Реферат: Інфляція, суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи

Явище інфляції має макроекономічну природу хоча б тому, що означає підвищення загального рівня цін і певні зрушення у су­купних обсягах виробництва.

Інфляція попиту. Моделювання інфляції попиту грунтується на правосторонньому зсуві лінії AD, що є адекватним збільшенню сукупного попиту. Зрозуміло, що причиною цих змін може бути збільшення кожного з елементів сукупних витрат. Найважливішою серед них є збільшення державних витрат і зменшення податків. Так само сукупний попит зростає тоді, коли збільшується кількість грошей в обігу. Вважається, що будь-які заходи експансіоністської бюджетно-податкової чи грошово-кредитної політики можуть спричинити інфляцію попиту. Зобразимо результат дії цих чинни­ків графічно:

Пояснення до графіків:

1. Кожен з графіків відображає інфляцію попиту. Принципова відмінність між ними полягає в тому, що на першому графіку відображено наслідки впливу бюджетно-податкової політики, на другому — грошово-кредитної.

2. Запис AD,(A.M,G^) означає, ідо у початковому періоді сукупний попит

визначався незмінними витратами домогосподарств та інвестиціями (С + І = А) , незмінною грошовою масою М і змінюваними державними ви­тратами G,. Зміна останніх і спричинила перехід від AD, до AD-, .

3. Запис A D^(EJ^lf) означає, що спочатку сукупний попит визначався не­змінними сукупними витратами (Е = С + І +G) та змінюваною грошовою масою m| . Зміна грошової маси від М, до М, і спричинила правосторон-ній зсув лінії AD.

4. На обох графіках відображене зростання цін (від Рд до Р^ ), яке спочатку супроводиться певним збільшенням обсягів виробництва Yg (точка В). Пізні­ше обсяги виробництва повертаються до природного рівня Y(K,L), що відпо­відає потенційним можливостям економіки (точка С).

Особливого пояснення вимагає перехід на графіку від точки А до В і пізніше до С. Власне, перехід від А до В ще не є інфляцією. По-перше, це підвищення цін здійснюється на короткому проміжку (інфляцією ж вважається тривале зростання'загального рівня цін). По-друге, воно супроводиться збільшенням обсягів виробництва і мо­же розглядатись як безпосередній його наслідок. Перехід від точки А до В пояснюється тим, що зростання цін на продукцію кінцевого виробництва стимулює зростання загальних обсягів виробництва.

З часом зростання цін на засоби виробництва починає наздо­ганяти зростання цін на продукцію кінцевого виробництва. Лінія сукупної пропозиції зсувається ліворуч, і у довготерміновому пері­оді виробництво, яке зменшується, опиняється на своєму природ­ному рівні. Як наслідок, має місце збільшення цін при незмінних обсягах виробництва.

Інфляція витрат (пропозиції). Моделювання інфляції витрат грунтується на лівосторонньому зсуві лінії AS, що є адекватним зменшенню сукупної пропозиції. Зсув AS і відповідне зменшення пропозиції виникає під впливом очікування збільшення витрат виробництва. Такі зміни іноді називають "шоком пропозиції". Їх зумовлює раптове підвищення цін на елементи виробничих витрат. Класичним став приклад підвищення цін на нафту країнами ОПЕК у 70-х роках нашого століття.

Примітка

У 1973-1974 pp. країни ОПЕК підвищили ціну на нафту у 3 рази. Це. викликало шок пропозиції і спричинило 10% -ну інфляцію у США в 1975 p. Зростання цін на нафту, що постачається з Росії в Україну, яке мало місце у 1992 p., виглядає у порівнянні з наслідками дій країн ОПЕК в 70-х роках вражаюче. Президент України, виступаючи в січні 1993 p., оголосив таку цифру: "Ми отримали за рік підвищення цін на нафтопродукти у 300 ра­зів..."1.

Підвищення цін на елементи виробничих витрат може статись і через неврожай, стихійне лихо, різке підвищення заробітної плати під тиском профспілок. Графічне пояснення того, чому лінія AS зсувається ліворуч, має такий вигляд (система графіків І):

Пояснення до системи графіків:

1. Поєднання чотирьох графіків дає змогу пояснити, чому підвищення цін на один із "нетрудових" ресурсів (енергоносії, сировину), вплинувши на попит на працю,може призводити до зсуву лінії сукупної пропозиції ліворуч. Гра фік 1 — виробнича функція, яка відображає гой факт, що обсяги реального продукту залежать від залученого ресурсу праці. Графік 2 ілюструє взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці. Графік 4 показує зрушення у короткотер­міновому періоді лінії пропозиції.

2. На графіку 1 відображено спад виробничої' функції від Y,(L) до Y-,(L)

Точки В, С, D на графіку виробничої функції показують можливі варіанти рівнів виробництва при певній зайнятості.

3. На графіку 2 показано, що спад виробничої функції означає зменшення по­питу на працю (зсув від L° до L° ). В умовах зменшеного попиту можуть існу­вати різні варіанти поєднання зайнятості L та реальної зарплати. Для збе­реження рівня зайнятості реальна зарплата мала б упасти до найнижчого рів­ня /ті (точка D). Для збереження реальної зарплати на попередньому рівні / ч

рівень зайнятості мав би скоротитись до Z,; (точка В). Найвірогідн/шим є вста­новлення рівноваги в точці перетину ліній попиту на працю та її пропозиції (точка С ).

4. Графік 4 показує лівосторонній зсув пінії AS як результат змін у виробничій функції та у реальній зарплаті. Зокрема, точка С демонструє новий рівень ре­ального продукту У,, якому відповідає новий рівноважний рівень реальної W / зарплати " /т, •/-з

Особливої уваги заслуговує питання, чому подорожчання од­ного з елементів виробничих витрат викликає зменшення сукупної пропозиції. Якщо виробники під тиском зростання цін на певний елемент виробничих витрат скорочують його споживання, то ви­робничі можливості економіки зменшуються. Це означає, що ко­жен додатково найнятий працівник може створити менший про­дукт. Так, при збільшенні кількості працюючих від,Ь,доЬ, у межах виробничої функціїY-,(L) може бути створено ^' продукту і не може бути його створено Y,. Якщо ж кількість найнятих працівни­ків залишається L,, то при скороченні виробничої функції відбу­деться скорочення граничного продукту (перехід від точки А до Z>),

що відповідає зменшенню реальної зарплати (від ^// до ^// ). /і / Ч

Після того, як за допомогою виробничої функції і графіка ринку праці ми пояснили лівосторонній зсув лінії сукупної пропо:

зиції. розглянемо власне модель інфляції витрат. Графічно вона має такий вигляд (графік З):

Пояснення до графіка:

1. На графіку показано, що стан рівноваги, досягнутий у точці А, де обсяг пропозиції відповідає реальним можливостям еконо­міки (Y(K,L)), змінюється через лівосторон­ній зсув сукупної пропозиції. Рівновага від точки А зміщується у точку В, якій відповідає вищий рівень цін і менші обсяги кінцевого продукту.

2. Рівновага може зміститись у точку С (де вищі ціни при досягненні початкових обся­гів виробництва), якщо держава здійсню­ватиме заходи, що стимулюватимуть збіль­шення сукупних витрат.

Значну роль у лівосторонньому зсуві сукупної пропозиції відіграють передбачення виробників. Раптове збільшення цін на певний елемент виробничих ресурсів підвищує передбачувані ціни на засоби виробництва. Якщо попит залишається на попередньому рівні, то виробництво у попередніх обсягах стає нерентабельним. Однак економіка не може лишатись у такому стані тривалий час, оскільки реальний обсяг не відповідає природному.

Після того, як рівновага досягла точки В (за нашим останнім графіком), подальший розвиток подій можливий за двома варіан­тами: повернення в точку А і перехід до точки С. Перший варіант передбачає, що скорочення виробництва і небезпека безробіття змусять робітників погодитись на зменшення зарплати. Зростаючі запаси товарно-матеріальних цінностей спричинять зменшення цін на засоби виробництва. Цьому ж сприятиме і структурна перебудо­ва виробництва. Крива пропозиції почне зсуватись вниз до точки А, але ці перетворення не можуть бути швидкими.

Другий варіант можливий тоді, коли в результаті бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики лінія сукупного попи­ту зсунеться праворуч. У результаті досягається нова рівновага за більш високого рівня цін, але на природному рівні виробництва. Вва­жається, що розвиток подій за цим варіантом відбувається^ швидше.

З приводу того, який з наведених варіантів реагування еконо­міки на раптове підвищення цін на виробничі ресурси є більш прийнятним, точиться теоретична дискусія. Перший варіант має ту перевагу, що повернення до природного рівня виробництва відбу­вається без зростання цін, але це триває довгий час, а отже, перед­бачає тривале безробіття. Другий варіант гарантує швидкий вихід на втрачені обсяги виробництва, але супроводиться значним підви­щенням загального рівня цін.

Цікавою проблемою макроекономічної теорії є пояснення ін­фляції, особливо інфляції попиту. Існують два протилежних пояснен­ня інфляції попиту: з позиції монетаристської і кейнсіанської теорій.

Монетаризм. Широковідомим став вислів Мілтона Фрідмана про те, що "інфляція скрізь і завжди є монетарним явищем". Тобто для того, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропозицію гро­шей. Однак деякі фактичні дані засвідчують, що не все у зв'язку інфляція-грошова пропозиція є цілком очевидним.

Розглянемо для прикладу статистичні дані по Великобританії:

Таблиця 1.

Рік	ВНП у цінах 1985 p., (млн.ф.ст.)	Індекс роздрібних цін (1985=100)	Рівень інфляції	Грошова пропозиція М1, (млрд.ф.ст.)	Грошова пропозиція М4, (млрд.ф.ст.)
1981	319,3	79,1	11,9	35,8	137,8
1982	324,7	85,9	8,6	39,9	154,7
1983	• 336,8	89,8	4,6	44,4	175,3
1984	343,9	94,3	5,0	51,3	199,3
1985	356,9	100	6,1	60,8	225,2
1986	369,9	103,9	3,4	74,2	261,4
1987	387,0	107,7	4,2	91,1	302,9
1988	403,6	113,0	4,9	104,3	355,0
1989	411,5	121,5	7,8		422,3
1990	413,9	133,4	9,5	-	473,4