Реферат: Поняття і види інфляції

Вступ

Найефективнішим індикатором “здоров'я” економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього має бути стан “керованості” інфляційними процесами.

Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачається ефективність дій та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

Особливо виразно деформація економічних механізмів проявляється в умовах гіперінфляції. В економічній науці вважається, що інфляція переходить в гіперстадію за умов перевищення швидкості росту цін на 50% на місяць.

Явище інфляції відоме з IV-ІІІ ст. до н.е., або з часу, коли грошовим товаром у світі стає срібло. У найбільш загальному розумінні інфляція означає знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми товарних цін.

Отже, інфляція – це знецінення грошей, що виявляється у зростанні цін. У докапіталістичну епоху знецінення грошей відбувалося внаслідок втрати довіри до монет, в яких при карбуванні закладалося менше металу порівняно з офіційно встановленою кількістю, або внаслідок зниження вартості виробництва.

Інфляція впливає на рівень безробіття в Україні, який регулюється в основному ходом економічного циклу. В основі циклу лежить динаміка сукупних витрат. При цьому виявляється. Що зв’язок між економічним зростанням і рівнем зайнятості здійснюється через механізм ціноутворення, тобто між безробіттям та інфляцією існує взаємозв’язок. Характер зв'язку між ними багато в чому залежить від того, в якому стані знаходиться економіка. Якщо має місце глибокий спад, то зростання витрат, супроводжуючись зростанням виробництва, не приведе до зростання цін. Справа в тому, що до ціни товару входить заробітна плата, яка складає основний елемент витрат виробництва. Тому при високому безробітті люди не будуть вимагати зростання заробітної плати по мірі зростання виробництва, оскільки на їх місце завжди знайдуться бажаючі.

Інфляція є особливо небезпечною, оскільки ріст цін приводить до росту заробітної плати і відповідно ріст заробітної плати веде до зростання цін і тим самим розширюється інфляція. Крім того, знецінюються доходи населення, знижується його життєвий рівень.

За умов інфляції знецінюються кредити, переважно обмежується кредитування і зростають процентні ставки за кредит.

Крім того, інфляція є надзвичайно небезпечною для підприємств, оскільки знецінюються амортизаційні фонди, знижуються доходи підприємств, розриваються господарські зв’язки, активізується тіньова економіка, спекуляція, корупція.

Особливо небезпечною є гіперінфляція, тому що при ній відбувається “втеча від грошей”. Тобто розвиваються не грошові, а бартерні відносини. Це веде до того, що частина підприємств, які виготовляють продукцію, яку важко обміняти на продукти споживання. Закривається, скорочує або припиняє виробництво.

Ось чому вивчення інфляції є таким важливим і актуальним. Необхідно передбачати наслідки інфляції та її вплив на економіку для зменшення її впливу на економічне життя держави. Оскільки це є важливим завданням, тому необхідно слідкувати за проявами інфляційних процесів.

Приступаючи до виконання даної курсової роботи, я поставила собі за мету висвітлити прояви інфляції в Україні і дослідити шляхи подолання інфляційних криз. Для здійснення цієї мети необхідно виконати такі завдання:

розкрити суть поняття “інфляція” і розвиток інфляційних процесів;

визначити і проаналізувати причини інфляції в Україні;

висвітлити види інфляції відповідно до причин зростання цін, швидкості розгортання інфляції та залежно від форм вияву;

показати можливі наслідки інфляційних криз та шляхи їх подолання;

зробити висновки щодо економічної ситуації в Україні і перспективи економічного добробуту населення.

Важливою складовою макроекономічної рівноваги є цінова ста­більність. Остання, в свою чергу, значною мірою залежить від стійкості грошової системи.

Інфляція є фактором усіх зазначених процесів. Як соціально-економічне явище вона виникла ще у XVI ст., проте мала локаль­ний, обмежений характер. Лише з розвитком ринкової економіки інфляція набуває постійного характеру.

Сьогодні багато економістів і політиків називають інфляцію во­рогом суспільства номер один, найбільш суворим податком. Вона тісно пов'язана з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом.

Інфляція — це знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарною масою.

