Реферат: Фінансування освіти в Україні

Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет.

Система народної освіти в нашій країні є єди­ним комплексом послідовно з'єднаних між собою ланок виховання і навчання:

• дошкільне виховання;

• загальна середня освіта;

• позашкільне виховання;

• професійно-технічне навчання;

• середня спеціальна і вища освіта.

- Це закріплено у Законах України «Про за­гальну середню освіту» № 651 від 13.05.1999 та «Про вищу освіту» № 1284-ІП від 17.01.2002 р. Принципи державної політики у галузях ос­віти:

> доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються дер­жавою;

> рівність умов кожної людини для повної ре­алізації її здібностей;

> гуманізм, демократизм, пріоритетність за­гальнолюдських духовних цінностей;

> органічний зв'язок зі світовою та національ­ною історією, культурою, традиціями;

> незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

Основну частину видатків бюджету на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл.

Фінансово-господарська діяльність загальноос­вітніх шкіл здійснюється на основі єдиного кош­торису доходів і видатків.

Джерелами формування кошторису є:

• кошти місцевого (Державного) бюджету за нормативами фінансування загальної освіти в об­сязі державних стандартів освіти;

• кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;

• плата за надання додаткових освітніх послуг;

• кошти, одержані за науково-дослідні роботи;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень;

• дотації місцевих Рад народних депутатів;

• кредити і позики банків;

• валютні надходження;

• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, органі­зацій, окремих громадян.

Видатки на загальноосвітні школи складають­ся з поточних і капітальних.

Поточні видатки включають:

• оплату праці працівників;

• нарахування на заробітну плату;

• придбання предметів постачання та матеріалів;

• інші.

Капітальні видатки включають:

• придбання основного капіталу;

• капітальні трансферти;

• придбання землі і нематеріальних активів;

• інше.

В основі визначення фінансування загальноос­вітніх закладів лежать два показники:

• вихідний - кількість учнів;

• похідний - кількість класів.

Ці показники відображаються у кошторисі на дві дати: на 1 січня планового року і 1 вересня.

Кількість учнів на 1 січня планового року при­ймається на рівні контингенту на 1 вересня поточ­ного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається на основі плану прийому (пе­репису дітей в районі функціонування), повного переходу з класу в клас і випуску учнів.

Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу, які встановлені на рівні: > 35 учнів для 1-9 класів;

> 25 учнів для 10-12 класів.

Оскільки бюджетний рік не збігається з на­вчальним, розраховуються середньорічні показ­ники за такою формулою:

К = К1 • 8/12+ К2 • 4/12,

де:

К - середня кількість класів (учнів);

К! - кількість класів (учнів) на початок року;

К2 - кількість класів (учнів) на кінець року.

Фінансування культурно-освітніх закладів

Фінансування культурно-освітніх закладів здійс­нюється як на основі кошторисного фінансуван­ня, так і комерційного розрахунку.

Кошторисному фінансуванню підлягають ті заклади, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, бібліо­теки, музеї, виставки, заповідники, палаци і будинки культури, школи естетичного вихован­ня дітей.

Комерційний розрахунок у культурно-освіт­ніх закладах передбачає повне або часткове по­криття витрат за рахунок надання платних послуг.

Установи культури, які фінансуються за раху­нок Державного та місцевого бюджетів, склада­ють єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вищестояща організація.

За основу фінансування музеїв береться нор­матив музейних фондів на одного працівника.

Клуби, палаци і будинки культури фінансу­ються в змішаному порядку як за рахунок бюд­жету, так і за рахунок доходів, отриманих від платних послуг.

Державні навчально-виховні заклади, устано­ви системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету або коштів галузі, звільняються від оподаткування при­бутку (доходу) без обмеження рівня рентабель­ності.

Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян у частині, що використову­ються на розвиток освіти, звільняються від опо­даткування в установленому порядку (в межах до 4% балансового прибутку підприємств).

Бюджетні асигнування на освіту та позабюд­жетні кошти не підлягають вилученню.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування провадиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання й інвентарю та інших видатків.

По школах — виходячи із класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, класне керівництво і т. д. Аналогічний порядок і по інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. 1 інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати. Визначивши кількість працівників по тій чи іншій установі за тарифними ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий оклад того чи іншого працівника.

Видатки бюджетів майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм, освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до здешевлення вартості харчування. Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно здешевлює харчування.

Список використаної літератури

Василенко О.Д. Державні фінанси України К., Вища школа 1997р.

Єпіфанов А.О., Дьяконова И.И. «Бюджет і фінансова політика України». Київ, 1997. - 234 с.

Кравченко В. І. Місцеві фінанси Украни: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – С. 249 – 254.