Реферат: Німеччина

ХШ ст. у Німеччині - це затвердження готичного стилю в мистецтві, що, базуючись на придворно-рицарській культурі, з'явився визначальним напрямком у розвитку культури всієї середньовікової Європи. Німецька готика - це собори в Лимбурзі і Бамберзі, Кельні, Фрейбурзі тощо. Це скульптура, яка передає пластику і рух людських тіл ("Золоті ворота" у Фрейберзі, скульптури Бамберзького собору, собору в Наумбурзі тощо). У мальовничих готичних мініатюрах плескатість зображення змінюється його об`ємністю. З'являється живопис по склу - вітражі.

У другій половині ХШ ст. зі зростанням міст і розвитком ремесел виникає бюргерська література, а на противагу рицарському мінезингу з'являється поезія ремісників - мейстерзінгери.

В якості літературної мови, починаючи з ХШ ст., виступає верхньонімецький діалект.

ХV-ХVП ст. - час, коли політична роздробленість Німеччини негативним чином відбивалася на розвитку її культури. Культурне життя існувало здебільшого при князівських палацах. Разом з тим, це був період початку німецького Відродження. Найвищого розквіту мистецтво Німеччини досягло на початку ХVI ст. У цей час працювали такі найвидатніші німецькі живописці, графіки, теоретики мистецтва й учені, як А. Дюрер (1471-1528), Л. Кранах (1472-1553), Г. Гольбейн, М. Грюневальд (1460-1528), Бургкмайр (1473-1531) й інші. Скульптура творилася такими великими майстрами, як А. Крафт (1455-1509), П. Фішер Старший (бл. 1460-1529) й інші. У скульптурних творах цього періоду вперше з'являється портрет.

Архітектура епохи Відродження у Німеччині - це бароко. Найбільш значним архітектором цього часу був Е. Голль (1573-1646). Найбільшим вкладом у розвиток літератури в цей період були праці М. Лютера, його духовні пісні й гімни, і особливо переклад Біблії німецькою мовою. У 1678 році у Гамбурзі відкрився перший Національний музичний німецький театр. Перша німецька опера була написана Г. Шютцем (1585-1672). Органісти Д. Букстехуде (1637-1707), Г. Бем (1661-1733) й інші були безпосередніми попередниками великих німецьких композиторів І. С. Баха (1685-1750) і Г. Ф. Генделя (1685-1759).

У ХVШ ст. німецька культура продовжила розвиток під знаком буржуазного Просвітництва. Першим представником Просвітництва у Німеччині був І. Готшед (1700-1766), який проголосив першість "здорового сенсу" в науці і літературі.

Відомими літераторами цієї епохи були: поет Г. Клопшток (1724-1803) - попередник літературного руху 70-х років ХVШ ст. "Буря й натиск", М. Віланд (1733-1813) - поет, сатирик і романіст, автор просвітницького "роману виховання" "Агатон". Засновником романтичного напрямку в німецькій літературі став барон Гарденберг, відомий під псевдонімом Новаліс (1772-1801). Його ідеї розвивав у своїх численних творах літератор, публіцист і філософ Фрідрих Шлегель (1772 - 1829). Першим представником класицизму в німецькій літературі став Г. Лессінг (1729-1781), який обґрунтував реалістичну естетику національної німецької літератури. Великими представниками німецького (Веймарського) класицизму кінця ХVШ ст. були І. В. Гете (1749-1832), І. Ф. Шіллер (1759-1805) та І. Г. Гердер (1744-1803). Яскравим представником романтизму в німецькій літературі був Т. Гофман (1776-1822). Архітектура ХVШ ст. - це пишне, монументальне бароко, її творці Б. Нейман (1687-1753), А. Шлютер (1664-1714), М. Д. Пеппельман (1662-1736). У другій половині ХVШ ст. в мистецтві Німеччини починають виявлятися тенденції класицизму. Ідеологом класицизму в Німеччині був мистецтвознавець І. І. Вінкельман (1717-1768). У ХVШ ст. у Німеччині отримало великий розвиток мистецтво порцеляни, що завоювала світову славу. Родоначальником німецької класичної філософії став Еммануїл Кант (1724-1804).

У ХVШ ст. найвидатнішим представником музичного мистецтва був Л. Бетховен (1770-1827).

У німецькій літературі першої половини ХIХ ст. розвиваються два напрямки: ліберально-буржуазне (А. Платний, К. Іммерман й інші) і буржуазно-демократичне (Л. Берні, К. Гуцков тощо). В поезії прославився великий поет Г. Гейне (1797-1856).

У мистецтві в цей період в Німеччині представлені такі напрямки, як романтизм: Ф. О. Рунге (1777-1810), І. А. Кох (1768-1839), К. Д. Фрідрих (1774-1840), П. Корнеліус (1783-1867) та інші; реалізм: Ф. Васман (1805-1886), К. Блехен (1798-1840), Г. Ф. Керстінг (1785-1847); імпресіонізм - В. Трюбнер (1858-1925), М. Слегфогт (1868-1932).

Романтизм у музиці представлений композиторами К. М. Вебером (1786-1826) і Т. А. Гофманом (1776-1822). У цей час в Німеччині працювали композитори, Ф. Мендельсон-Бартольди (1809-1847), Р. Шуман (1810-1856), Р. Вагнер (1813-1883).

