Реферат: Меркантилістська теорія
Базується на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати і, отже, ігнорується закон витрат, що зростають.
Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвиток країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою.
Отже,
Альтернативні витрати – це кількість одних продуктів, від якої треба відмовитись або яку треба офірувати щоб отримати якусь кількість будь-якого іншого продукту. Альтернативна ціна – 25 робочий час, необхідний для виробництва одного товару, виражений через робочих час, потрібний для виробництва іншого товару.
Відповідно до теорії порівняльних переваг країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть продукувати з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами. У цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим ніж в іншій.
Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який треба експортувати, що оплатити імпорт, тому остаточне співвідношення цін під час торгівлі визначається внутрішнім попитом на товари у кожній з країн, що торгують.
Внаслідок спеціалізації та торгівлі на основі порівняльних переваг кожна країна отримує позитивний економічний ефект, який називається вигодою від торгівлі.
[7., ст. 67-75]
МОДЕЛЬ ХЕКЕРА – ОЛІНА САМУЕЛЬСОНА.
У середник 20-х рр.. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер (Eki F. Hecksher, 1879-1952) та Бертія Олін (Bertil Ohlin, 1899-1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хектере-Оліна (Neckher- Ohlin Iheory). Не відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, також й інші фактори виробництва, такі як земля та капі лат.
Згодом положення теорії Хекшера-Оліна були математично підкріплені Полом Самуельсоном (Poul Samuelson, 1915). Самуельсон визначив жорсткі передумови, він припускав, що:
1)існують 2 країни, 2 товари та 2 фактори виробництва (звичайне спрощення 2х2х2);
2)пропозиція факторів у кожній країні фіксована та їх переміщення можливе між секторами всередині країн, але не між країнами;
3) країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва;
4)в обох країна технологія така, що забезпечуються незмінний ефект масштабу.
Зміст теорії Хекшера-Оліна, за словами Б.Оліна такий:
“Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкової факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропорції. Так, у прихованому вигляду експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва (Ohlin, 1933, р. 92). Або, інакше, країни експортуються продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.
Щоб довести правильність цього твердження, необхідно насамперед визначити, що розуміють під надлишком факторів виробництва та їх інтенсивністю використання.
Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї більше, ніж у решти країн світу.
Продукт вважається працемістким, якщо частка затрат на робочу силу ва його вартості більша, ніжу вартості інших продуктів.
Хекшер та Олін стверджували, що джерелом відмінностей порівняльних витрат є співвідношення факторів виробництва, а не відмінності у попиті або технології в різних країнах. Приклад.
Отже?
Фактороінтенсивність визначає відносні затрати факторів виробництва на створення певного товару.
Факторонасиченість визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.
Згідно з теорією співвідношення факторів виробництва Хеккшера-Оліна різниця у відносних цінах на товари у різних країнах , отже, торгівля між ними пояснюється різною відносною подільністю країн факторами виробництва. Кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має надлишкові фактори виробництва, та імпортує ті товари, щодо яких у неї відносна нестача факторів виробництва.
У 1948 р. американський економіст Пол Самуельсон довів теорію вирівнювання цін на фактори виробництва (Faktor Price Egualization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Скмуельсона – міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.
Гомогенний капітал – це капітал, який має однакові продуктивність та ризикованість; гомогенна праця – це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенні землі – це землі з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо, Для доведення теореми про вирівнювання відносних цін на фактори виробництва скористуємося графіком.
(Р1/Р2)
D
E
F
О П Р Ш ц.к
Рис. 1.4. Вирівнювання відносних цін на фактори виробництва.
Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва базується на тих самих припущеннях, що і теорія Хекшера-Оліна. Відповідно до вихідних умов ціна праці (w), виражена через ціну капітул (r), - відносна ціна праці як фактора виробництва (w/r) – відкладена на горизонтальній осі, а ціна товару 1, виражена через ціну товару 2, - відносна ціна товару 1 (Р1/Р2) – на вертикальній осі.
За відсутності торгівлі відносна ціна праці як фктоора виробництва у країні 1 становить ОG, а у країні 2-ОІ.
Відповідно відносна ціна товару 1 у країні 1 дорівнює OF, а у країні 2-OD. До початку торгівлі ринкова рівновага у країні 1 досягається у точці А, а у країні 2 – у точці В.
Оскільки співвідношення (w/r) до початку торгівлі менше для країни 1 та більше для країни 2, це означає, що країна 1 має відносну перевагу у виробництві працемісткого товару 1, а країна 2 – у виробництві капіталомісткого товару 2.
Внаслідок міжнародної торгівлі країна 1 починає спеціалізуватися на виробництві працемісткого товару 1, і тому відносний попит на працю в цій країні буде зростати, що, своєю чергою. Призведе до зростання відносної ціни праці (w/r), а це – до зростання відносної ціни (Р1/Р2) товару 1 у цій країні.
Оскільки країна 2 буде спеціалізуватися на виробництві капіталомісткого товару 2, відносний попит на капітал у цій країні буде зростати, що призведе до зростання відносної ціни капіталу (r/w) або, що те ж саме, до падіння відносної ціни праці (w/r). Це своєю чергою, призведе до зростання відносної ціни (Р2/Р1) товару 2 у цій країні або, інакше, до падіння відносної ціни (Р1/Р2) товару 1.
Точка А та В починають переміщатись назустріч одна одній доти, поки не зливаються у точці С, у якій відносна ціна товару 1 в обох країнах збалансується у точці Е, що призведе до вирівнювання в обох країнах відносної ціни праці, витраченої на його виробництво, у точці Н.
Отже, вирівнювання в результаті міжнародної торгівлі відносних цін на товари (або досягнення відносною ціною на товар рівноважного стану) приводить до вирівнювання відносних цін і на фактори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені.
