Реферат: Організація

Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, та їхнього імпорту чи експорту.

Слід звернути увагу, що законодавче визначено поняття продаж)' товарів (робіт, послуг). Продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

База оподаткування для нарахування пдв залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. Базою оподаткування є ВАТ “Коломиямільмаш”.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими пінами (тарифами). У базу для розрахунку пдв включається акцизний збір.

Сьогодні в практиці роботи суб'єкті господарювання поширені бартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати пращ фізичним особам. У такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

При стягненні пдв істотний вплив на фінансову діяльність суб'єктів господарювання справляє надання і погашення податкового кредиту.

Податковий кредит складається із сум пдв, сплачених платником цього-податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів: (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу); основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податковий кредит дає підприємству право на відшкодування сплаченого пдв у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), тобто вхідного пдв. Тому важливе значення мають умови і час виникнення податкового кредиту, а також джерела і час його погашення.

Податковий кредит виникає (формується) в суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються пдв. При цьому в суму податкового кредиту включається та частина сплаченого пдв, що має відношення до придбаних товарів (робіт, послуг), які використані для реалізації оподаткованих пдв товарів (робіт, послуг).

Згідно із законом "про податок на додану вартість застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка оподаткування пдв застосовується до таких операцій:

продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України,

продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України,

продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах):

надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України,

продане вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних і брикетів, електроенергії.

Не дозволяється застосування нульової ставки пдв до операцій, що зв'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування пдв до перелічених вище операцій дає змогу включати в суму податкового кредиту пдв на придбанні товари (роботи, послуги), що використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Сума пдв, що підлягає сплаті в бюджет суб'єктом господарювання — платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань з пдв, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Вибираючи податковий період, платник має врахувати можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту. Таке відшкодування безпосередньо зв'язане з податковим періодом.

Для платників податку, в яких обсяг операцій, що оподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. При цьому сплата пдв має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Платники податку, що в них обсяг оподатковуваних операцій є меншим, ніж вказано вище, самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку подає в податковий орган за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року можлива заміна квартального податкового періоду на місячний за заявою платника податку.

Відповідно до указу президента України від 7 серпня 1998 року "про деякі зміни в оподаткуванні " відбуваються певні зміни порядку сплати пдв та відшкодування вхідного пдв з державного бюджету.

По-перше, визначену за результатами звітного періоду суму пдв до відшкодування передбачається зарахувати, на зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних за звітним податкових періодів. Однак це не стосується випадків, коли сума пдв до відшкодування виникає за здійснення операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Ця зміна негативно вплине на фінансовий стан платників пдв, оскільки буде супроводжуватись збільшенням періоду іммобілізації оборотних коштів на сплату вхідного пдв. Чинна згідно із законом про пдв норма зобов'язує провести відшкодування вхідного Пдв за рахунок коштів державного бюджету протягом 40 днів.

По-друге, з метою скорочення заборгованості (недоїмки) платників податків передбачено зарахувати суму бюджетного відшкодування пдв у рахунок інших податків і зборів, що сплачуються відповідним платником податків до державного бюджету. Чинна згідно із законом про пдв норма передбачає використання суми бюджетного відшкодування лише в рахунок платежів за пдв. Передбачувана зміна може позитивно вплинути на фінансовий стан підприємств.

Згідно з вищеназваним указом уже 1 жовтня 1998 року (замість 1 січня 1999 року) вносяться зміни щодо дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту. Виникнення податкових зобов'язань матиме місце з моменту відвантаження товарів, фактичного надання послуг. Датою виникнення права на податковий кредит буде час отримання товару, а не його оплати. Це мас зменшити іммобілізацію оборотних коштів підприємства на оплату вхідного пдв.

При цьому передбачається зберегти порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань (за датою оплати) для таких груп товарів: вугілля та вугільні брикети, електрична, теплова енергія, газ, послуги з водопостачання.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть бути використані такі форми міжнародних розрахунків: розрахунок готівкою, оплата в кредит, вексель, чек, банківський переказ, розрахунок за відкритим рахунком, акредитив, інкасо.

Готівковий розрахунок розуміють як повну оплату товару до терміну чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця (можливі й авансові платежі).

Аванси бувають таких видів:

а) грошова сума, яку отримують для покриття витрат, у тому числі на відрядження, при виконанні доручень агентом;

б) грошова сума, призначена для платежів за матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. При цьому розмір авансу, як правило, становить 10 - 15% від суми всього платежу. Аванс зараховують або повністю при кінцевому розрахунку за товари, послуги, або частинами у випадку оплати окремих партій товарів чи етапів робіт.

Розрахунки кредитні - розрахунки, пов'язані з наданням кредиту, його погашенням і сплатою відсотків. Основні форми кредиту - фінансовий і товарний. Фінансові кредити надають у вигляді грошових позик імпортерам на оплату товарів, які купують.

Поширеніша товарна форма кредиту, при якій експортери надають відтермінування платежів за поставлені товари. Короткотерміновий кредит надають на термін до 1 року, середньо терміновий - до 5 років, довготерміновий - більше 5 років.

Важливою умовою успіху кредитних відносин є гарантування платежів за поставлені товари. У міжнародній торгівлі най найпоширенішою формою є вексельна.

Акцепт векселя означає, що боржник бере на себе зобов'язання виплатити вказану в ньому суму після закінчення вказаного в ньому терміну. Вони можуть передаватися від одного векселетримача до іншого, при цьому на зворотному боці роблять запис (індосамент) з указуванням чи без указування імені нового власника.

Юридична чи фізична особа, котрій передають вексель, може вимагати банківські гарантії оплати (аваля) векселя. Українські зовнішньоторгові контрагенти практикують для розрахунків переказні векселі (тратти). Тратту виписує кредитор (трансант), і вона є наказом боржникові (трасату) сплатити у встановлений термін вказану в ній суму трансантові чи векселетримачу (ремітентові), яким звичайно є банк кредитора.

В Україні акцепт застосовують як згоду на оплату розрахун­кових і товарних документів. Експортер виписує рахунок та платіжну вимогу на ім'я імпортера і передає їх своєму банкові, що повідомляє про них платникові. Платник зобов'язаний упродовж трьох днів повідомити банкові про свою відмову від акцепту. Відмова від акцепту може бути повною або частковою. Платіжну вимогу вважають акцептованою, якщо у встановлений термін не надана вмотивована відмова у письмовій формі. Важливою формою гарантування кредитних зобов'язань є гарантії банків, що є письмовими зобов'язаннями банків виконати платіжні зобов'язання своїх клієнтів. У міжнародній торгівлі нерідко застосовують такий вид кредитних розрахунків, як акцептно-рамбурський кредит. Він - це короткотермінове банківське кредитування торгових операцій, що здійснюється на основі переказного векселя, який виставляють експортерам на банк, вказаний імпортером. Зараховуючи цей вексель до його акцепту в своєму банку, експортер отримує платіж готівкою за проданий ним товар.