Трагічні події ХХ ст. були важкими ударами для німецької культури. Численні діячі культури виявилися в еміграції. Тоталітарний режим, встановлений у Східній Німеччині здійснював тиск на культуру, обмежуючи її рамками соцреалізму.

В образотворчому мистецтві і літературі початку ХХ ст. отримав широкий розвиток експресіонізм. В цьому напрямку працювали такі письменники, як Г. Кайзер (1878-1945), В. Газенклевер (1890-1940), митці, графіки і скульптори: Е. Нольде (1867-1956), Е. Хеккель (1883-1970), М. Бекман (1884-1950), М. Пехштейн (1881-1955) та інші.

Культуру Німеччини ХХ ст. представляють всесвітньо-відомі письменники, поети і драматурги: Томас (1875-1955) і Генріх (1871-1950) Манни, Е. Ремарк (1898-1970), Б. Келлерман (1879-1951), Г. Гессе (1877-1962), М. Коммерель (1902-44), Г. Кайзер (1878-1945), Р. М. Рільке (1875-1926), Б. Апіц (1900-1979), Д. Нолль (нар. 1927), Г. Белль (1917-1985), А. Шмідт (1914-1979).

Народна освіта

Народна освіта в Німеччині безкоштовна, загальне і обов'язкове для дітей віком від 6 до 18 років. До 1990 в східній частині країни діяла цілком інша система освіти. НДР мала одноманітну, загальнонаціональну систему, яка фінансувалася державою. Розумілося, що вона повинна бути доступна всім громадянам, незалежно від соціального походження, професії й економічного положення. Приватних шкіл в НДР не було. Після об'єднання західнонімецька модель освіти була розповсюджена на всю країну. Відповідальність за систему освіти і навчання несуть федеральні землі. Вони забезпечують 80% фінансування, а федеральний уряд доплачує інше. Система освіти має відмінності в окремих землях, але поруч з тим існує багато загальних рис.

Західнонімецька система освіти традиційно сприяла підсиленню класових відмінностей в суспільстві. Її відрізняють точний розподіл "теоретичної", гімназичної (гуманітарної і природо наукової) та "практичної" (професійно-технічної) освіти, з чим пов'язана рання спеціалізація серед учнів - вони або одержують "теоретичну" освіту, що дозволить записатися в університет, або, у більшості своїй, - базову середню освіту, а слідом за нею професійно-технічну.

Дошкільне виховання. В НДР виховання, навчання і соціалізація дітей починалися досить рано. У 1989 80% усіх дітей віком від одного до трьох років відвідували ясла, фактично всі з них по програмі повного дня, а 89% дітей віком 3-6 років - дитячі сади.

В об'єднаній Німеччині дошкільне виховання знаходиться поза державним сектором. У 1996 лише 176 тис. дітей віком до шести років були охоплені додатковими програмами і системою дитячих садків. Можливості залишати дітей в дитячих садках на цілий день при цьому практично будуть відсутні; не розвинута також система продовжених груп у школах. В німецьких школах дітей, як правило, не годують сніданками і посеред середині дня відпускають додому пообідати. Вартість місця у дошкільних установах складає як мінімум 250-300 марок на дитину в місяць, а в окремих районах ФРН - до 1500 марок на місяць (у 1997 середньомісячний прибуток трудової родини з 4 осіб складав 7 тис. марок, а на сході - 5.8 тис. марок).

Початкова і середня освіта. Більшість дітей в об'єднаній Німеччині йдуть у школу в шість років і чотири роки навчаються у загальноосвітній початковій (т.зв. "основній") школі. Після закінчення чотирьох років навчання батьки і вчителі вирішують, готова десятирічна дитина для навчання в гімназії або в звичайній середній, "реальній школі", або вона буде відвідувати т. зв. "головну" загальноосвітню школу, що дасть середню професійну освіту. Значним чином саме ця рання диференціація визначає подальший життєвий шлях дитини. Від цього передусім залежить, стане дитина робітником або фахівцем з вищою освітою. Згодом змінити направленість освіти і професійного зростання вкрай важко. У 1996 близько 46% школярів віком від 14 до 21 року навчалися в професійних школах.

Близько 70% учнів "головної" школи проводять 3-4 дні на тиждень у якості учнів за обраною професією на промислових підприємствах або в інших місцях їхнього майбутнього докладання праці, суміщаючи цю діяльність з навчанням протягом 3 років. 30% продовжують навчатися з відривом від роботи. Незалежністю від професії, що освоюється, всі підлітки до 18 років повинні продовжувати навчання.

Школярі, які пішли шляхом отримання "теоретичної" освіти, навчаються у гімназіях, як правило з поглибленим вивченням або класичних і сучасних мов, або математики і природничих наук. Учні гімназій і "реальних шкіл" можуть у віці 16 років переключитися на професійне навчання, вступивши у спеціалізовані технічні училища, а можуть продовжити гімназичне навчання, з тим щоб, закінчивши гімназію у 18-19 років і отримавши атестат зрілості, вступати в університети або вищі технічні школи. У 1996 атестати зрілості отримали лише 30% випускників, і лише 69% з них записалися в університети і вищі технічні школи. Придбати атестат зрілості можуть також дорослі люди, для яких існують спеціальні освітні програми.