Доведення цієї ж теореми стосовно абсолютних цін на фактори виробництва передбачає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень зарплат, які виплачуються за однакові види праці, та % ставки, яка виплачується на однаковий тип капіталу в країнах, що торгують.
Недоліки теорії Хекшера-Оліна та теореми Хекшера-Оліна-Самуальсона виплачують із припущень, на яких вони базуються:
Два товари продукуються в обох країнах. Але відмінності у факторах виробництва, необхідних для створення цих товарів, можуть бути настільки значними, що їх відносна ціна не буде зрівноважуватись.
Технологія у країнах, що торгують, однакова. Але країна, яка володіє досконалішою технологією, може мати одночасно і вищу відносну ціну праці, і вищу відносну ціну капіталу порівняно з країною, в якої технологія примітивніша.
Існує абсолютна внутрішня мобільність факторів виробництва та товарів. Але цього фактично немає через природні (транспортні витрати) та штучні (прописка, реєстрація) перешкоди, які створюються на шляху міжгалузевого руху факторів виробництва та товарів.
Міжнародний рух факторів виробництва відсутній. Теорії не враховують постійні динамічні коливання у забезпеченості країн факторами виробництва, такими як міграція робочої сили, міжнародний рух капіталу, торгівля технологією, які характерною рисою сучасної міжнародної економіки.
Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва описує повністю статичний світ, враховуючи фактори, що впливають на макроекономічну рівновагу в певний момент.
Теорема не враховує, що абсолютні розміри факторів виробництва різні у різних країнах, і тому абсолютні розміри доходів на капітал будуть більші у тій країні, у якій капіталу більше, ніж у тій, у якій його менше.
До переваг теорії різної відносної забезпеченості факторами виробництва, що складається із 2-х взаємозв’язаних теорем – теореми Хедера-Оліна та теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона, належить те, що вона є важливим інструментом аналізу міжнародної економіки, який ілюструє та доводить принцип загальної рівноваги, якому повинен підпорядковуватись економічний розвиток.
Неокласична концепція Хекшера-Оліна виявилася зручною для пояснення причин розвитку торгівлі між метрополіями та колоніями, коли в обмін на сировинні товари, які надходили у розвинені країні, назад вивозились машини, обладнання, капітал.
Концепція Хекшера-Оліна використовувалася для пояснення переваг країн у експорті окремих видів продукції в сучасних умовах.
Отже,
Згідно з теорією Хекера-Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для продукування яких використовуються надлишкові фактори виробництва, та навпаки, імпортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори.
гідно з теоремою Хекшера-Оліна-Самуельсона у міжнародній торгівлі за відповідних умов простежується тенденція до вирівнювання “факторних цін”.
Теорія факторів виробництва пояснює виробництво товарів як результат використання первісних елементів – факторів виробництва. Класична економічна теорія виділяє 3 основні фактори: працю, землю та капітал.
Експорт товарів може бути замінений переміщенням факторів виробництва.
Під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує власник фактора за його використання. Для праці це – заробітна плата, для капіталу - % ставка, для землі – рента.
[7., ст. 77-84]
5. ПАРАДОКС ЛЕОНТЬЄВА ТА ЙОГО ПОЯСНЕННЯ.
У 1953 р. американський вчений, майбутній лауреат Нобелівської премії В. Леонтьєв (Wassily Leontief) опублікував результати своїх досліджень, присвячених практичній перевірці положень та концепцій Хекшера_оліна (праця “Domestis Production and Foregn Trade: the Qmerican Capital Position Re-e[amined” (1953)).
В.Леонтьєв у своїй роботі проаналізував висновок теорії Хекшера – Оліна про те, що країни експортуються товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові й тому дешевші для них фактори виробництва, та імпортують товари, у виробництві яких ці фактори застосовуються менш інтенсивно. Точніше, від одночасно перевіряв 2 припущення:
1) теорія Хекшера-Оліна справедлива;
2) в економіці США, як вважалось, капітал більшою мірою надлишковий, ніж у їх торгових партнерів. Тому, відповідно до теорії, вони повинні експортувати капіталомісткі товари.
Для підтвердження цих припущень В. Леонтьєв підрахував, скільки необхідно капіталу та робочої сили, щоб виробити товари для експорту вартістю в 1 млн. дол. США та товари такої ж вартості, які прямо конкурують з імпортними товарами. Для розрахунків він використав міжгалузеві баланси “затрати – випуск”, підготовлені для американської економіки за 1947 р. Промисловість була поділена на 50 секторів ( з яких 37 виходили зі своїми товарами на зовнішній ринок). Для кожної галузі він розрахував затрати праці та капіталу на одиницю товару, причому не обмежувався тільки готовою продукцією, а робив розрахунки й для проміжної продукції. Потім, використавши структуру експорту США у 1947 р., він розрахував затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва типового набору експортних товарів вартістю в 1 млн. дол. США. Аналогічно були обчислені затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва американських товарів, які могли б прямо замінити імпортні, причому зі структури імпорту були виключені деякі товари, які у США не продукувались (н-д: слово, кава). Результатом досліджень стало порівняння співвідношення капітул (Кх) та праці (Lх), необхідних для виробництва одиниці американського експорту (Кх/Lх), із співвідношенням капіталу (Кm) та праці (Lm), потрібних для виробництва одиниці американського імпорту (Кх/Lх).
Таблиця 1.5. Результати досліджень.
| Необхідні затрати | Одиниця вимірювання | Умовне позначення | Експорт | Імпорт, що конкурує |
| Капітал, ціни 1947 р. | Дол. США | K | 255000 | 3091000 |
| Праця | Люд.-рік | L | 182 | 170 |
| Співвідношення | Дол.. США /люд. -рік | K/L | 140011 | 18182 |