Реферат: Бізнес-план. Сутність, функції, методологія розробки

Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх по­передніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємниць­кого проекту з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового плану пов'язаний з тим, що в ньому: *

— узагальнюються у вартісній формі результати розробки реш­ти розділів бізнес-плану;

— кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;

— обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності ре­алізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів.

Звідки фірма отримуватиме кошти і на що конкретно останні будуть витрачені?

Як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?

Яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?

Чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов'язання?

Чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал?

У процесі розробки цього розділу бізнес-плану слід враховувати такі його особливості.

По-перше у багатьох відношеннях фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану. На відміну від інших розділів він має містити відповідний перелік фінансових документів (у тому числі таблиць і графіків). Кожен із цих документів повинен мати стандартну форму. Жорсткі вимоги до опрацювання цих доку­ментів викликані необхідністю забезпечення єдиної методики роз­рахунків фінансових показників. Це означає, що потенційний інве­стор або кредитор може самостійно за стандартною методикою про­вести аналіз фінансової інформації, яку містить бізнес-план, оціни­ти фінансовий стан даної фірми та прийняти рішення щодо вкла­дання своїх коштів у даний проект.

По-друге, інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий план складався з перспективою на три роки (до того ж із щомісячними показниками за перший рік та щоквартальними — за другий і третій).

По-третє, фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану. Якщо, наприклад, у маркетинг-плані йдеть­ся про наміри розгорнути широкомасштабну рекламну кампанію, то це обов'язково має знайти відображення в плані доходів і ви­датків. Якщо на бізнес фірми впливає фактор сезонності продажу, то його слід ураховувати, проектуючи рух готівки, тощо.

По-четверте, у зв'язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується певним ступенем невизна­ченості, у фінансовому плані доцільно опрацювати кілька сценаріїв розвитку подій. Рекомендується розробляти як мінімум два варі­анти фінансових показників. Один із них має ґрунтуватися на консервативних припущеннях, а другий — враховувати повний по­тенціал бізнесу.

По-п'яте, у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслю­вати достовірність інформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосередньо позначається на точності фінансових розра­хунків. Інвестори часто проводять власні дослідження з метою оцінки достовірності розрахунків у бізнес-плані. Тому в разі відхилення відповідних фінансових показників бізнес-плану від середніх по галузі, до якої належить даний бізнес, обов'язково треба дати ви­черпне пояснення цього.

Мета та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить такі основні підрозділи.

1. План доходів і видатків (план прибутків і збитків).

2. План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).

3. Плановий баланс.

Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показ­ники розраховано. Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення. Лише після ретельного аналізу таких припущень можна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених фінансових документів ґрунтуються на таких передбаченнях, вони є важливою складовою фінансового плану.

Для вже існуючої фірми у фінансовому плані обов'язково слід навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за три). Копії відповідних фінансових документів пода­ються в додатках.

Відповідно обґрунтований фінансовий план може бути викорис­таний не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оці­нювання результатів діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу.

Висновки

1. Бізнес-план — це письмовий документ, у якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарак­теризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти* майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

2. У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві найважливіші функції: зовнішню та внутрішню.

3. Бізнес-плани можна класифікувати за певними ознаками: за сферою бізнесу; за масштабами бізнесу; за характеристиками про­дукту бізнесу.

4. У процесі розробки бізнес-плану виділяють три стадії: почат­кову, підготовчу, основну.

5. У структурі бізнес-плану, як правило, виділяють такі складові: титульний аркуш; зміст бізнес-плану; резюме; галузь, фірма та її продук­ція (послуги); дослідження ринку; маркетинг-план; виробничий план; організаційний план; оцінка ризиків; фінансовий план; додатки.

6. Ключовим розділом бізнес-плану є фінансовий план. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх по­передніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного "підприємниць­кого проекту з економічного погляду.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аллен Джон В., Армстпронг Дзвид Дж„ Уолкен Лоуренс С. Осно­ви свободного предпринимательства. К.: УкрНИИНТИ, 1992. — 24 с.

2. АрсеенкоА. Підприємництво і підприємці // Урядовий кур'єр. — 1994. — 20 січ. — С. 6.

3. Барановський О. Державна підтримка малого бізнесу: світовий досвід і Україна // Економіка України. — 1993. — №6. — С. 74—79.

4. Варналій З.С. Актуальні проблеми фінансів малого підприєм­ництва України // Фінанси України. — 1996. — № 10. — С. 23—33.

5. Варналій З.С. Вступ до підприємництва: Навч.-метод. посіб. — К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України: Міжна­родний інститут ринкових відносин і підприємництва, 1999. — 108 с.

6. Варналій З.С. Державна політика підтримки малого підприєм­ництва: Моногр. — К.: НІСД, 1996. — 130 с.

7. Варналій З.С. Державна фінансова підтримка підприємниц­тва: світовий досвід і Україна // Банківська справа. — 1995. — №4. — С. 22—30.

8. Варналій З.С. Державна фінансова політика у сфері малого підприємництва та шляхи її вдосконалення // Фінанси України. — 1996. —№ 2. — С. 32—41.

9. Варналій З.С. Правове регулювання малого підприємництва в Україні. — К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1997. — 68 с.

10. Варналій З.С. Тінізація малого підприємництва (економічні та правові аспекти). — К.: Інститут приватного права і підприєм­ництва АПрН України, 1998. — 56 с.

11. Варналій З.С., Кожееіна НД. Місцева влада та малий бізнес: фінансові аспекти взаємодії // Банківська справа. — 1997. — М° 6. — С. 39-43.

12. Варналій З.С., Лукашенко А.М. Моніторинг малого підприєм­ництва України (економічні та правові аспекти). — К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1998. — 164 с.