легкої; харчо­вої (борошномельно-круп'яна, м'ясна, маслоробна) промисловості.

Сільське господарство має рослинницько-тваринницький напрям. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні зернових (ярої пшениці, жита, ячменю), технічних культур (льону, соняшнику, цукрових буряків), картоплі, овочів. Тваринництво представлене молочним, м'ясним скотарством, свинарством, птахівництвом, вівчар­ством, оленярством.

Внутрішні зв'язки району забезпечуються всіма видами транспорту. Провідна роль належить залізничному. Потужні нафто- та газопроводи зв'язують Західний Сибір з країнами Європи та країнами-сусідами. Район експортує продукцію па­ливно-енергетичного комплексу.

Східний Сибір

До району входять Іркутська, Чи­тинська області, Красноярський край. Республіка Бурятія, Республіка Ха­касія, Республіка Тува.

Територія Східного Сибіру дуже ве­лика. Найбільш необжиті ділянки тери­торії тут сусідствують з великими міста­ми. Найбільш освоєним у гос­подарському відношенні й заселеним є південь району. Тут розташовані най­більші адміністративні, господарські, наукові та культурні центри: Красно­ярськ, Іркутськ, Улан-Уде.

Ця територія має потужний природ­но-ресурсний потенціал, особливо вели­кі лісові і мінеральні, водні та гідроенер­гетичні ресурси. Мінеральні ресурси представлені покладами вугілля (Кансько-Ачинський, Іркутський, Мінусінський, Тунгуський басейни) та різно­манітних руд (залізної, вольфрамо-молібденової, поліметалічних, золота, пла­тини, алюмінієвої сировини та ін.). В основі цих запасів розвивається палив-но-енергетичний комплекс. Галузями промислової спеціалізації Східного Сибіру є металургія (мідно-нікелева, алюмінієва, молібденова), важке (устаткування для металургійної, лісової, добувної промисловості) і сільськогосподарське машино­будування, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.

Сільське господарство має тваринницько-рослинницький напрям. Південь спеціалізується на випуску продукції молочно-м'ясного скотарства, вирощуван­ні зернових, особливо ярої пшениці, північні райони - на оленярстві та ри­бальстві. Добре розвинуті приміські сільськогосподарські комплекси.

Транзитне положення Східного Сибіру зумовило наявність потужних зв'язків з сусідніми територіями, що здійснюються переважно чалізничним, автомобільним та повітряним транспортом. Для північних районів велике значення має морський та річковий транспорт.

Далекий Схід

Регіон охоплює Хабаровський та Приморський краї, Амурську, Камчатську, Сахалінську, Магаданську області, Республіку Саха (Якутія), Корякський та Чу­котський автономні округи, Єврейську автономну область.

Господарство району формувалося за умов унікальності його географічного по­ложення та природно-ресурсного потенціалу. Приморське положення, близькість до країн Тихоокеанського басейну - з одного боку, віддаленість від основних еко­номічних центрів Росії - з іншого, зумовили значний розвиток транспорту, що є од­ним з головних чинників розвитку економіки Далекого Сходу.

Спеціалізацію району визначають такі галузі промисловості, як кольорова мета­лургія (особливо свинцево-цинкова та вольфрамо-молібденова галузі), машинобуду­вання (судно- та верстатобудування енергетичне, сільськогосподарське, електро­технічне), лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість, рибопромис­ловий комплекс.

Своєрідність природи зумовила відповідне сільськогосподарське виробництво. Район спеціалізується на вирощуванні рису, пшениці, сої, картоплі, овочів. Тварин­ництво має м'ясо-молочний напрям, розвиваючись на сприятливій кормовій базі.

Винятково вигідне транспортно-географічне положення Далекого Сходу відкриває для нього великі перспективи розвитку. Район забезпечує міжнародні економічні зв'язки Росії з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, має по­тужний транспортний комплекс, представлений насамперед морським, річко­вим, залізничним транспортом.

Територія Далекого Сходу дуже відмінна за природними умовами та ресурса­ми, розвитком господарства. Північ району з суворими природними умовами - слабо освоєна та рідко заселена. Як центри промисловості й культури велике значення мають міста Якутськ, Петропавловськ-Камчатський, Магадан. Традиційні форми господарювання (оленярство, звіроводство та хутровий про­мисел, молочно-м'ясне скотарство) поєднуються тут з сучасними напрямами промис­лового розвитку: добувною (поліметалічні, олов'яні, ртутні, вольфрамові руди, золото, алмази, сурма), лісовою галузями. Основні сполучення здійснюються морським та повітряним транспортом.

Південь Далекого Сходу добре освоєний, розвинуте багатогалузеве господарство, що спирається на потужну ресурсну базу. Тут добувають вугілля, нафту, газ, поліме­талічні, залізні руди, різні будівельні матеріали. Є значні лісові, земельні, водні та гідроенергетичні ресурси, велике значення мають біологічні ресурси моря.