Не слід ототожнювати інфляцію з емісією грошей або із зрос­танням цін. Емісія — це законодавче зумовлений випуск додаткової маси грошей в обіг. Коли цей процес обслуговує об'єктивні потреби забезпечення безперервності руху зростаючого обсягу товарно-матеріальних цінностей, то він не є інфляційним чинни­ком. Емісія є джерелом інфляції, коли вона призводить до переповнення каналів грошового обігу, появи надлишкових, а от­же, знецінених грошей.

Важливим проявом інфляції є зростання цін. Однак інфляція не може бути пов'язана лише суто з грошовим феноменом. Це склад­не соціально-економічне явище, породжене диспропорційністю від­творення в різних сферах ринкового господарства, наслідок дисба­лансу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Інфляційний процес може відбуватись і без зростання цін. На­приклад, так звана непомітна інфляція відбувається внаслідок де­формації структури виробництва, "вимивання" товарів дешевого асортименту чи зниження якості благ за умов незмінності ціни.

У свою чергу, можна навести чимало прикладів, коли зростання цін не є проявом чи причиною інфляції. Серед причин неінфляційного зростання цін — підвищення якості товарів через впровад­ження досягнень науково-технічного прогресу; монополізація рин­ку; циклічні та сезонні коливання; державне регулювання економі­ки; введення нових ставок чи видів податку; стихійні лиха тощо.

Інфляційне зростання цін зумовлено надлишковою кількістю грошей в обігу.

Отже, інфляція — надзвичайно складне, багатофакторне соціаль­но-економічне явище. Серед чинників його розвитку — внутрішні та зовнішні, економічні та неекономічні, монетарні та немонетарні.

Інфляцію не можна пов'язувати чи ототожнювати з од­ним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки.

В умовах природного рівня інфляції, тобто її інерційності, керо­ваності, контрольованості, передбачуваності, деякі економісти вка­зують на її позитивне значення. Помірна інфляція стимулює кон­куренцію, збалансовує попит і пропозицію, грошово-фінансові та матеріально-технічні ресурси, зумовлює прискорення науково-тех­нічного переозброєння виробництва.

Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції при­родного рівня або взагалі заперечують цей позитивний ефект внас­лідок його короткочасності.

Перехід же інфляційного процесу за природні межі має руй­нівні наслідки, породжує гострі соціально-економічні проблеми. Серед основних негативних проявів інфляції слід зазначити:

переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима, що призводить до їх знецінення;

підвищення цін на продукцію масового вжитку, що призводить до падіння купівельної спроможності національної грошової оди­ниці;

загальне тривале нерівномірне зниження реальних доходів усіх верств населення, особливо осіб з відносно фіксованими номіналь­ними доходами;

знецінення грошових заощаджень населення;

диференціація населення, перерозподіл національного доходу і національного багатства за рахунок переважної кількості населення;

диспропорційність суспільного відтворення, хаотичність вироб­ництва, затримка реалізації товарів внаслідок скорочення плато­спроможного населення;

підрив грошової, фінансово-кредитної, податкової систем;

стимулювання спекуляції, економічної злочинності, посилення тіньової економіки; ^

дезорганізація господарських зв'язків, відродження натурально­го обміну;

затримка інвестиційного процесу, стримування процесу нагро­мадження;

неухильне підвищення курсів іноземних валют, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни;

спотворення економічної інформації, показників, особливо за умов прихованої інфляції;

соціально-політичне напруження в суспільстві.

У зв'язку з цим зростає значення активної дефляційної політики.

Слід розрізняти дезінфляцію і дефляцію.

Дезінфляція — процес зменшення темпів зростання цін.

Дефляція — це зниження загального рівня цін.

Антиінфляційні заходи не можуть мати суто монетарний ха­рактер.

Глибоке взаємопереплетіння різних інфляційних чинників ви­магає комплексних дефляційних заходів. Особливо це актуально для економік перехідного періоду.

Різні види інфляції мають свої особливі механізми, а отже, і від­повідні методи регулювання. Останні можуть бути ринковими (еко­номічними) і неринковими (адміністративними), довго- і коротко­строковими.

Антиінфляційний механізм має систему таких заходів:

профілактичні шляхи щодо недопущення причин інфляції;