Реферат: Співвідношення попиту та пропозиції і ціноутворення

Графік пропозиції відбиває пряму залежність зацікавленості виробників і продавців у розширенні поставок товарів (послуг) на ринок відповідно до зростання цін на товари чи послуги. Знижен­ня цін призводить до згортання пропозиції та переорієнтації умов виробництва на задоволення потреб підвищеного попиту. Анало­гічний результат дії нецінових факторів.

Побудуємо графік пропозиції з відповідними значеннями ціни і обсягів продукції, що доставляється на ринок (рис. 2, табл. 2).

У системі координат графіка пропозиції значення ціни відклада­ють на вертикальній осі, а відповідні значення обсягу (кількості) пропозиції — на горизонтальній. Побудова графіка дасть криву Д1А1 із значеннями Г1 ,В1, Б1 на ній.

Кожна точка на цій кривій фіксує відповідне кількісне значення пропонованої на ринку продукції при певному значенні ціни. На­приклад, у точці Г1 при встановленні ціни 400 г. о/т продукту N її відповідна пропозиція становитиме 7 тис. т. Кількість пропонова­ного товару є вираженням виробничих можливостей і зацікавле­ності підприємців на цьому ринку товарів за умови встановлення певної фіксованої ціни.

Крива графіка пропозиції має напрямок з південного заходу на північний схід і характеризується підвищенням. Це є графічним вираженням зазначеної закономірності: з підвищенням ціни збіль­шується кількісне вираження обсягу пропозиції. Еластичність про­позиції тим більша, чим більше крива наближається до уявної гори­зонтальної осі. В цьому випадку навіть незначним змінам ціни буде відповідати помітний "стрибок" обсягу пропозиції. Значення кри­вої, що має крутовертикальну спрямованість, характеризують низь­ку еластичність пропозиції — незначні зміни її обсягів при відповідних змінах ціни. Проте обидва випадки вірогідні, коли існує ви­значена залежність зміни попиту під впливом цін, тобто викону­ються умови постійної еластичності попиту, На практиці частіше зустрічається випадок перемінної еластичності, коли крива попиту має різний нахил на різних своїх частинах і характеризується за­лежно від абсолютного значення цін більшою чи меншою чутливіс­тю пропозиції.

Аналогічно ситуації з еластичністю попиту еластичність пропо­зиції вимірюється відношенням відсоткового вираження зміни об­сягу пропозиції до відсоткового вираження зміни ціни товару (по­слуги) .

5. Кон'юнктура ринку, випадки якісної визначеності її.

Кон'юнктура ринку характеризується визначеними у часі та просторі певними співвідношеннями попиту і пропозиції, що фор­муються як сукупність товарно-грошових пропозицій під впливом конкретної комбінації діючих факторів. Визначальними показни­ками ринкової кон'юнктури є ціни, за якими продавці реалізують, а покупці купують товари чи послуги, їхні конкретні величини за­знають коливань відповідно до пануючих тенденцій в русі попиту і пропозиції.

За необмеженої дії ринкових законів кон'юнктура ринку може змінюватися досить динамічно і характеризуватися різними стана­ми. Проаналізуємо основні з них, для чого використаємо поперед­ній приклад і спробуємо накласти обидва графіки один на другий (рис. 3). Отримаємо загальну картину взаємодії обох складових ринкової кон'юнктури — попиту і пропозиції.

Рис.2. Графік рівноваги попиту і пропозиції:

АД – крива попиту; А1Д1 – крива пропозиції.

Визначимо зміни в ринковій кон'юнктурі відповідно до пев­них співвідношень попиту і пропозиції. Детермінуючим загальним фактором зрушень є значення ціни. Рухаючись вертикально за графіком, встановимо різні випадки залежності між усіма (трьома) складовими ринкової кон'юнктури — ціною, обсягом попиту і об­сягом пропозиції. Типовими будуть три основних якісних стани ринкової кон'юнктури: дефіцит, надлишок товару і ринкова рівно­вага.

У діапазоні значень ціни від 300 до 500 г. о./т, тобто в межах значень кривих попиту та пропозиції, визначених точками Д1 — Г—В1В—Г—Д, маємо дефіцит продукції на ринку. Дефіцит харак­теризує певний стан кон'юнктури ринку, коли платоспроможний попит перевищує пропозицію при фіксованому значенні ціни. У нашому випадку будь-якому вираженню ціни в зазначеному діапа­зоні відповідатиме значення обсягу попиту, більше за значення обсягу пропозиції. Різниця між відповідними значеннями є кількіс­ним вираженням величини дефіциту або незадоволеного попиту. На графіку це горизонтальна відстань між відповідними точками на кривій пропозиції та кривій попиту. Наприклад, при ціні продукту 400 г. о./т величина дефіциту становитиме Г— Г1 = 16 — 7 = = 9 тис. т. Саме на таку кількість товару буде не задоволене пла­тоспроможний попит при величині ціни на товар і пропозиції, що склалися.

Дефіцитна кон'юнктура ринку може бути короткочасною (ви­падковою), а може мати сталий характер. Короткочасний дефіцит на ринку може виникати як у системі переважно ринкового, так і позаринкового регулювання економіки. Він відбиває тимчасові дис­пропорції у відтворенні певного продукту і частіше пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, порушеннями циклічності виробництва, ціновими факторами.

Тривалого характеру дефіцитові надають певна система еконо­мічних відносин та принципові засади відповідної моделі господа­рювання.

За певних економічних умов дефіцит як стійка диспропорція попиту і пропозиції набуває загального, тривалого характеру. Зна­ходячи вираження на мікроекономічному рівні, на рівні конкрет­ного споживача і виробника товару, цей рід дефіциту є макроекономічною, тобто загальною для народного господарства, харак­теристикою. Позаринкова і позацінова природа такого роду дефі­циту криється в принципових засадах господарського механізму певної економічної системи. Відомий угорський економіст Янош Корнії вважає можливим навіть класифікувати за цією ознакою основні сучасні типи господарювання як ресурсообмежену (інши­ми словами, постійнодефіцитну) економіку та економіку обмеже­ного попиту.

Класичним прикладом ресурсообмеженої економіки тривалий час була економіка СРСР та країн Східної Європи. Внаслідок функ­ціонування адміністративно-командної моделі управління економі­кою цих країн виробилася специфічна господарська система. Ха­рактерними її ознаками є: відокремлення власника від виробника, а функції безпосереднього господарювання від функції управління і планування; відсутність ринкового контролю співвідношення ви­робництва і реальної потреби в товарах, планування "від досягну­того"; безмежність державної бюджетної підтримки нерентабель­ного виробництва; символічність економічних стимулів праці та впливу цін на поведінку виробника, стійка інвестиційна напруже­ність тощо.

Протилежним станом ринкової кон'юнктури є надлишок товару на ринку. Товарний надлишок характеризує стан ринкової кон'юнк­тури, коли за певної ціни пропозиція товару на ринку перекриває платоспроможну потребу в ньому, тобто перевищує попит. Зверне­мося до графіка, наведеного на рис.3. Всі значення попиту і про­позиції, що відповідають надлишковому стану ринкової кон'юнк­тури, містяться на кривих попиту і пропозиції у межах точок А—Б—ВВ1—Б1—А1 Значення попиту і пропозиції у визначених межах відповідають значенням ціни товару від 500 до 700 г. о./т. Будь-якому значенню ціни в цьому випадку відповідатиме зна­чення пропозиції, що перевищує значення попиту. Горизонталь­на дистанція між точками кривих попиту і пропозиції кількісно характеризує розміри надлишкової пропозиції товару. Цей над­лишковий товар не буде куплений споживачем за ціною, що вста­новлена на нього в межах кількісно визначеного попиту. В на­шому прикладі при ціні 600 г. о./т обсяг надлишкового товару становитиме: Б1 — Б — 17 — 9 = 8 тис. т. Саме цей обсяг про­понованого товару не зможе знайти свого покупця при ціні 600 г. о./т.

Як і у випадку з дефіцитною ринковою кон'юнктурою, надли­шок товару на ринку може бути тимчасовим чи стабільним. Ілюс­трацією екстремального вияву періодичної надлишкової кон'юнк­тури ринку можуть бути кризи перевиробництва товарів.

Соціально-економічні передумови стійкого перевищення пропо­зиції над товарним попитом виникають при безпосередньому зв'язку товаровиробника з ринком, з покупцем як представником завжди конкретного платоспроможного попиту. Поєднання економічної са­мостійності товаровиробника з економічною відповідальністю за результати господарювання робить пошук покупця продукції зако­ном економічного виживання і розвитку. Виникає конкуренція виробників за право реалізувати свою продукцію покупцеві, що веде до насичення ринку товарами.

Сучасна модель змішаної економіки, що спирається на зазна­чені принципи, постійно відтворює деякий надлишок матеріаль­них, трудових, інвестиційних ресурсів. Велику роль у цьому про­цесі відіграє стимулюючий вплив цін при паралельному цілеспря­мованому державному регулюванні попиту засобами фінансово-монетарного і фіскального (податкового) впливу,

І нарешті, виділимо ще один істотний стан ринкової кон'юнкту­ри, що характеризується точкою збігу значень попиту і пропозиції, — стан ринкової рівноваги, тобто повну відповідність обсягу пропо­зиції та обсягу попиту за умови встановлення певного рівня ціни, що задовольняє продавців і покупців товару. Така кон'юнктура ринку є, як правило, короткочасною, якщо мати на увазі постійне балан­сування значень попиту і пропозиції навколо точки рівноваги. Рин­кову рівновагу як бажаний стан кон'юнктури неможливо зафіксу­вати на тривалий термін. Це суперечило б дії раніше зазначених рухливих факторів. Суперечність між потребою у збалансованості попиту і пропозиції та об'єктивно обмеженими можливостями їх підтримання є основною в системі причин неефективності центра­лізованого директивного планування виробництва.