Реферат: Реструктуризація та санація (фінансове оздоровлення)підприємств і організацій

План

Вступ 2

Розділ 1 Джерела інформації про страхувальника. 3

Розділ 2 Природа кредитного ризику 6

Розділ 3 Визначення кредитного ризику 10

3.1 Якісний аналіз кредитного ризику 10

3.2 Кількісний аналіз кредитного ризику 16

Розділ 4 Оосбливості страхування відповідальності позичальника за неповеренення кредиту на Україні. 20

Висновки 24

Список використаної літератури 25

Вступ

У взаємному зв’язку між кредитором і позичальником предмет їх спільного інтересу - кредит – породжує різні правничо-економічні ситуації: для боржника – зобов‘язання повернути позичені ресурси , а для кредитора право вимагати їх повернення у попередньо узгоджених обсязі і терміні.

Невиконання цих домовленостей загрожує кредиторові фінансовими збитками , котрі можуть бути об‘єктом страхування з метою захисту майнових інтересів кредитора. У випадку страхування відповідальності позичальника за повернення кредиту також фактично здійснюється захист інтересів кредитора , але не прямо , а опосередковано – через захист позичальника.

Таким чином , основний ризик кредитної операції проявляється матеріально в несплаті боргу , а юридично в невиконанні зобов’язань. На основі зарубіжного і вітчизняного досвіду страхування кредитного ризику було віднесено до страхування відповідальності. Необхідною умовою виникнення відповідальності є факт настання страхового випадку і поява в результаті нього ризику неплатоспроможності. В сучасній страховій практиці страховий випадок визначається як стан виникнення відповідальності щодо збитків від кредитних операцій - неплатоспроможності боржника

На українському страховому ринку страхування кредитів у формі добровільного страхування відповідальності позичальників за неповернення кредиту з’явилося як новий вид страхового захисту порівняно недавно – наприкінці 80-х років. Він набув за декілька років широкого розвитку і популярності серед клієнтів банку через свою доступність і економічну вигоду.

В умовах кризової ситуації в нашій країні страхування відповідальності позичальника за повернення кредиту є одним із основних інструментів стабілізації неперервності процесу суспільного відтворення. Цей вид страхування фактично захищає від ризику банкруцтва в тій чи іншій мірі обидві сторони кредитної угоди. Фірма-кредитор завдяки страховому покриттю може покрити значну частину заборгованості по кредиту перед банком , а банк в свою чергу за рахунок цих коштів частково відшкодовує свої збитки.

Надалі в курсовій роботі буде приділено особливу увагу розгляду проблеми визначення кредитоспроможності та фінансової стійкості позичальника та оцінки кредитного ризику, який бере на себе страховик . Це пояснюється тим , що кредитний ризик є об‘єктивною економічною основою даного виду страхування.

Розділ 1 Джерела інформації про страхувальника.

Процес андерайтингу повинен починатися з отримання достатньо повної картини можливостей страхувальника, його фінансового становища. Для досягнення цього повинна використовуватися інформація з різноманітних джерел.

Довідки , що надаються самим клієнтом

В багатьох країнах при встановлені страхових відносин страховик пропонує клієнту повідомити назву його банку та декількох постійних ділових партнерів , суму кредиту , відповідальність за неповернення якого має бути застрахована та прийнятний для нього розмір тарифу. Ці дані, а також реквізити клієнта заносяться в анкету, яка є первинним документом для встановлення відносин між страхувальником та страховиком

Банківські довідки

Для отримання більш розширеної інформації про рівень надійності клієнта менеджери страхових компаній вдаються в першу чергу до послуг банків . В багатьох банках розроблена власна концепція градації підприємств за ступенем надійності . Нижче наводиться універсальна схема, яка використовується в більшості банківських та небанківських фінансово-кредитних установах .

Перша категорія “А” .Незначний ризик

До цієї групи відносяться урядові організації , організації, що фінансуються повністю за рахунок державних коштів , націоналізовані промислові підприємства , вищі навчальні заклади, що фінансуються державою , комерційні компанії національного рівня. Але треба зауважити, що відбір компаній в дану категорію повинен провадитися на основі повної інформації про їх реальне фінансове положення . Солідна назва та авторитет компанії в минулому не є гарантією вічної кредитоспроможності . Тому будь-який клієнт , що потрапив до даної групи повинен періодично проходити ретельну перевірку фінансового становища

Категорія “Б” Звичайний комерційний ризик

До цієї групи відносяться стабільні компанії , фінансове положення яких на протязі достатньо довгого періоду часу є стійким . Для цих компаній характерна відсутність проблем з оплати рахунків . Дебіторська і кредиторська заборгованість не перевищують середнього рівня по галузі і добре деверсифіковані. Попадають в цю групу як правило після певного періоду успішного функціонування на ринку.

