Реферат: Загальна характеристика господарських товариств

Фізичні і юридичні особи, спільними зусиллями яких створюється господарське товариство і які наділяють його майном, іменуються засновниками і учасниками. Відносно всіх товариств, за виключенням акціонерного, правовий статус засновників і учасників товариства фактично однаковий.

Засновниками та учасниками товариств можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи, включаючи іноземних суб’єктів права, крім випадків, передбачених законодавством України. Держава через уповноважені нею органи також може виступати засновником і учасником господарських товариств.

Учасники товариства мають право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

вийти в установленому порядку з товариства;

одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Учасники товариства зобов’язані:

додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

виконувати свої зобов’язання перед товариством, в тому числі і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

нести інші обов’язки, якщо це передбачено Законом "Про господарські товариства", іншим законодавством України та установчими документами.

Товариство є власником:

майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вклади учасників і засновників становлять статутний фонд (капітал) товариства. Вкладом учасника (засновника) товариства є сукупність грошових коштів, майна і майнових прав, оцінених за згодою учасників у національній валюті України і переданих товариству для забезпечення його діяльності у порядку, розмірах і в терміни, визначені установчими документами. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника або засновника у статутному фонді.

Вкладами учасників та засновників можуть бути:

рухоме і нерухоме майно (речі), не заборонене до обігу на території України;

цінні папери, передача яких дозволяється чинним законодавством України;

грошові кошти у валюті України або іноземній валюті;

майнові права, включаючи права інтелектуальної власності, право користування майном, природними ресурсами, право на здійснення господарської діяльності і т. ін.

Закон забороняє використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Для ряду суб’єктів підприємницької діяльності, до яких відносяться банки, страхові компанії, фондові біржі й компанії та інші фінансово-кредитні структури, законодавством встановлюються обмеження щодо вкладів учасників у капітал.

Установчі документи. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство – установчого договору.

Установчі документи повинні містити такі відомості:

вид товариства;

предмет і цілі його діяльності;

склад засновників та учасників;

найменування та місцезнаходження;

розмір та порядок утворення статутного фонду;

порядок розподілу прибутків та збитків;

склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів;

порядок внесення змін до установчих документів;

порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи окремих видів господарських товариств мають певні особливості, які будуть розглянути при характеристиці цих товариств.

Установчі документи відіграють значну роль у діяльності будь-якого господарського товариства, до їх складення не слід підходити формально. Підписанню установчих документів, як правило, передує ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування діяльності товариства і передусім таких сторін цих документів, як розрахунок статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства та ін.

Враховуючи те, що українське законодавство недосконале і суперечливе, його недоліки значною мірою можуть бути компенсовані за рахунок змісту установчих документів. Тому буде краще, якщо в їх розробці вам допоможе фахівець.

Найменування господарського товариства визначається його учасниками і повинно містити зазначення виду товариства, а для повних та командитних товариств – прізвища (найменування) учасників товариства, або хоча б одного з них з додатком типу "… і компаньйон", "... і син", "... і товариші".

Забороняється використовувати в найменуваннях підприємств повні або скорочені найменування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідні від цих найменувань, а також найменування, тотожні найменуванням інших суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб чи об’єднань громадян, внесених до відповідних реєстрів.

Орган державної реєстрації дає змогу попередньо здійснити перевірку заявленого найменування суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи на тотожність найменуванню вже зареєстрованого суб’єкта, внесеного до відповідних реєстрів.

В органі державної реєстрації можна зарезервувати терміном на 1 місяць (для відкритих акціонерних товариств – на 9 місяців) найменування суб’єкта підприємницької діяльності, яке включається в окремий перелік зарезервованих найменувань та враховується під час перевірки на тотожність поряд з найменуваннями вже зареєстрованих суб’єктів.

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства (статутний фонд, фонд розподілу прибутку, фонд розвитку виробництва, фонд розвитку персоналу, фонд соціального забезпечення, фонд участі персоналу в доходах товариства та ін.) .

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Товариство ліквідується:

після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

за рішенням вищого органу товариства;

на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

з інших підстав, передбачених установчими документами.