Реферат: Фінансова діяльність
Поточні активи мають здатність досить швидко перетворюватися у гроші. Цю здатність називають ліквідністю. Поточні активи більш ліквідні ніж фіксовані. В свою чергу окремі різновиди поточних активів мають різну ліквідність. За умов нормального функціонування економіки найбільш ліквідні активи — це гроші, цінні папери, на які є попит на ринку, та дебіторська заборгованість.
Меншу ступінь ліквідності мають товарно-матеріальні запаси та затрати (у незавершене виробництво, майбутніх періодів). Але це загальні оцінки. Вони можуть змінюватися в конкретних економічних ситуаціях під впливом макро- і мікроекономічних чинників (неповноцінна грошова одиниця і обмін у формі бартеру, інфляція, криза платежів тощо).
Пасиви балансу поділяються на дві групи: власний капітал (кошти) і чужий у різних формах заборгованості (зобов'язань). Власний капітал створюється з двох основних джерел. Перше — внески власників підприємства при його організації або виручка від продажу акцій акціонерного товариства. Цю складову власного капіталу прийнято у нас називати статутним фондом (капіталом). Друге основне джерело ~ акумульований (нерозподілений між власниками і працівниками) прибуток, який утворюється від діяльності підприємства.
Боргові зобовязання у балансі поділяються на довго- і короткострокові. Довгострокові ~ це ті зобов'язання, які погашаються не раніше ніж за рік від дати складання балансу, короткострокові — в межах року. Короткострокові боргові зобовязання включають не тільки кредити, але й різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками по оплаті праці, виплаті податків, обов'язковим відрахуванням на соціальні заходи тощо. Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів.
Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співвідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства.
Ступінь заборгованості обчислюється шляхом ділення боргових зобов'язань на активи підприємства:
Кзаб = Кб/Ка ,
Де Кзаб ~ коефіцієнт заборгованості;
Kб — боргові зобов'язання підприємства, т.о.;
Kа — сукупні активи підприємства, т.о.
За даними табл. 1:
Кзаб = 8920/23420 = 0,38
Це означає, що активи підприємства на 38% покриваються за рахунок боргів. Така величина показника в межах прийнятного. Якщо Кзаб > 0,5, то сильно зростає ризик щодо сплати боргів і занепокоєння кредиторів.
Поряд з коефіцієнтом загальної заборгованості часто обчислюється коефіцієнт довгострокової заборгованості, який показує частку довгострокових боргів у фінансуванні активів підприємства. Аналіз заборгованості, оцінка співвідношення зобов'язань дозволяє з'ясувати, наскільки раціональною є структура капіталу і ризик для інвесторів і кредиторів.
Фінансовим забезпеченням повернення боргів є власний капітал. Потенціальні можливості підприємства розраховуватися з боргами характеризуються коефіцієнтом забезпечення боргів:
Кз.б = Кв/Кб,
Де Кз.б — коефіцієнт забезпечення боргів;
Kв — власний капітал, г.о.
Згідно з даними балансу
Кз.б == 14500/8920 = 1,63
За своїм змістом цей показник близький до коефіцієнта заборгованості, тільки має зворотну спрямованість. Якщо Кз.б 8,1, то це значить, що підприємство може сплатити борги власним капіталом.
Ліквідність підприємства як його здатність оперативно перетворювати активи у платіжні засоби для оплати короткострокових зобов'язань виражається двома показниками: коефіцієнтом поточної ліквідності та коефіцієнтом термінової ліквідності.
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л) обчислюється відношенням поточних активів і короткострокових зобов'язань:
Кп.л = Ка.п/Кб.к ,
де Ка.п — поточні активи підприємства, т.о.;
Kб.к — короткострокові зобов'язання, т.о.
З використанням даних балансу
Кп.л = 12200/4920 = 2,5 .
Якщо рп.л <- 2, то платежеспроможність підприємства невисока і воно має певний фінансовий ризик. При надто високому Кп.л (більше 3—4) може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів. Потрібний їх аналіз. На оптимальну величину цього коефіцієнта за конкретних умов впливає ряд чинників і передусім частка товарно-матеріальних запасів у поточних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами і оперативно оплачуваними дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижче співвідношення поточних активів і короткострокової заборгованості (до 2) і, навпаки, підприємства, в поточних активах яких велика частка товаро-матеріальних запасів, це співвідношення повинні підтримувати на більш високому рівні.
Коефіцієнт термінової ліквідності (Кт.л) — це відношення активів високої ліквідності та короткострокових зобов'язань, тобто
Кт.л = Ка.л/Кб.к,
Де Ка.л — поточні активи високої ліквідності, г.о.
Якщо у нашому балансі за активи високої ліквідності вважати гроші, цінні папери і дебіторську заборгованість, то
Кт.л = 1300 + 1700 + 2100/4920 = 1,04.
Така величина Кт.д означає, що на підприємстві короткострокові зобов'язання забезпечені й борги можуть бути швидко сплачені.
Фінансова активність підприємства характеризується такими показниками як середній період оплати дебіторської, кредиторської заборгованості та оборотність товарно-матеріальних запасів. Одного балансу для аналізу цих показників недостатньо. Потрібні інші звітні дані.
Середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства обчислюється за формулою
tд = Кд × Дк /Пппр.
tд — середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями, днів;
Кд – заборгованість покупців (дебіторська заборгованість), г.о.;
Дц — кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90);
Ппр — обсяг продаж за розрахунковий період, т.о.
За період платіжні вимоги підприємства до покупців
перетворюються у гроші. Його скорочення економічно вигідне. Зростання порівняно з встановленим терміном або минулим роком є небажаним і потребує з'ясування причин.
Середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам визначається співвідношенням:
tк = Кк Дк /М
де tк — середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам, днів;
Кк — заборгованість підприємства постачальникам, т.о.;
М — обсяг закупки сировини і матеріалів за розрахунковий період, т.о.
Скорочення tк за інших рівних умов не є сприятливим для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: поліпшення для підприємства умов розрахунків, відсутність коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.
Оборотність товарно-матеріальних запасів обчислюється як відношення обсягу продаж до величини запасів
Nоб = Ппр/Мз,
де Nоб — кількість оборотів (оборотність) товаро-матеріальних запасів за певний період (рік, квартал);
Мз ~ середня величина запасів за той же період, г.о.
Цей показник має самостійне значення внаслідок того, що товаро-матеріальні запаси є істотною часткою поточних активів і найменш ліквідні серед них. Прискорення їх оборотності свідчить про підвищення ефективності виробничої і комерційної діяльності, поліпшення фінансового стану.