Реферат: Фінансово-кредитні і нематеріальні ресурси п-ва
Фінансові ресурси п-ва: поняття, класифікація, і джерела формування.
Кредитні ресурси п-ва та їх використання.
Нематеріальні ресурси п-ва, поняття і види.
1. В умовах ринку важливе значення для забезпечення успішної діяльності п-в має їх ресурсне забезпечення, зокрема фінансове. Фінансові ресурси п-ва – це грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні п-ва і використовуються для покриття витрат в-ва і утворення різних фондів і резервів.
Всі фінансові ресурси можна класифікувати за ознаками:
залежно від джерел фінансування:
власні
залучені
за характером використання:
цільові
універсальні
До власних ресурсів належать кошти із внутрішніх джерел, виручка від реалізації продукції та майна, амортизаційні відрахування і прибуток.
До залучених фінансових ресурсів належать ресурси, сформовані за рахунок зовнішніх джерел – це кредити, бюджетні асигнування, страхові відшкодування, благодійні внески.
Цільові фінансові ресурси – це ресурси, що мають цільове призначення і використовуються на вказані цілі: це кошти амортизаційного, резервного фонду, бюджетних асигнувань тощо.
Універсальні фінансові ресурси використовуються на різні цілі: фінансові вкладення, благодійні внески тощо.
2. Одним із найпоширеніших видів фінансових ресурсів є банківські кредити. Їхніми джерелами формування можуть бути власні кошти банків, кредити Національного Банку, кошти клієнтів, міжбанківські позики тощо.
Основним джерелом кредитного фінансування підприємств є комерційні банки, кредити яких традиційно поділяють на:
короткотермінові (на термін менший від одного року, як звичайно, 30, 60, 90 днів);
середньотермінові (на термін від 1 до 5 років);
довготермінові (на термін понад 5 років).
Характерною рисою фінансування за допомогою кредитів є необхідність матеріальної гарантії або забезпечення кредиту. Формами забезпечення кредиту можуть бути:
- гарантії третьої сторони;
- товарні запаси підприємства;
- нерухоме майно;
- рухоме майно;
- цінні папери.
Так, умовами надання короткотермінового кредиту можуть бути достатня ліквідність позичальника або забезпечення позики дебіторською заборгованістю чи закладними. Середньотермінові кредити переважно потребують спеціальної застави (товарні запаси, обладнання, нерухоме майно). Довготермінові кредити здебільшого забезпечують нерухомістю, а кредит, наданий під заставу нерухомості, називається іпотечним.
Кредити мають бути використані за призначенням і своєчасно оплачені. У разі порушень термінів оплати кредитів укладають додаткову угоду (пролонгацію), яка встановлює жорсткіші умови кредитування. При непогашенні кредиту у визначений термін нові кредити, як звичайно, не надають.
Комерційні банки зацікавлені у здатності позичальника повернути борг і виплатити проценти. Тому, розглядаючи прохання підприємства про надання кредиту, комерційні банки звертають увагу на:
- ділову репутацію підприємства;
- ліквідність активів;
- забезпеченість кредиту;
- співвідношення суми власного і позичкового капіталу.
Кредити надають також під боргове зобов'язання.
Боргове зобов'язання — цінний папір, що підтверджує зобов'язання банку надати кредит, а позичальника — повернути кредит і виплатити проценти в певні встановлені терміни.
Конкретно в борговому зобов'язанні вказують:
суму кредиту;
ставку процента;
умови і терміни виплати кредиту;
забезпечення боргу заставою, що підтверджує платоспроможність;
інші умови, передбачені банком і позичальником.
Крім того, комерційні банки часто вимагають постійно підтримувати на розрахунковому рахунку фірми-позичальника певну суму (як звичайно, 10—20% від суми кредиту). Такий залишок називається компенсаційним залишком.
Вартість банківського кредиту залежить переважно від 2-ох факторів: типу позичальника і типу ставки процента. Високу ставку встановлюють для ризикованих позичальників і для невеликих кредитів.
Для багатьох п-в одним із найзручніших способів фінансування є комерційний кредит.
Комерційний кредит – це кредит, який передбачає надання відстрочки платежу за одержані товари (послуги) і оформлюється документом, який називається векселем (простий і переказний). Комерційний кредит надають у товарній формі продавці покупцям у вигляді відтермінування платежів за продані товари. Призначення комерційного кредиту – прискорення реалізації товарів. Процент із комерційних кредитів, що входить до складу ціни товару, як звичайно, нижчий, ніж із банківського кредиту.
Комерційний кредит існує у 2-ох основних формах:
відкритий кредит
вексель.
