Реферат: Використання непрямих методiв перевiрки правильності встановлення розміру податку на прибуток підприємницьких структур

При перевiрцi непрямими методами використовуються факти i докази, що безпосередньо не вказанi у документах, якi платник подає для пiдтвердження даних податкової декларацiї. Це вимагає:

- ретельного i уважного обстеження дiяльностi платника, яка пов’язана зi сплатою податкiв;

- уважного використання iнформацiї, яка не присутня у декларацiї та бухгалтерських i супроводжуючих записах, книгах, звiтах платника податкiв;

- надання певної уваги iнформацiї вiд третiх осiб.

Рiзницю мiж прямими i непрямими методами можливо визначити так:

- прямi методи використовують iнформацiю, що безпосередньо пов’язана з даними податкових декларацiй. Результати перевiрки отримуються на пiдставi бухгалтерських книг, звiтiв, записiв i документiв, що надає платник податкiв;

- непрямi методи використовують iнформацiю, що безпосередньо не пов’язана з даними податкової декларацiї та вимагають систематичного вiдслiдковування операцiй дiяльностi платника для обчислення доходу, про який не звiтовано.

Якщо ревiзор-iнспектор пiсля перевiрки документiв платника не має нiяких пiдозр, сенсу для застосування непрямих методiв також немає. Однак доцiльно використовувати непрямi методи за таких обставин:

- документи, необхiднi для перевiрки платника вiдсутнi або якiсть бухгалтерського та податкового облiку незадовiльна;

- дохiд, що задекларовано, не вiдповiдає рiвню життя засновникiв пiдприємства;

- дохiд, що задекларовано, не вiдповiдає господарчiй дiяльностi платника податкiв;

- платник постiйно звiтує про збитки або незначний дохiд протягом тривалого часу;

- бiльшiсть операцiй здiйснюється за готiвку.

Вибiр того чи iншого непрямого методу вiдстеження доходу платника, що пiдлягає оподаткуванню, залежить вiд iснуючих на певний час обставин. Хоча непрямi методи безпосередньо спрямованi на визначення доходу фiзичних осiб, тодi доцiльно їх використовувати i для перевiрки юридичних осiб, зокрема якщо контроль за дiяльнiстю пiдприємства i право власностi належить до декiлькох фiзичних осiб.

Непрямi методи є:

- уважним i обережним розслiдуванням дiяльностi платника податкiв, пов’язаної з оподаткуванням;

- обережним використанням iнформацiї про доходи або витрати платника податкiв, яка не мiститься у декларацiї чи облiку;

- систематичною реконструкцiєю операцiй платника податкiв для визначення його податкових зобов’язань.

Таким чином, органи податкової служби можуть, використовуючи непрямi методи, визначати оподатковуваний дохід, а платники податкiв повиннi спростовувати чи довести неправильнiсть його визначення.

Непрямi методи перевiрки передбачають отримання побiчних доказiв чи пiдтвердження суми доходу за допомогою оцiнки величини фактичної вартостi майна, суми банкiвських вкладiв тощо.

З досвiду роботи податкових органiв зрозумiло, що приховувати витрати значно складнiше, нiж доходи. Взагалi, за витратами завжди можливо вiдстежити фiнансовi операцiї платника. Розроблений метод полягає у визначеннi витрат платника податкiв i вiдрахуваннi їх вiд доходу, який має iснувати i дозволятиме йому вiдповiднi витрати.

При будь-якiй перевiрцi для перевiряючого важливо ознайомитися з дiяльнiстю платника податкiв. Якщо основним джерелом доходу платника податкiв є бiзнес (пiдприємницька дiяльнiсть), то перевiряючий повинен визначити: якi товари або якi послуги пропонуються цим пiдприємством, як вони реалiзуються (ринки збуту), джерела та умови їх поставки тощо.

Iснує п’ять основних методiв непрямого визначення величини доходу, якi можливо застосовувати в разi недостатньої iнформацiї про платника податкiв (див. рис.2 ).

Мета методу джерел походження та використання коштiв полягає у визначеннi того, чи був дохiд перебiльшений чи занижений. Таким чином, задекларований дохiд – це джерело походження коштiв. Замiсть того, щоб перелiчувати всi статтi валового доходу як джерело походження, а всi вiдшкодування з валового доходу як джерело використання, чистий (або скоригований валовий) дохiд вважається джерелом походження.

Метою застосування методу визначення «чистої» вартостi майна є визначення доходу платника податкiв за змiнами у «чистiй» вартостi майна, тобто за витратами на придбання основних фондiв, не вiдображених у декларацiї.

Метод визначення «чистої» вартостi майна базується на проведеннi повного фiнансового аналiзу платника податкiв, за яким можливо визначити, як впливає полiпшення матерiального стану платника податкiв за рiк на результати оподаткування його доходу. При цьому може бути встановлено, що полiпшення матерiального стану платника податкiв за рiк є результатом зменшення оподатковуваного доходу.