Категорія “В” Клієнти схильні не сплачувати рахунки

В цю групу потрапляють відносно стабільні організації але за якими спостерігалися проблеми зі сплатою рахунків чи певні затримки в вирішенні цих питань. Іноді вважається, що клієнти даної категорії так само стабільні як і клієнти попередньої категорії. Однак додатковий ризик в даному випадку буде пов’язаний з вірогідними відстрочками у повернені клієнтом кредиту та сплати за користування ним

Категорія “Г” Значний ризик

Причиною занесення фірми до даної категорії ризику є їх наявна або прогнозована фінансова слабкість.Це область , що здатна стати джерелом значних фінансових втрат , тому вона потребує підвищеної уваги.

Категорія Д Неприйнятний ризик

В цю категорію потрапляють масив клієнтів настільки слабких у фінансовому аспекті та настільки нестабільних в питаннях платежів , що страховій компанії залишається або відмовити у наданні послуг , або запропонувати найжорсткіші умови контролю за діяльністю в період здійснення страхової угоди .Треба зауважити також , що більшість фірм зтикаються з тимчасовими фінансовими труднощами тому в більшості випадків переведення на цій підставі їх до нижчої категорії є недоцільним . Вирішенням цієї проблеми є додавання до літери , що визначає групу ризику літери “Х”.

Рекомендації партнерів

Це джерело поряд з банківськими довідками як правило розглядається з певною долею скептицизму . Це пов’язано з тим що некредитоспроможній клієнт навряд чи стане посилатися на партнерів , що мають схильність давати не дуже приємну інформацію. При аналізі даного джерела інформації треба врахувати наступні моменти :

Якщо партнером є дуже відома фірма з солідною репутацією то до думки менеджерів цієї фірми варто прислухатися

Якщо в якості рекомендодавця вибрана невідома фірма – варто з’ясувати її положення та репутацію на ринку.

Варто з’ясувати наявність прихованих зв’язків між позичальником та фірмою до якої звернулися по рекомендацію

Подаючи запит про репутацію фірми треба зважати на форму запита . Вона повинна бути одночасно достатньо змістовною компактною і зручною для заповнення

Інші фірми , що надають рекомендації

Інформація з цього джерела є дуже цінною в плані перевірки рекомендації осіб , вказаних позичальником , особливо в тих випадках коли можна зробити припущення про необ’єктивність отриманих рекомендацій

Конкуренти

Це третє коло осіб яке може бути використане менеджером страхової компанії в пошуках інформації і він є безсумнівно потенціально найбільш цінним. В даному випадку маються на увазі не конкуренти страхувальника , а конкуренти страховика . Дана практика розповсюджена насамперед в США . В цій країні під проводом Національної асоціації управління кредитом декілька разів на рік проводяться збори кредитних менеджерів та менеджерів страхових компаній країни . Ці зустрічі сприяють встановленню особистих контактів між менеджерами і формують сприятливу атмосферу для довірливого обміну інформацією .

Річні та проміжні звіти компанії

Це одне з найбільш легко оцінюваних і найдешевших джерел інформації про кредитоспроможність компанії чиї акції котуються на фондовій біржі. Звіт будь-якої компанії акції якої котуються на ринку може бути безкоштовно отриманий через реєстратора компанії. В більшості випадків звіти є джерелом достатньо повної інформації про діяльність компанії в цілому її філіалів та підрозділів . Вони містять достатню кількість показників коефіцієнтів та інші данні , що стане у принаді при аналізі становища позичальника.

Коментарі преси

Істотним доповненням до вищезгаданих джерел інформації є публікації в пресі. В даному випадку це джерело можна розділити на 3 частини : публікації в професійних виданнях, публікації в загальних виданнях , публікації на сторінках “ жовтої преси “. Кожна часина висвітлює певний бік діяльності компанії . Ігнорування однієї частини на користь інших робить загальну картину неповною . Інше питання наскільки можна довіряти окремим виданням кожному конкретному випадку. Очевидно , що інформація подана на сторінках преси є суб’єктивною і відбиває або думку автора статті або політику видання взагалі. Тому інформація з даного джерела не може бути основою аналізу , а лише може бути використана як додатковий , допоміжний матеріал .Цінність публікацій також полягає в тому , що вони відображають діяльність компанії в часі і є можливість знайти потрібну інформацію за минулі періоди .