Реферат: Основи бізнесу

Потужні можливості закладені в податковій політиці. Активна державна підтримка малого бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Поширені твердження про надто великий податковий пресинг є дещо перебільшені. Податкова система цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює започаткування та розвиток малого. Система оподаткування повних і командних товариств, приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірми-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захиститись від вимивання обігових коштів.

Податкова політика повинна включати перевірену досвідом країн розвинутої економіки систему пільг: диференційована система оподаткування в залежності від величини обороту, - “податкові інвестиційні кредити” на засоби, що направляються на розширене виробництво за рахунок власних ресурсів, податкові скидки на прибуток, пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів за рахунок неоподаткованого прибутку, пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції, система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. Останнє є надзвичайно важливим для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного “франчайзигну”. Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%, але для малого бізнесу – 30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку. Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. – за ставкою 25%, прибуток більше 75 тис. дол. – 34%. У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток яких не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати, але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж трьох років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку.

Сьогодні розвиток малого бізнесу в різних регіонах України має неоднорідну насиченість, як за галузевими напрямками, так і за концентрацією впливу на економіку. Це пояснюється різними умовами його існування, глибокими деформаціями в розміщенні продуктивних сил. Те, що на умов адміністративної економіки здавалось доцільним, оцінюється сьогодні як нераціональне. Гіперконцетрація продуктивних сил у високо індустріальних районах привела до того, що 6 областей України (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська, Київська) сконцентрували понад 45% основних виробничих фондів України. Донецька область, яка має найвищий рівень з цього показника, перевищує найменший у 9 раз. Останній стосується Закарпатської та Івано-Франківської областей. Регіональна диспропорція простежується як у рівнях загальноекономічного розвитку, так і в окремих галузях народного господарства. Найвищий рівень економічного розвитку мають індустріально розвинуті області – такі як Запорізька, Дніпропетровська, Київська, Донецька, найнижчий – Івано-Франківська, Чернівецька та Закарпатська. Якщо в середньому по Україні на одного мешканця щодобові обсяги виробництва промислової продукції складають 4 грн., то по Івано-Франківській області – 2,7 грн., в тому числі продовольчих товарів – 70 коп. і 20 коп. відповідно. Тому на 1000 мешканців в східному регіоні зайнято 310-320 чол., а в західному – 246. Фонд оплати праці на одного мешканця Дніпропетровської та Донецької областей – 622-634 грн., Івано-Франківської – 320 грн. (дані статистика за 1997 р.). Така ситуація складається в західних регіонах за рахунок високогірних районів. Незважаючи на велику трудонаселеність, у високогір’ї питома вага незайнятого працездатного населення перевищує 70%. Дотації у місцевий бюджет таких районів сягають 80%. Однак Івано-Франківщина і її гірські райони мають значний потенціал для позитивних економічних зрушень. Дослідження, що були проведені київською фірмою SOCIL Gallup з питань оцінки економічного становища та розвитку підприємництва в Івано-Франківській області (1997 р.) підтверджують: незважаючи на те, що рівень безробіття в регіоні є майже вдвічі більший ніж по Україні, а економічна ситуація є надзвичайно складною для більшості громадян, жителі даного регіону не лише позитивно сприймають ринкові реформи, впевнені у своєму регіоні, але й значно більше підтримують приватизацію та розвиток підприємництва, ніж населення України загалом. Економічний прогрес таких регіонів може відбуватися виключно за рахунок розвитку малого бізнесу. Але необхідно забезпечити стартові умови, які б стимулювали процес створення малих підприємств та робочих місць. І в цьому велика роль відводиться місцевим органам влади.

Список використаної літератури:

Основи підприємництва в Україні. – К., 2001.

Вступ до малого та середнього бізнесу. – Харків, 2000.