Реферат: Фізична культура у сучасному суспільстві

У статті 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" сказано, що "фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібно­стей людини з метою гармонійного формування її особистості".

Фізична культура виникла одночасно із загальною куль­турою на ранніх ступенях розвитку цивілізації. На перших по­рах засоби фізичної культури відбивали матеріальний рівень життя людини, випливали, як правило, з природних форм руху (ходьби, бігу по пересіченій місцевості, кидання каміння і па­лок, стрибків, плавання тощо) і використовувалися, головним чином, для підготовки людей до існування.

З розвитком суспільства та матеріальних цінностей розви­вається як загальна, так і фізична культура. При цьому ступінь розвитку однієї значно позначається на вираженість другої.

Водночас з розвитком суспільства фізична культура відгалу­жується від загальної культури в самостійну галузь. Уже в первіс­ному суспільстві вона набуває цілеспрямованого характеру і ви­користовується для підготовки до виконання окремих видів діяль­ності. У цей час виникає і один з основних її компонентів - фізичне виховання, метою якого був розвиток рухових якостей, морально-вольових, розумових та інших здібностей, а також про­фесійно-прикладних навичок тощо.

На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культу­ра - це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована, головним чином, на зміцнення здоров'я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зрос­тання і вдосконалення її всебічного і гармонійного розвитку та використання набутих якостей в суспільній, трудовій та інших видах діяльності.

Головними чинниками всебічного розвитку, перш за все, є розвиток усіх видів діяльності людини та вміння використовува­ти їх у повсякденному житті. Ступінь їх вираженості визначаєть­ся багатьма чинниками, головними з яких е прояв різноманіт­ності змісту, форм, методів і засобів діяльності людини та їх оп­тимальне поєднання.

У своїй основі фізична культура, як і кожна з видів куль­тури, має духовну і матеріальну форми вираження, її духовна сторона проявляється у зростанні загального інтелекту люди­ни, у зміні її психоемоційного стану, розумових здібностей, у надбанні науково-теоретичних знань з галузі фізичної культури та спорту, інших гуманітарних та біологічних наук (психології, педагогіки, соціальної психології, анатомії, фізіології, гігієни, біомеханіки) та їх раціональне використання в повсякденному житті.

Матеріальна форма прояву фізичної культури - це розви­ток фізичних якостей людини, зміни структурно-функціональ­них параметрів людського організму в цілому та його окремих систем і органів, а також вираження функціонального взаємо­зв'язку між ними.

Ступінь вираження як духовної, так і матеріальної форм прояву фізичної культури залежить від рівня розвитку суспіль­ства (соціального, політичного, економічного, наукового, духов­ного тощо), а також наявності та стану матеріальної бази (стадіо­нів, басейнів, спортивних кортів і майданчиків, залів, палаців, спортивних приладів та інвентарю, спортивної форми тощо).

Залежно від того, в якій сфері діяльності використовуєть­ся фізична культура, вона отримує відповідну назву: "дошкіль­на фізична культура", "шкільна фізична культура", "фізична куль­тура в професійно-технічних училищах та спеціальних середніх навчальних закладах", "фізична культура у вузах", "лікувальна фізична культура", "виробнича фізична культура", "особиста фізична культура" тощо.

Таким чином, можна вважати, що фізична культура - це сукупність досягнень суспільства у створенні та раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямова­ного вдосконалення людини.

Основними показниками розвитку фізичної культури на даному етапі розвитку нашої держави, як це сказано в главі 2 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", є рівень здо­ров'я, фізичний розвиток та підготовленість різних верств насе­лення; ступінь використання фізичної культури в різних сфе­рах діяльності; рівень розвитку системи фізичного виховання; рівень розвитку самодіяльного масового спорту; рівень забезпе­ченості кваліфікованими кадрами; рівень впровадження у фізич­ну культуру досягнень науково-технічного прогресу; відобра­ження явищ фізичної культури в засобах масової інформації, у творах мистецтва і літератури; матеріальна база; рівень спортив­них досягнень тощо.

Фізичне виховання

Фізичне виховання - органічна частина загального вихо­вання і тому воно характеризується всіма загальними ознаками, що притаманні педагогічному процесу, який спрямований на ви­рішення певних конкретних завдань. Головним напрямком фізич­ного виховання є формування здорової, розумове підготовле­ної, соціально-активної, морально стійкої, фізично вдосконале­ної і підготовленої до майбутньої професії людини.

