Реферат: Використання економіко-логічних методів аналізу господарської діяльності на підприємстві. Анализ формування прибутку підприємства

Таблиця 1.

Рік	Статутний фонд у зіставних цінах на кінець відповід­ного року,тис.грн.	Ланцюгові тем­пи зростання обсягу випуску продукції, %	Середньорічна заро­бітна плата одного працівника за зістав-ною оцінкою, грн.
1993	3420	100,0	2339
1994	3577	100,6	2501
1995	3949	103,7	2775
1996	2855	86,9	2254
1997	3270	90,4	1968
1998	4600	97,6	2043
1999	4925	98,2	2256

Вже просте прочитання й осмислення даних, представ­лених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо витримується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перера­хування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів Динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Групування — це прийом аналізу, який полягає у фор­муванні з масиву даних, що аналізуються, класифікацій­них груп за ознаками, істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування ма­сиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналі­зу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показ­ників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об’єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групуван­ня набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітич­них таблиць жодна більш-менш складна аналітична зада­ча не може бути розв’язана раціонально.

Балансовий метод аналізу — це відображення й аналіз кількох (найчастіше — двох) груп взаємопов’язаних і взаємоврівноважених економічних показників. У формі балан­су підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стан своїх фінансових ре­сурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); велике аналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо. Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурса­ми (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов’язаних показ­ників. Наприклад, при складанні фінансового плану підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується можливість одержання прибутку та інших джерел фінан­сових ресурсів виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (в тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Особливістю об’єктів фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предмет­ними з точки зору можливості вжиття певних конкрет­них заходів для підвищення ефективності роботи підприєм­ства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінце­вий результат аналізу певних факторів як таких, що зу­мовлюють цей результат. Тому задача виключення впли­ву одних факторів на аналізований об’єкт з метою визна­чення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона має назву елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається вели­чина впливу кожного з них на кінцевий результат.

Якщо зв’язок між аналізованим об’єктом і факторами, що його визначають, представлений функціонально, тобто через модель (формулу), в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

• індексний метод;

• метод ланцюгових підстановок;

• метод різниць.

Індексний метод аналізу застосовується для вивчення у динаміці економічних явищ, які формуються під впли­вом кількох факторів, кожен з яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об’єкта аналізу даним ме­тодом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що у кожного підприємства (промислового, торго­вельного) обсяг продажу окремих товарів з року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обся­гу реалізації (продажу) товарів характеризують динаміку за­гальної виручки від реалізації, але не відповідають на за­питання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисель­ника і знаменника даної функції входять незіставні вели­чини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізо­вані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окре­мо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якіс­ного) на кінцевий результат — виручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв’язати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів. Агрегатні індек­си — це загальні індекси, у яких з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбуваєть­ся фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатних індексів для загаль­ного індексу обсягу реалізації продукції

I=åg1p1 / åg0 p0 мають такий вигляд:

а) агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації про­дукції

Iоп =åg1p0 / åg0 p0 ; (1)

б) агрегатний індекс цін на продукцію підприємства

Iц =åg1p1 / åg1 p0 ; (2)

Для побудови індексів Iоп і Іц використовується правило побудови агрегатних індексів, яке обґрунтовується у за­гальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні ба­зового періоду, кількісні елементи — на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного ін­дексу показує: який відокремлений вплив на загальний результат справив той чи інший фактор.

Застосування індексного методу виявлення впливу фак­торів на результатний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фак­тори у мультиплікативних моделях типу у = аb. Застосу­вання цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універ­сальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомо­гою цього методу, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв’язок фак­торів і результатного показника, можна визначити від­окремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і пере­вірити одержані результати аналізу шляхом балансуван­ня факторів.

Суть методу ланцюгових підстановок полягає у по­слідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу фак­торів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі — структурні, в останню чергу — якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структур­них або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які — похідними, які – вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв’я­зок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у = аb), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або у порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений ва­ріант методу ланцюгових підстановок — метод різниць. Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і пе­ремножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисни­ми кількісними параметрами перемножують на абсолют­не значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами — на абсолютне значен­ня звітного кількісного.

Наприклад, загальна чисельність працівників виробничої фірми за 1998 і 1999 р. становила відповідно 520 і 490 чол., середньорічна заробітна плата одного працівника — відпо­відно 2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати — 1073,2 і 1248,5 тис. грн. Треба визначити, як вплинули фактори кількості працюючих і середньорічної заробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства.

Для розрахунку впливу цих факторів доцільно побуду­вати таку аналітичну таблицю (табл. 2.).

Таблиця 2.

Показник	Базисний (1998) рік	Звітний (1999) рік	+/-
Середньоспискова чисельність працівників, чол.	520	490	-30
Середньорічна заробітна плата одного працівника, грн.	2064	2548	+484
Річний фонд заробітної плати, тис.грн.	1073,2	1248,5	+175,3