Метод визначення «чистої» вартостi майна платника податкiв розглядається, як рiзниця мiж чистою вартiстю майна (активiв) на початок та кiнець звiтного року, тобто це є прирощена чиста вартiсть активiв плюс доходи платника податкiв мiнус витрати за рiк. Крiм того, до цiєї суми додаються кошти, якi не дозволяється вiдносити до «витрат» та вiднiмаються суми, якi не пiдлягають оподаткуванню згiдно з дiючим законодавством. Під час ведення такої перевiрки визначений дохід платника податкiв порiвнюється з сумою доходу, вказаною в декларацiї.

Такий метод рекомендується використовувати у разi, коли:

- перiод, що перевiряється, складає два i бiльше рокiв;

- облiк та записи не велися;

- облiк та записи неадекватнi або вiдсутнi;

- суми декiлькох видiв активiв змiнювалися протягом року.

Метод визначення «чистої» вартостi майна використовується при вiдсутностi звiтностi та облiку або їх неадекватностi.

Метод визначення банкiвських депозитiв ґрунтується на вивченнi перевiряючим внескiв платника податкiв на його банкiвськi рахунки та застосуваннi джерел отримання коштiв для цих внескiв. Аналiз визначення банкiвських депозитiв корисний у випадках, якщо платник податкiв вкладає у банки бiльшу частину свого доходу. У разi, якщо платник податкiв придбає нерухомiсть, розраховується з iншими пiдприємствами чи витрачає кошти на особистi потреби, не вкладаючи кошти спочатку на банкiвськi рахунки, при перевiрцi застосовуються методи iншi, нiж запропонований.

Найбiльш корисно використовувати цей метод для перевiрки пiдприємств торгiвлi, громадського харчування, сфери побуту, грального бiзнесу та тих галузей (видiв бiзнесу), де бiльша кiлькiсть розрахункiв проводиться за готiвку.

Аналiз банкiвських рахункiв платника податкiв може привести до отримання iнформацiї щодо можливих незадекларованих доходiв як на пiдставi суми та частоти внескiв, так i на пiдставi джерел отримання цих коштiв. Iнформацiя про використання коштiв на банкiвських рахунках платникiв податкiв може бути корисною для встановлення iнших джерел незадекларованих доходiв.

Метод визначення процентних показникiв (розрахунку процентiв) застосовується при встановленнi типових для певного виду дiяльностi або пiдприємства коефiцiєнтiв, якi розраховуються при проведеннi перевiрки дiяльностi платника податкiв за попереднi роки, до результатiв дiяльностi аналогiчних пiдприємств цiєї галузi або виду бiзнесу. Такi коефiцiєнти базуються на урядових або комерцiйних публiкацiях (урядовi, статистичнi, податковi, банкiвськi збiрники тощо), але також можуть визначатися за даними звiтностi платника податкiв за попереднi перiоди.

При застосуваннi методу визначення процентних показникiв (розрахунку процентiв) встановлюється спiввiдношенням мiж валовими продажами, валовими доходами, витратами, прибутком, який пiдлягає оподаткуванню i навiть чистим прибутком.

Коефiцiєнт валового прибутку може визначатися при аналiзi прайс-листiв (прейскуранту або списку цiн) чи при порiвняннi розрахунків-фактур з товарів, що проданi та придбанi.

Під час проведення перевiрки методом визначення процентних показникiв (розрахунку процентiв) слiд зважати на такi показники, як:

- види продукцiї (товарiв);

- обсяги виробництва;

- мiсцезнаходження виробництва та ринкiв збуту продукцiї платника податкiв;

- торгова полiтика в державi тощо.

Незважаючи на кориснiсть процентного методу для визначення або перевiрки статей оподатковуваного доходу особливо в умовах недостатнiх облiкових даних та документiв, необхiдно обережно застосовувати цей метод та чiтко визначати, якi ситуацiї чи пiдприємства є подiбними до ситуацiї, в якiй знаходиться пiдприємство, що перевiряється. При цьому необхiдно враховувати такі фактори:

а) вид продукцiї. Подiбнi пiдприємства мають виробляти або реалiзувати подiбнi товари або послуги. Нема сенсу порiвнювати валовий прибуток ресторану з валовим прибутком овочевого магазину;

б) обсяг або розмiр операцiй. У багатьох випадках валовий прибуток, виробничi видатки та прибутки вiд продажу залежать вiд розмiру пiдприємства. Це особливо помiтно у випадках визначення статей видаткiв та чистого прибутку стосовно обсягу продажу. Процентне вiдношення чистого прибутку до обсягу продажу великого унiвермагу значно вiдрiзняється вiд такого ж самого показника маленького магазину;

в) мiсце знаходження. Цiновi надбавки та виробничi видатки звичайно залежать вiд розмiру мiста чи селища або вiд мiсця знаходження пiдприємства;

г) перiод перевiрки. Оскiльки показники прибутковостi та видаткiв змiнюються з року в рiк внаслiдок змiн економiчних умов, то порiвняння слiд обмежити однаковими перiодами;

ґ) загальну товарну полiтику. Не слiд порiвнювати пiдприємства, якi практикують рiзну товарну полiтику. Деякi пiдприємства вiддають перевагу продажу великої кiлькостi товарiв з невеликими цiновими надбавками, тодi як iншi пiдприємства продають менше, але за бiльш високими цiнами. Порiвнювати можна лише пiдприємства з однотипною полiтикою щодо збуту товарiв.