Реферат: Банкрутство підприємства та шляхи його подолання на сучасному етапі

Суд за по­данням прокуратури, клопотанням боржника, розпорядника май­на або кредиторів може: визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу майна, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтере­сах заінтересованої особи з боку боржника; визнати недійсною будь-яку угоду боржника щодо продажу майна чи прийняття ос­таннім на себе зобов'язань протягом одного року до початку про­вадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійсне­но з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав набагато менше, ніж реаль­на ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання цієї угоди.

Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовують­ся на задоволення претензій кредиторів.

По-перше, задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам бан­крута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про пору­шення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

і витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

- витрати керуючого (розпорядника майна, керуючого са­нацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збережен­ням майнових активів банкрута;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит прово­дився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;

- витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпо­рядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в по­рядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. По друге, задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань бан­крута перед працівниками підприємства-банкрута (за ви­нятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю грома­дян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також ви­моги громадян-до вірителів (вкладників) довірчих това­риств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

По третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

По четверте, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпе­чені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

По п'яте, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

По шосте, задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру над­ходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимо­ги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кож­ному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установ­леному порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.