Отже, основними завданнями фізичного виховання є: — підвищення функціональних можливостей організму студентів засобами фізичної культури;

— сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращання розумової і фізичної праце­здатності;

— формування у студентів думки про систематичні заняття фізич­ними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої про­фесії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя;

— отримання студентами необхідних знань, умінь та навиків у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров'я та підвищення професійної працездатності;

— використання засобів фізичної культури в лікувально-профі­лактичній діяльності;

— оволодіння методами визначення фізичного стану та само­контролю;

— виховання організаторських навичків, особистої гігієни та загартовування організму;

— уміння складати та виконувати вправи з комплексів ранкової гігієнічної гімнастики;

— виховання патріотичних, морально-вольових і естетичних якостей;

— удосконалення спортивної майстерності студентів, що зай­маються обраними видами спорту.

Для вирішення поставлених завдань використовуються різноманітні засоби фізичного виховання, головними з яких для студентів медсестринського факультету є гімнастика (різні її види: загальна, спортивна, гігієнічна, лікувальна тощо), легка атлетика, спортивні та рухові ігри, лижна підготовка, плавання, туризм, походи вихідного дня та інші види спорту. Лише засо­бами фізичної культури фізичне виховання вирішує завдання зміцнення здоров'я, розвитку фізичних і духовних сил, підви­щення фізичної і розумової працездатності, продовження тру­дового довголіття і життя людини тощо.

Згідно з функцією впливу фізичного виховання на люди­ну, розрізняють дві її нерозривно пов'язані сторони: фізичну освіту і фізичне вдосконалення організму, які здійснюються за допомогою розвитку фізичних якостей.

Фізична освіта - це вміння керувати рухами свого тіла і окремими його частинами (голови, тулуба, рук, ніг тощо) як у

просторі, так і в часі, виділення окремих рухів з поміж бага­тьох, порівняння їх між собою, керування ними та раціональне їх поєднання з метою найефективнішого використання в умовах життєдіяльності людини. Іншими словами, в основі фізичної осві­ти лежить засвоєння як теоретичних, так і практичних знань з використанням рухових умінь і навичок у різних умовах життє­діяльності.

Фізичне вдосконалення характеризується станом здоро­в'я та всебічним розвитком людини, до якого відносяться стан розвитку фізичних якостей та формування рухових умінь і на­вичок, загальний рівень працездатності, морфофункціональні зміни організму і його окремих систем і органів, засвоєння спеці­альної системи знань тощо. Так, наприклад, під впливом систе­матичних занять фізичними вправами розвивається швидкість, швидкісно-силові якості, сила, витривалість, гнучкість, спритність тощо; удосконалюється за формою, будовою і функцією тіло людини та його окремі органи і системи (збільшується маса м'язової і кісткової тканин, зростає маса легень, їх дихальний об'єм та життєва ємність, збільшуються м'язова маса та об'єм серця, викид крові з нього тощо). Діапазон можливостей при цьому великий. Однак, слід зазначити, що як розвиток фізич­них якостей, так і вдосконалення форми, будови та функції організму обумовлені природними задатками людини, якими наді­лена вона за спадковістю. А тому вдосконалювати розвиток ру­хових якостей, будову тіла можна до певних показників.

У практиці фізичне виховання дуже часто носить профе­сійно-прикладний характер, тобто спрямоване на певну трудову діяльність. В таких випадках користуються терміном "фізична підготовка". Це відноситься, наприклад, до фізичного вихован­ня пожежника, підводника, космонавта, альпініста тощо.

Система фізичного виховання

Для формування фізично здорової та всебічно розвиненої людини виникла система фізичного виховання. Вона включає в себе ідеологічні, наукові, методичні, організаційні, правові, нор­мативні, контролюючі та інші елементи.

Фізичний розвиток

Фізичний розвиток – це сукупність ознак, які характеризують морфофункціональний стан людського організму в даний період життя. Сюди відносяться антропометричні дані (зріст, вага тіла, окружність різних частин тіла, життєва ємність легень, динамометрія, станова сила тощо), морфофункціональні показники окремих систем і органів людського організму (сер­цево-судинна, дихальна, нервова системи, системи травлення та виділення, серце, легені, нирки тощо) та розвиток рухових яко­стей (сили, витривалості, спритності, гнучкості).