Реферат: Оборотні фонди підприємства

Розширення діючого підприємства – це спорудження додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організація допоміжних і обслуговуючих цехів.

Нове будівництво – спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, що здійснюється за окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємства є взаємозв’язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють одна одну.

Проте пріоритетним є технічне переозброєння і реконструкція діючих виробництв.

Нове будівництво доцільне, коли вже нарощувати виробничий потенціал на підприємстві неможливо, а також, коли організовуються нові види виробництва.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємства. Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого боку дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестувань, знижувати с/в виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації і витрат на обслуговування, підвищувати прибутковість.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів охоплює два блоки:

І – показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці;

ІІ – показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.

Необхідність виділення показників ефективного відтворення зумовлено тим, що відтворювальні процеси істотно впливають на ефективність використання о.ф.

І.

ІІ.

Для оцінки стану основних фондів та їх впливу на виробничі процеси підприємства є наступна система показників:

доля активної частини основних виробничих фондів в загальній їх вартості, яка характеризує загальний технічний рівень (рівень прогресивності) підприємства;

коефіцієнт фізичного зносу основних фондів визначається як відношення суми зносу до первинної або відновної вартості;

показник фондоозброєності праці, що розраховується як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньоспискової чисельної робітників підприємства.

показник технічної озброєності праці, який визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньо облікової чисельності.

коефіцієнт вартості активної частини основних фондів на 100 м² площі.

коефіцієнт механізації робіт, що визначається відношенням витрат часу на виконання робіт механізованим шляхом до загальних витрат робочого часу.

коефіцієнт здатності основних фондів

коефіцієнт приросту основних фондів

інтенсивність відтворення основних виробничих фондів визначається кількісною оцінкою оновлення та вибуття.

11.

12.

13.

14. коефіцієнт інтенсивного використання устаткування визначається із-за умов планового і фактичного випуску продукції

15. коефіцієнт екстенсивного завантаження

16. коефіцієнт змінності роботи устаткування

2. Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей н/г спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів.

Коефіцієнт оновлення і вибуття машин і устаткування на промислових підприємствах коливається в мехаж 5-6% і 2-3% від загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Тому цим і пояснюється невідкладне завдання прискорення і підвищення ефективності відтворення основних фондів. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

- радикальна перебудова структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатню широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених систем, розробка та організація тих знарядь праці, які взагалі не виготовлялись, а імпортувались з інших країн.

- зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей н/г.

- докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування – виробництво – розподіл – запровадження – експлуатація нової техніки).

- дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку, переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об’єктів, різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин і устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв’язаних виробничих ланок підприємств.

- створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійснення найбільш ефективних відтворювальних процесів.

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а і мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передусім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

3. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу вироблюваної продукції.

Кількість продукції залежить від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця, року – це екстенсивне завантаження; від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Заходи щодо ліпшого використання основних фондів можна поділити на 2 групи:

1) збільшення екстенсивного навантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження.

По-перше – екстенсивне навантаження обмежується тільки календарним фондом часу, та можливості інтенсивного навантаження не є такими обмеженими.

По-друге – здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а інтенсивне зв’язане зі значними інвестиціями.

Екстенсивне використання основних фондів:

1) скорочення простоїв обладнання

На підприємствах з дискретним виробництвом кількість невикористаного обладнання – 15-20% загального їх парку, а внутрізмінні простої =10-15% робочого часу.

Це

- неузгодженість пропускної спроможності окремих цехів і дільниць;

- незадовільна організація техніко-профілактичного обслуговування та ремонту обладнання;

- брак робітників тих чи інших професій;

- перебої в забезпеченні робочих місць матеріалами, сировиною.

2) підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування;

3) зниження частки недіючого устаткування;

4) виведення з експлуатації зайвого і неефективно використовуваного устаткування.

Інтенсивне використання основних фондів:

1) заміна та модернізація фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування;

2) запровадження нових технологій, інтенсифікація виробництва;

3) застосування прогресивних форм і методів організації виробництва.

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачити достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємства.