Реферат: Організація й обслуговування робочих місць

Термін "організація" вважається одним з найуживаніших. Він використовується в таких значеннях:

як система, і зокрема, як система управління, що роз­глядається як єдиний організм;

як стадія процесу управління, призначена для створення нової, або реорганізації чи ліквідації діючої системи;

як господарюючий суб'єкт тощо.

У широкому розумінні, термін "організація" означає певний порядок, а підвищення рівня організованості - впорядкування. До­сягнутий порядок можна визнати повним, якщо в ньому знайшли практичне втілення чотири аспекти впорядкованості, які виходять з то­го, що визначені:

а) межі системи, тобто встановлено, скільки та які системоутворю­ючі одиниці вона охоплює;

б) змінні, які характеризують одиниці, що утворюють систему;

в) встановленні допустимі співвідношення між можливими кількісними значеннями змінних шляхом накладання обмежень на кожну з них;

г) спосіб дії кожної одиниці і схема їх взаємодії.

Сучасні крупні фірми - це національні та багатонаціональні компанії, які вкладають капітали в різні галузі і мають підприємства в багатьох країнах світу. У складі крупних фірм є десятки наукових ла­бораторій, складна система матеріально-технічного постачання та збуту, яка охоплює багато агентів, підприємства технічного обслугову­вання тощо. Для ефективного функціонування таких фірм необхідні, перш за все, досконалі внутрішні зв'язки. Об'єднання різних частин фірми в єдине ціле забезпечується організаційною функцією менедж­менту.

Системний підхід у менеджменті розглядає організацію як мно­жину взаємозв'язаних і певним чином упорядкованих компонентів, що забезпечує цілісність організації та її стосунки із зовнішнім середови­щем.

Поняття "організація" охоплює такі взаємопов'язані елементи:

• мету, завдання:

• групування завдань для визначення видів робіт;

• групування видів робіт у відповідних підрозділах згідно з метою ор­ганізації;

• делегування повноважень, розподіл відповідальності й визначення кількості рівнів в ієрархії управління;

• створення організаційного клімату, який спонукає працівників активно працювати для досягнення мети організації;

• проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень, їх контролю та координації:

• побудова єдиної організаційної системи, що забезпечує внутрішнє узгод­ження всіх елементів організації, адаптацію до змін зовнішнього середо­вища.

Склад організаційних функцій передбачає три основні фази, кож­на з яких, в свою чергу, теж складається з трьох етапів (табл. 8.1.):

Таблиця 8.1

Фази організаційного процесу

№ п/п	Основні фази організаційного процесу	Функції, що здійснюються в ме­жах кожної фази
1	Фаза почину (ініціювання) бере початок від першого задуму організації до стадії реального формування апарату організації	а) визначення завдань ор­ганізації; б) визначення способів їх вирішення; в) забезпечення здійснення.
2	Фаза облаштування (координації) триває від початку формування до поточної діяльності	а) визначення системи не­обхідних видів діяльності; б) визначення складу вико­навців: в) забезпечення стимулю­вання виконавців.
3	Фаза розпорядча (адміністрування) здійснюється у сформованому апараті за визна­ченими напрямами як поточне керівництво діяльністю ор­ганізації	а) делегування повноважень та обов'язків; б) визначення змісту розпоряд-жень; в) забезпечення виконання розпоряджень.

Закони організації недостатньо розглядаються при вивченні предмета і змісту теорії організації, хоча дослідження в галузі орга­нізації мають пріоритетне значення для обгрунтування розробок у сфері управління. Коротко розглянемо основний закон організації - закон синергії.

Система є такою (а не випадковою сукупністю розрізнених еле­ментів), коли вона організована, тобто є такою сукупністю, у якій ви­значені місце, значення та зв'язки кожного елемента. Організація ж як система є не просто такою, а відносно відокремленою системою, тобто має необхідний для самостійного існування набір утворюючих еле­ментів (підсистем, ланок). У добре організованих системах кожний елемент (як частина) необхідний для підтримування та функ­ціонування цілого і поза ним (цілим) існувати не може. Іншими слова­ми, частина необхідна для існування цілого, а ціле необхідне для існування частини.

Основний закон організації - закон синергії - полягає у тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якостей) організованого цілого перевищує "арифметичну" суму властивостей елементів - складників даного цілого.

Абстрактно закон синергії можна подати так:

ПА=;

за умови, що а, є А, А = (а1, а2,...,аm),

де ПА - потенціал системи А ;

ai - і-й елемент системи А ;

ni - потенціал 1-го елемента.

Ефект синергії виникає за рахунок взаємної співучасті, взаємодії елементів, які знаходяться в межах цілого. Цей закон має різне прак­тичне використання (наприклад, при формуванні корпоративних стра­тегій).

У даний час теорія організації перебуває у стадії становлення, але найчастіше (крім закону синергії) згадуються такі закони:

• закон єдності аналізу-синтезу (процеси спеціалізації, дифе­ренціації, з одного боку, доповнюється протилежними процесами інтеграції, універсалізації, з іншого боку);

• закон пропорційності (необхідність певного співвідношення між частинами цілого);

• закон композиції (мета діяльності підсистеми одночасно є однією з підцілей діяльності системи),

• закон самозбереження (кожна реальна фізична чи матеріальна система прагне зберегти себе як цілісне утворення і економніше вит­рачати свій ресурс);

• закон організованості-інформованості (у системі не може бути більше порядку, ніж інформації);

• закон онтогенезу (кожна організація проходить у своєму роз­витку такі фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання).

Організація як функція менеджменту - це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працю­вати разом для досягнення спільної мети. Отже, попередньою умовою для створення структури підприємства є формування стратегії, а основна мета організаційної функції в менеджменті - забезпечити пе­рехід від стратегії до структури.

Організаційну функцію часто розглядають як процес розподілу обов'язків і координацію зусиль персоналу для забезпечення макси­мальної продуктивності у досягненні наперед визначеної мети діяльності.

Є декілька аспектів організаційної функції: