Реферат: Якби я став міністром економіки, я б у першу чергу…

Чи не найголовнішими питаннями є право людей на кращю оплату праці, достойну оплату, своєчасну оплату. На рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Ці та інші питання сьогодні є надзвичайно серйозними проблемами питаннями, які свідчать про необхідність постійної системної роботи щодо захисту прав людини. Рівень оплати кращі, диверсифікація оплати праці – це питання теж стосується захисту прав людини, і ми добре розуміємо, що їх треба вирішувати, і як найшвидше.

У минулому році в нас серйозною проблемою була несвоєчасна виплата пенсій. Вдалося її розв’язати. Але на весь зріст постає інша проблема – достойного рівня пенсій. Із 63 грн. на початку минулого року підняли середній розмір пенсій до 98 грн. але все це не вирішує питання. Інші соціальні питання теж мають велику актуальність, але, зрозуміло, можливість їх кардинального вирішення лежить у площені економіки. Ті процеси, які розпочалися в ній обнадіюють.

Наступне, що треба буде зробити, це запровадити пенсійне страхування.

В Україні є проблема прав людини. Ця проблема має системний характер, оскільки в нашій державі ні суспільство, ні кожна людина зокрема не мають гарантованих державою, передбачених Конституцією та ратифікованих міжнародними конвенціями прав і свобод. Системність проблеми полягає і втому, що порушення прав і свобод полягає в їх масовому характері по всіх основних правах – в соціально-економічній, політичній та державній сферах. Що головне – порушується природне право на життя людини. Підтвердження тому – скорочення населення на 3 млн. осіб, десятки і сотні прикладів незахищеності людей перед бандитизмом, вбивством, тортурами, наруги над гідністю людини.

12. Аграрна політика.

Ключовим пріоритетом 2002 року – продовження активної аграрної політики, здійснення дієвих кроків щодо утвердження України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством. Йдеться по сіті про власну українську модель здійснення реформи на селі, яка була опрацьована вітчизняними вченими та практиками і запроваджувалася у життя.

Завдання аграрної політики є створення надійних умов для закріплення позитивних зрушень у реформуванні АПК, забезпечення дальшого приросту сільськогосподарської продукції, стабілізації виробництва і тваринництві, остаточного подолання збитковості та зміцнення фінансового стану підприємств АПК.

Подальший розвиток агропродовольчого комплексу визначається реформування сільського господарства, створенням ефективної інфраструктури аграрного ринку, формуванням і розвитком ринку, землі. Аграрну політику України необхідно спрямувати на вирішення проблем подальшого реформування сільського господарства в напрямі утворення високотоварних приватних і приватно-орендних підприємств, стимулювання участі комерційних структур у розвитку аграрного виробництва та інтегрування виробництва і переробки сільськогосподарських продукції, створення ефективної інфраструктури внутрішніх аграрних і продовольчих ринків. Така політика має стати вирішальним фактором розв'язання проблем продовольчого забезпечення й продовольчої безпеки населення України, розширення експорту сільськогосподарської сировини й продовольчих товарів.

Особливої уваги потребують питання, що стосуються врегулювання майнових відносин реформованих підприємств, формування цивілізованого ринку землі та забезпечення надійного державного захисту приватної власності на землю, удосконалення інфраструктури ринків збуту продукції та ринків матеріально-технічних ресурсів для потреб аграрного сектора, запровадження механізмів іпотечного кредитування та спрямування ризиків сільськогосподарського виробництва. У цьому році слід обов'язково вирішити організаційні та фінансові питання щодо створення земельного (іпотечного) банку.

13. Міцна грошова одиниця.

Друга безальтернативна складова економічної політики після кризового розвитку – це реалізація на ділі політики міцної національної грошової одиниці. Небезпечна тенденція зростання цін протягом останніх 3-х років не може не турбувати.

Інфляційні процеси знецінюють потенціал економічного зростання, який формується в українській економіці. Вони унеможливлюють конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників, стримують можливості нагромадження капіталу, зменшують інвестиційну привабливість національної економіки.

Ознакою недостатності керованості грошово-валютної системи стала глибока диспропорція між валютною стабілізацією гривні і значним рівнем внутрішньої інфляції. Така ситуація підриває конкурентоспроможність насамперед, експортних галузей. І може виявитися відчутним гальмом економічного зростання.

Ще раз наголошуємо суттєве зниження інфляції та прогнозована стабільність валютного курсу гривні має розглядатися як одна з визначальних передумов не лише досягнення сталих параметрів економічного зростання, а й збереження та нагромадження доходів населення. Треба створити необхідні передумови зниження інфляції у 2002 році – до 9-10, а у 2003-2004 роках до 7-8 відсотків. Для цього більш чіткими мають бути позиція та дії Кабінету Міністрів. І перш за все в утвердженні ефективних механізмів антимонопольного регулювання цін, подоланні хаосу і безладдя, що мають місце у цій сфері.

Люди цілком логічно порушують питання: чому невпинно зростають ціни на комунальні послуги, а якісь їх невпинно погіршується? У 2000 році житлово-комунальні тарифи штучно підвищено на 39 відсотків. Що це дало? Заборгованість з відповідних платежів зросла на 6,2 млрд. грн., а термін заборгованості населення склав 11,7 місяця. Боржниками стала майже половина країни. Хіба за таких дій можу бути стабільна динаміка цін? Потрібно зрозуміти принципову відмінність економічної ситуації у 2001 році порівняно з попереднім. Її сутність: якщо торік економічне зростання поєднувалося з інфляцією, то цього року маємо забезпечити зростання у поєднані зі стабільними цінами.

Зрозуміло, що таке завдання на порядок складніше. Допускаю ситуацію, за якої можливо доведеться дещо поступитися темпами зростання, але міцність грошової одиниці має відчутно зрости. Це вимоги насамперед, суспільства, широких верств населення. Люди мають бути впевнені, що ціни не лише сьогодні, а й через місяць, і через півроку, і надалі залишатимуться стабільними. Ми переконанні, що нам під силу витримати і провести таку лінію.

Висновок.

Регулярна реформа та зменшення адміністративного втручання у підприємницьку діяльність – один із напрямків підтримки розвитку малого підприємництва.

Серед основних напрямків туризму є: стимулювання внутрішнього та іноземного туризму; будівництво нових туристичних об’єктів; залучення приватного сектора до туристичного підприємництва; розвиток активних видів туризму.

Для поліпшення якості життя необхідно погасити у повному обсязі бюджетну заборгованість із соціальної допомоги та заробітної плати працівникам, бюджетної сфери, скоротити заборгованість із заробітної плати у виробничій сфері, забезпечити своєчасні поточні виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, впорядковувати орендні відносини у сільському господарстві. Необхідно провести ще цілу низку заходів.

Що стосується медицини, то нам конче потрібна страхова медицина, необхідно піднімати заробітну плату медичному персоналу, погашати існуючі заборгованості перед медиками. Я переконана у тому, що соціальна ефективність медичної допомоги – це є рівність для всіх верств населення. Вбачаю потребу забезпечити однакову вартість і якість медичної допомоги як для бідних, так і для багатих.

Тільки спільними зусиллями ми можемо відбудувати храм природи, який водночас є і храмом людської душі.

Реформування економіки України може продовжуватися протягом тривалого часу. З огляду на це, доцільно розробити державну комплексну програму, яка повинна передбачати такі етапи:

подоланні кризових явищ (збереження промислового потенціалу всіх галузей промисловості, забезпечення його здатності до виживання, призупинення падіння виробництва, подолання його розбалансованості в галузевому та регіональному розрізах);

стабілізація становища (підтримання виробництва на досягнутому рівні та його постійне стале зростання, забезпечення складу і структури сфери виробництва для задоволення поточних і перспективних потреб народного господарства країни);

розвиток виробництва (удосконалення виробничої бази всіх галузей промисловості, доведення її до рівня розвинутих країн світу, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на базі НТП).

Важливою складовою стратегічного розвитку української газотранспортної системи залишається визначення шляхів співробітництва з іноземними інвесторами та ефективної форми управління її активами. При розв’язанні цього завдання актуально виходити з таких варіантів:

Управління майном за рахунок його переданні у концесію на тривалий строк СП, створеному за участю іноземного інвестора.

Укладання з іноземними інвесторами договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи.

Практичне акціонування НАК “Нафтогаз України” з включенням до її структурного фонду акцій, емітованих на вартість ГТС, шляхом прийняття відповідного закону України.

Закріплення у користуванні НАК “Нафтогаз України” майна, а також державних пакетів акцій на тривалий строк шляхом прийняття відповідного закону України.

Передання в управління українським комерційним приватним структурам державного майна, з його наступною приватизацією.

Залучення іноземних інвестицій в об’єкти ГТС, із збереженням державної форми власності.