Реферат: Економічний аналіз

Окрім основного завдання ідентифікації екологічних нас­лідків і визначення грошових величин, залишаються ще три важ­ливі концептуальні проблеми: визначення меж аналізу, задания правильного діапазону часу та вибір методу оцінки проекту.

Межі аналізу вимагають визначення того, що саме включати і чого не включати до екологічного аналізу. Ідентифікація зовнішніх факторів приводить до розширення концептуальних і фізичних меж аналізу. Ступінь такого розширення залежить від конкретного проекту. Так, проект гальванічного виробництва пов'язаний з викидом промислових вод, що негативно вплива­ють на водокористування вниз за течією — питну воду, іригацію та рибальство. Екологічний аналіз проекту має включати це во­докористування в рамках концепції "з проектом" і "без проекту".

Інші екологічні впливи проекту можуть бути більш віддале­ними фізично або важчими для ідентифікації. Одним з при­кладів є випадання "кислотних дощів" у наслідок викидів еле­ктростанції. Взаємодія сільськогосподарського розвитку височи­ни з її сходом грунту та стоками, з екосистемами низини й при­бережної зони дає ще один приклад складного й тривалого взаємозв'язку. Не існує загального єдиного правила, де саме про­ходить гранична межа аналізу. Як і при оцінці, найкраще почи­нати з безпосередньо спостережуваних і вимірних наслідків. Інженер проекту, економіст-аналітик і спеціаліст-еколог мають колективно визначити межі аналізу. Можливо, що в майбут­ньому вдасться сформулювати "протоколи" представницьких типів інвестиційних проектів, і кожний такий "протокол" окрес­лить основні види впливів, які слід враховувати в аналізі. Вели­ким вкладом до кожного такого "протоколу" будуть результати післяпроектного аналізу схожих проектів, а також підготовані експертами-екологами анкети й рекомендації.

Визначення підхожих меж у часі є другою основною кон­цептуальною проблемою. Звичайно обирається тимчасовий діа­пазон, що охоплює щонайменш очікуваний корисний життєвий період інвестиції. В інших типах проектів, де вигоди гіпотетично нагромаджуватимуться протягом дуже тривалого часу (напри­клад, гребля і водосховище з очікуваним життєвим циклом у 300 років), обирається такий діапазон часу (скажімо, ЗО чи 50 років), який охопить більшу частину вигід і витрат. При будь-якій ставці дисконтування всякі вигоди чи витрати по 50 роках будуть досить малими при розрахунку NPV. Так, при ставці в 10% більшість витрат і вигід втратять значимість всього через 20 років.

Оцінка екологічних наслідків — складне, але варте зусиль завдання. Якщо очікуваний життєвий період цих наслідків мен­ший, ніж "нормальний життєвий цикл проекту", проблеми немає — екологічні наслідки можна включити до стандартного фінан­сового аналізу. Так, проект рисових плантацій з очікуваним 25-річним періодом життя включає будівництво дороги на почат­ковій стадії. Це будівництво призводить до підвищення ерозії грунту та осаду мулу в іригаційному каналі вниз за течією. Че­рез п'ять років насипи дороги стабілізуються, ерозія припи­няється, і витрати на очищення дна каналу більше не потрібні. Тут екологічні наслідки включено до нормального аналізу про­екту.

Втім, якщо очікується, що екологічні наслідки триватимуть довше життєвого циклу фінансованого проекту, ми починаємо усвідомлювати, що діапазон часу слід розширити для їх охо­плення. Наприклад, проектується розвиток нового порту, в яко­му передбачено поглиблення дна, і очікується, що ця операція зруйнує усталені місця розмноження риби й пов'язане з цим ри­бальство. Очікувана тривалість проекту порту — 25 років. Од­нак, оскільки рибальство вже ніколи не буде відновлено, втрата виловів після 25 років також має бути занесена до аналізу.

Існує два шляхи продовження діапазону часу. Один полягає в продовженні потоку коштів за межі нормального періоду про­екту на додаткову кількість років. Це здійснимо, коли передба­чувані зовнішні фактори мають чітко визначений життєвий період (скажімо, вирубаному хвойному лісу може знадобитися на відновлення 70 років). Другий шлях — додання капіталізо­ваної вартості чистих вигід (або витрат) до нормального кінця періоду проекту. Цей шлях передбачає, що екологічні наслідки (у вигляді вигід чи витрат) триватимуть до нескінченності. По суті, другий шлях — це своєрідна форма екологічної утилі­заційної вартості проекту, яка, певніш за все, буде негативною, але може виражатися й позитивним числом. Так само, як і виз­начення меж аналізу, задания потенційного діапазону часу ма­ють вирішувати спільно кілька спеціалістів.

І, нарешті, є такі екологічні наслідки, які практично немож­ливо виразити кількісно, а іноді навіть важко ідентифікувати. Це, скажімо, естетичні, соціально-культурні та історичні факти, а також міркування типу генетичного різноманіття й генетичного фонду. Такі фактори можуть мати велику вагу, але вони непросто вкладаються у звичайний фінансовий аналіз.

