Реферат: Застосування позитивного досвіду зовнішньоторгових режимів провідних зарубіжних країн в умовах формування зовнішньоекономічних зв’язків України

Міжнародна торгівля будь-якої держави виступає рушійною силою розвитку її національної економіки. Отже, одним із найголовніших питань для економіки України є питання швидкого вступу її торгівлі в світову інтеграційну торгову систему, оскільки економічний розвиток і процвітання держави залежать від її власної торгової політики і вдало сформованого зовнішньоторгового режиму. В зовнішньоекономічній політиці будь-якої держави, і Україна не є винятком, виділяють дві діаметрально протилежні форми: вільну торгівлю і протекціонізм.

Початково для ринкової економіки притаманний принцип вільної торгівлі, коли держава використовує певні інструменти для лібералізації розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Додержанню принципів ринкової економіки сприяє:

• оптимальне розміщення виробничих сил і використання природних ресурсів;

• створення передумов для підвищення рівня добробуту народу.

Незважаючи на загальне визнання цих аргументів на різних етапах розвитку, держава інколи вдається до регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, обмежуючи вільну торгівлю, вдаючись до протекціонізму, з метою підтримки вітчизняних виробників шляхом обмеження доступу на національні ринки іноземних товарів. Очевидно, що протекціонізм перешкоджає дії ринкових механізмів. Прибічники політики протекціонізму висувають свої докази на його користь:

• забезпечується більша збалансованість у зовнішній торгівлі держави;

• обмеження ввезення закордонних товарів підвищує попит на продукцію вітчизняних виробників і стимулює ріст внутрішньої економіки;

• розвиток внутрішньої економіки веде до збереження і створення нових робочих місць і сприятливо впливає на ріст зайнятості, підвищення прибутків населення;

• захист внутрішнього ринку від напливу товарів із країн з дешевими ресурсами як захід, що запобігає зниженню заробітної плати робітників матеріального виробництва.

У 1930 році в США був прийнятий закон Сміта-Хаулі, у відповідності з яким запроваджувались найвищі митні збори на ряд товарів за всю історію цієї країни. Мета закону полягала в тому, щоб простимулювати розвиток внутрішньої економіки. Противники політики протекціонізму у зовнішній торгівлі впевнені, що прийняття такого закону спровокувало велику депресію 1929-1933 рр.

У відповідь на цей закон у 1934 р. був прийнятий закон про взаємні торгові відносини, у відповідності з яким ставки зборів були знижені майже удвічі. США та інші країни почали укладати в двосторонньому порядку угоди про режим найбільшого сприяння в торгівлі. У 1947 р. з'явився більш широкий договір, котрий отримав назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГУТТ). Підсумком Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів, які проводились у 1986-1993 рр. в рамках ГУТТ, стало утворення Світової Організації Торгівлі (СОТ).

В основу дії ГУТТ/СОТ покладено прагнення країн-учасниць угоди забезпечити взаємну лібералізацію торгових відносин і визначити обмеження для втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність.

Нині важко сказати, яка форма державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків України - вільна торгівля чи протекціонізм - є переважаючою.

У зв’язку з цим становить певний інтерес дослідження зовнішньоторгових режимів, форм і методів їх реалізації в тих країнах, котрі прийнято відносити до країн, що стали на шлях ринкових перетворень, в країнах, які зіткнулися з економічною кризою та використовували як спроби виходу з неї активні зовнішньоекономічні зв'язки як фактор впливу на розвиток внутрішньої економіки, за рахунок розширення ресурсних і наукових можливостей.

Приклад багатьох країн, що потрапили у фінансово-економічну кризу, показує, що лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і посилення ролі територій, областей, правильне використання інструментів зовнішньої торгівлі є одним із найголовніших факторів виходу з кризи.

Безумовно цікавим для України буде використання досвіду США. Можна виділити основні положення найбільш ефективних форм і методів діяльності влади штатів щодо регіоналізації інвестиційних процесів і експортних виробництв, тенденції у функціонуванні регіональних механізмів регулювання економічної і зовнішньоекономічної діяльності в США:

1. Федеральний уряд фінансує більше половини усіх державних витрат на економічну і соціальну програми і визначає соціальну й економічну політику в штатах через механізми прямого та непрямого регулювання. Однак розвивається тенденція до децентралізації державних витрат, уряд штатів перетворився на основне джерело розподілу кінцевих фінансових засобів.

2. Розширення повноважень штатів у економічній сфері призвело до необхідності глибинних структурних і організаційно-правових змін у здійсненні регулюючої діяльності органів влади штатів. Перед урядами штатів постало таке ж завдання, що й перед федеральною адміністрацією: ефективно сприяти розвитку економіки.

3. Відбулася децентралізація прийняття і виконання рішень із зовнішньоекономіч-них питань, розподіл завдань і функцій між центром і штатами у сфері МЕВ. На рівні штатів і місцевої влади (графство тощо) існують і активно діють висококваліфіковані спеціальні підрозділи, що здійснюють комплекс заходів щодо активізації інвестиційних процесів.

4. Уряд штатів і місцеві органи влади активізують діяльність зі сприяння місцевим експортерам. Експортні програми державних інститутів штатського і місцевого рівнів спрямовані на заохочення нових малих і середніх експортних фірм і створення найбільш сприятливих умов для їхнього виходу на зовнішній ринок.

Безумовно, що збалансованість національних і регіональних інтересів при розподілі регулюючих повноважень однаковими рівнями влади є одним із визначальних факторів, що США є провідною державою в сфері зовнішньої торгівлі інвестиційних процесів.

Механізм дії інструментів зовнішньоторгового регулювання можна розглянути як на прикладі однієї окремо взятої держави, так і на прикладі декількох країн, котрі об’єдналися для проведення загальної торгової політики, що пов’язана з привілеями, котрі надаються країнами одна одній, і передусім з ліквідації митних зборів.

Наприклад, з 1.01.1994 р. вступила в дію Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), котра була підписана ще в 1992 р. Ця угода між США, Канадою і Мексикою стала продовженням двосторонньої угоди про вільну торгівлю між США і Канадою, підписаної в 1988р. У відповідності з підписаною угодою про північноамериканську інтеграцію протягом наступних п’ятнадцяти років майже всі торгові й інвестиційні бар’єри між країнами-учасницями НАФТА повинні бути ліквідовані, а митні збори – відмінені і скасовані. В канадсько-американській торгівлі вони вже скасовані, тому на черзі - лібералізація товарообміну між цими країнами і Мексикою.

Мексика розраховує реалізувати такі перевагі як наявність дешевої робочої сили, багатство природних ресурсів, в тому числі нафти і газу, що дозволить прискорити темпи свого економічного розвитку насамперед за рахунок економії на масштабах виробництва і в результаті лібералізації руху капіталу, скоротити період реформування своєї економіки і залучення до числа промислово розвинутих країн до 10-15 років.

Підписавши цю угоду, Канада інституювала свої економічні відносини зі США, котрі не мають аналогів серед інших промислово розвинутих держав, закріпила статус привілейованого торгово-економічного партнера наймогутнішої світової держави і забезпечила доступ до надзвичайно ємного світового ринку. Крім того, Канада розраховує отримати доступ до швидко зростаючого мексиканського ринку в таких галузях, як телекомунікації і зв’язок, обладнання для добувної промисловості, виробництво продуктів харчування. Динамічна індустріалізація Мексики дає змогу Канаді розраховувати на зростаючий попит на канадську сировину (деревину, метали, азбест тощо). НАФТА рівняє шанси канадських і американських фермерів на мексиканському ринку.

США зацікавлені в розвитку НАФТА в зв'язку з тим, що їм все складніше стає протистояти конкуренції з боку ЄС і появі нових економічних союзів в Азії; зацікавлені реалізувати свій науково-технічний потенціал при низьких затратах виробництва, котрі характерні для Мексики; хочуть скоротити потік емігрантів з Півдня, створюючи нові робочі місця безпосередньо в Мексиці; вирішуючи свої еколого-економічні проблеми, бажають раціонально розподіляти витрати з охорони довкілля. В довгостроковому плані НАФТА розглядається США як інструмент для широкого економічного проникнення в Латинську Америку з метою розширення ринків збуту і створення нових робочих місць, а також підвищення конкурентоспроможності продукції.

Визначальною особливістю НАФТА є те, що вона розповсюджується на досить значну територію з населенням 370 млн. чоловік, і володіє досить сильним, завдячуючи США, економічним потенціалом. Північноамериканська інтеграція має асиметричний характер (асиметрія розвитку і асиметрія інтенсивності двосторонніх економічних відносин), оскільки, з одного боку, угоду уклали такі розвинуті держави, як США і Канада, а з іншого – Мексика, котра має великий економічний і демографічний потенціал, але все-таки належить до країн, що розвиваються. Тому асиметричний характер північноамериканської інтеграції визначає різну мету і роль у НАФТА кожної країни-учасниці.

На наш погляд, асиметричний характер північноамериканської торгово-економічної інтеграції не зовсім підходить для утвердження України як рівноправного партнера серед розвинутих держав європейського співтовариства. Україна як рівноправний економічний суб'єкт у світовому економічному просторі в умовах ринкових відносин повинна рівноправно розвивати своє виробництво, вільно пересувати свої товари, послуги, капітали, об'єднувати зусилля для здійснення спільних міжнародних господарських і науково-технічних проектів, а не бути затиснутою сильними конкурентами-союзниками.