Відкритий кредит – це неформальна угода, за якою покупцеві дозволено придбати товар із відтермінуванням його оплати. Однак такий неформальний характер угоди задовольняє не всіх. Деякі п-ва віддають перевагу надійнішому письмовому борговому зобов’язанню, одним із видів якого є вексель.
Вексель – цінний папір, який підтверджує грошове зобов’язання боржника (векселедавця) заплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселеотримувачу).
Розрізняють простий і переказний вексель.
Простий вексель містить просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця виплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму.
Перевідний вексель (тратта) містить письмову вказівку векселеотримувача, адресовану платникові, заплатити 3-й особі (ремітенту) певну суму грошей у певний термін.
Предметом векселя можуть бути не лише гроші, а й інші цінності.
Комерційний кредит належить до короткотермінових кредитів, на вартість якого впливають 2 фактори:
знижка при наданні комерційного кредиту
термін оплати комерційного кредиту.
Знижку надають покупцеві, якщо він повертає кредит у певний термін.
3. Успішне функціонування п-ва на сучасному етапі вимагає використання ним у своїй діяльності поряд із трудовими, матеріальними і фінансово-кредитними ресурсами і нематеріальних ресурсів, до яких належать об’єкти промислової та інтелектуальної власності. До об’єктів промислової власності належать винаходи, промислові зразки, товарні знаки, корисні моделі.
Винахід – це вирішення завдання, що передбачає наявність певної технічної ознаки, відрізняється істотною новизною і забезпечує одержання позитивного ефекту.
Предмети винаходу – це конструкції виробів, технології їх виготовлення, способи одержання нових матеріалів чи створення нових продуктів.
Промисловим зразком є технічне та естетичне оформлення виробів, що забезпечує його новизну, оригінальність і придатність до промислового виготовлення: модель, малюнок чи їх поєднання.
Корисні моделі – це моделі, які в своїй будові передбачають якісні і кількісні перетворення, пов’язані із зміною форми, зовнішнього вигляду, розміщення окремих вузлів і деталей виробу.
Товарні знаки – це оригінальні позначки, які використовуються для ідентифікації товарів і мають правовий захист: це малюнок, ім’я, термін.
Об’єкти інтелектуальної власності – це інформаційні або організаційні технології.
До інформаційних технологій належать програмне забезпечення, банки і бази даних і знань.
Програмне забезпечення – це сукупність програм, які забезпечують спілкування користувача з комп’ютерною технікою (загальне програмне забезпечення) і орієнтуються на вирішення задач певного класу (спеціальне програмне забезпечення). Вони підлягають правовому захисту (авторські права).
Банк даних – це найважливіша складова частина інформаційних систем, що є сукупністю програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для накопичення і використання систематизованої інформації.
База знань – це сукупність систематизованої грунтовної інформації з певної галузі знань, достатньої для вирішення теоретичних і практичних завдань на основі здійснення логічних операцій.
До об’єктів інтелектуальної власності, які пов’язані з організацією розробки, виготовлення і експлуатації конкурентоспроможної продукції, належать: ноу-хау, гудвіл і раціоналізаторські пропозиції.
Під ноу-хау розуміють сукупність різноманітних знань чи досвіду науково-технічного, виробничого або іншого характеру, які не є загальновідомими, не захищені правами промислової власності і можуть бути практично використані. Розповсюдження ноу-хау може здійснюватися на основі ліцензійних угод, які передбачають передачу відповідної документації і повної інформації по випуску певного виду продукції.
Під гудвілом розуміють капітал фірми, що не має матеріального вигляду, але здатний приносити додатковий прибуток фірмі шляхом підвищення її конкурентоспроможності. Це маркетингові позиції фірми, досвід ділових зв’язків, відпрацьованість певної технології діяльності. Гудвіл – це різниця між ринковою і балансовою вартістю певної фірми.
Раціоналізаторські пропозиції – це нові технічні пропозиції щодо вдосконалення техніки і технології виготовлення продукції, щодо самої продукції, способів контролю, що сприяють підвищенню ефективності в-ва.
Ноу-хау, гудвіл, раціоналізаторські пропозиції мають конфіденційний характер, не підлягають правовому захисту і належать до комерційної таємниці п-в. Правовий захист всіх інших об’єктів інтелектуальної власності забезпечується шляхом патентування.
Документом, який засвідчує авторське право на інтелектуальну власність, є авторське свідоцтво, яке видається фізичній чи юридичній особі, яка зареєструвала продукт інтелектуальної власності. Використання права власності на матеріальні ресурси може здійснюватися через їх використання самим п-вом або іншим п-вом із наданням спеціального дозволу, що оформлюється ліцензійною угодою. Недоліком при цьому є неврахування морального старіння.