Наступним кроком після вибору відповідних меж аналізу та діапазону часу є вибір методики оцінки проекту. Звичайно, за­стосовуються відомі показники ефективності проекту — NPV, IRR, BCR.

Методики розрахунку цих показників вимагають поперед­нього вибору ставки дисконту. Визначення підхожої ставки дис­конту для проектів розвитку є політичним рішенням і як таке виходить за рамки проекту. В будь-якому разі важливими фак­торами при виборі ставки дисконту є альтернативна вартість капіталу, вимоги донора або кредитної організації, ринкова вартість капіталу та існуючі погляди на співвідношення спожи­вання та інвестування в приватному й державному секторах.

Стандартним підходом міжнародних організацій є застосу­вання для всіх проектів розрахунків ВНР зі ставкою дисконту від 10 до 12%. Методики екологічних вимірів сумісні з цим підходом. Утім, можуть бути випадки, коли слід проводити по­дальшу оцінку виправданості проекту, виходячи з NPV і BCR.

3.2. Загальнозастосовні методики

Сучасна практика пропонує декілька прийомів оцінки, які здебільшого застосовуються щодо інвестиційних проектів. Вибір придатного прийому залежить від кількох факторів, що включа­ють оцінюваний наслідок, наявність даних, ресурси часу та кош­тів. Використання цих прийомів традиційне. Їх завдання поля­гає у визначенні економічних наслідків проекту і правильній оцінці їх вигід та витрат в аналізі проекту.

В усіх поданих тут методиках для визначення вартісних по­казників використовують ринкові ціни. Неявним припущенням є те, що ці ціни відображають економічний дефіцит і з огляду на це є цінами економічної ефективності. Якщо в ринкових цінах є викривлення, треба вводити відповідні поправки.

Нижче коротко охарактеризовано кожну з методик і наве­дено приклади. Виклад сфокусовано на порівняно простих прийомах, які найлегше застосовувати при тих обсягах даних та об­меженнях у часі, що звичайно є супутніми аналізу будь-якого інвестиційного проекту.

Оиінка змін Д-™ оцінки впливу проекту на довкілля на-продиктивності лежить визначити екологічні наслідки про­екту. Наслідки для якості довколишнього середовища або підтримання відновлюваних ресурсів відобра­жаються у змінах продуктивності порушених систем, і ці зміни, в свою чергу, використовуються для присвоєння величин. Ба­гато прийомів оцінки засновано на фактичних ринкових цінах при визначенні кінцевих величин. Порушеними можуть бути як природні, так і антропогенні системи. До природних систем від­носять рибальство, сільське господарство та лісівництво. Наслід­ками для антропогенних систем є впливи на будівлі, матеріали й вироб-ництва у промисловому та побутовому секторах.

Стан довколишнього середовища і природних ресурсів роз­глядаються як фактори виробництва. Зміни цих факторів спри­чиняються до змін продуктивності і/або виробничих витрат, що можуть, у свою чергу, впливати на зміни цін та обсягів ви­робництва, які можна спостерігати і вимірювати. Саме подвій­ний характер цих методик робить їх привабливими: фізичні змі­ни загального обсягу виробництва легко помітити й виміряти, а використання ринкових цін дає змогу уникнути складних про­блем оцінки, пов'язаних з позаринковими екологічними впли­вами.

Можливі дві ситуації:

1. Якщо збільшення (або зменшення) виробництва певного товару є недостатнім порівняно з загальним обсягом даного то­вару на ринку, а зміна факторів виробництва також незначна щодо обсягу ринку цих факторів, то можна припустити, що ціни на продукцію та фактори виробництва залишаться постійними. Таке припущення є найпростішим, бо воно не вимагає припу­щень щодо напряму й величини зміни цін. Це базове припущен­ня для "малого проекту". Для деяких проектів такий підхід ча­сткової рівноваги є реалістичним припущенням і неявно вико­ристовується в більшості викладених тут методик.

2. Проте іноді зміна обсягу випуску певного товару може позначитись як на його ціні, так і на факторах виробництва. У такому разі потрібна інформація про форму кривих попиту та пропозиції, а відтак — відповідне коригування.

До розгляду пропонуються три набори прийомів, у кожному з котрих використовуються ринкові ціни для оцінки зміни ви­робництва певних товарів та послуг. Перший набір має справу із зміною продуктивності й вартості продукції, другий — з втратою доходу, третій — з альтернативною вартістю різних дій.

Оцінка змін продуктивності є прямим продовженням тра­диційного аналізу вигід та витрат. Фізичні зміни виробництва оцінюються з використанням ринкових цін вхідних і вихідних позицій (або, за наявності викривлень, правильно скоригованих ринкових цін). Одержані грошові величини, у свою чергу, вво­дять у фінансовий аналіз проекту. Цей підхід безпосередньо за­снований на неокласичній економіці добробуту та її визначенні загального добробуту. Вигоди й витрати від виконуваної дії приймаються до уваги незалежно від того, де вони відбуваються, у проекті чи поза ним.