Реферат: Лізинг. Сутність, природа та потенціал, принципи та організаційні форми
В залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, розрізняють:
Внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну.
Зовнішній (міжнародний) лізинг — до нього відносяться угоди, в яких хоча б одна із сторін належить іншій країні. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, які укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін веде свою діяльність та має капітал спільно з іноземною фірмою.
Зовнішній лізинг, в свою чергу, поділяється на імпортний, коли іноземною стороною є лізингодавець, і експортний, коли іноземною стороною є лізингоодержувач.
За характером лізингових платежів здійснюється розподіл лізингу по видах в залежності від:
Виду лізингу (фінансовий, оперативний);
Форми розрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем:
а) грошові, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;
б) компенсаційні, коли платежі здійснюються в формі поставки товарів, вироблених на зданому у лізинг устаткуванні (по суті, це бартер), чи шляхом зарахування послуг, які надають один одному лізингоодержувач і лізингодавець;
в) змішані, коли застосовуються обидві вказані форми платежів.
Складу врахованих елементів платежу (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування тощо);
Методу начислення:
а) з фіксованою загальною сумою;
б) з авансом (депозитом);
в) з урахуванням викупу майна за залишковою вартістю;
г) з урахуванням періодичності внесення (щорічні, щопіврічні, щоквартальні, щомісячні);
д) з урахуванням терміновості внесення (на початку, в середині чи в кінці періоду платежу);
е) з урахуванням способу виплати: рівномірними частками; з розмірами, які зменшуються або збільшуються (в залежності від фінансового стану лізингоодержувача і умов договору).
Оформлення лізингових відносин
При організації проведення лізингових операцій ліссорам (орендодавцям, або посередникам при здійсненні лізингових операцій) потрібно врахувати ряд факторів:
структуру потенційних орендарів (господарчі органи, кооперативи, установи банків, спільні підприємства, громадські організації, приватні підприємства);
галузі застосування лізингу (промисловість, будівництво, транспорт);
типи контрактів та майна (устаткування, ЕОМ, транспортні засоби, нерухомість тощо);
транспортні витрати на доставку зданого в лізинг майна.
Спеціаліст з лізингу збирає інформацію про потенційного клієнта, оцінюючи його здатність виплачувати орендну плату за експлуатацію лізингованого устаткування. Одним з найважливіших питань є можливість заміни устаткування (наприклад, замінити стандартне устаткування значно легше, ніж спеціальне). Якщо фірма знайшла устаткування і строк його амортизації невідомий чи загублено технічний паспорт, то комісія на підприємстві може відновити паспорт так, щоб залишалося 2-3 роки до повної амортизації майна. При цьому потрібно запросити представника фірми і представника орендаря, який потім буде користуватися цим устаткуванням. Устаткування можна оцінити за його експлуатаційними якостями, наприклад, не нижче 30% від первісної вартості.
Для повноцінного ведення лізингових операцій в лізинговій фірмі мають бути спеціалісти, які цілеспрямовано займаються вивченням цього сектору ринку фінансових та посередницьких послуг. Спочатку створюється банк даних про наявне в області (регіоні, країні) устаткування, яке можна лізингувати або використати при посередництві в лізингу. Цінними можуть бути також контакти з іншими лізинговими організаціями в країні та за кордоном.
Заявка на лізинг з точним зазначенням устаткування оформлюється спеціальним документом.
Подальші відносини регламентуються цілим рядом документів, основним з яких є лізинговий договір, який може будуватися у функціональному чи умовно-правовому плані.
В першому варіанті договору послідовно перераховуються всі можливі операції, пов’язані з його реалізацією: купівля, транспортування, монтаж, ремонт, виплата орендних платежів, страхування тощо. При цьому в кожному пункті узгоджуються права і обов’язки сторін, які домовляються.
В другому варіанті договір підрозділяється на пункти, в яких перераховуються умови його прийняття та розірвання, окремо права та обов’язки орендаря, окремо права і обов’язки орендодавця, права і обов’язки третіх сторін, якщо такі існують тощо.
Однак, в більшості випадків, використовують принцип комбінованих договорів, де реалізуються переваги як функціонального, так і умовно-правового договору. Розглянемо детальніше структуру обох типів договорів.
Умовно-правовий договір звичайно містить такі положення:
1. Пропозиція по лізингу, в якій узгоджуються вимоги до організації лізингової угоди та ліміт часу, протягом якого ця угода має бути укладена.
2. Умови лізингу. В цей розділ входять основні показники угоди, як от назва майна, постачальник, ціна продажу, строк дії угоди, умови поставок, платежів, сплата податків, внесків, зборів.
3. Зміст договору, в якому узгоджуються основні принципи лізингу (використання устаткування, можливість суборенди тощо).
На практиці перший пункт може виноситись у кінець договору, як роз’яснення до основного тексту, а пункти 2 і 3 можуть об’єднуватися.
4. Умови прийняття договору. Тут зазвичай оговорюється строк дії договору та початок його дії.
5. Умови відмови від договору та його розірвання. В цьому розділі детально розглядаються умови, за яких розірвати договір може орендодавець, орендар, їх дії, якщо договір розірвано через незалежні від них причини, третьою особою. Передбачаються також можливі дії орендодовця і орендаря у випадку незгоди з розірванням договору (штрафні санкції, арбітраж тощо).
6. Права і обов’язки оредаря в ході дії договору. Серед основних прав, які зазвичай передбачаються лізинговими договорами у відношенні до орендаря, можна перерахувати такі:
а) право висувати вимоги до державних та інших організацій в якості власника майна;
б) право передати використання лізингованого майна кінцевому споживачу, якщо він таким не є, а також право суборенди;
в) Право вибирати постачальника, незалежно від орендодавця, а також в деяких випадках право вибору страхової організації, способу транспортування, монтажу;
г) право висувати претензії до недоліків лізингованого майна;
д) право переважного придбання лізингованого майна;
е) право модернізувати лізинговане майно (за умови повернення його в попередньому стані або за згодою орендодавця);
ж) право розірвати договір при недотриманні його умов орендодавцем чи іншими сторонами, які беруть участь в договорі, а також приведення лізингованого майна до повної непридатності;
з) право продовження лізингового договору;
і) право визначення осіб, направлених як представників та покликаних захищати його інтереси.
Можливі також і інші права, детально оговорені в договорах, але для орендодавця, як для особи, що безпосередньо ризикує власним капіталом, значно важливіше узгодити вимоги до орендаря — його обов’язки. Серед них звичайно вказуються такі:
а) виплачувати всі орендні платежі без затримок, вирахувань та утримань, пов’язаних з незалежними від орендодавця факторами;
б) зобов’язання підвищити орендні платежі за лізинговане майно у випадку зміни податків, зміни курсу валют, темпів інфляції тощо;
в) зобов’язання відшкодувати орендодавцю всі інші додаткові витрати, пов’язані з проведенням лізингової операції;
г) зобов’язання повернути лізинговане майно по закінченні строку договору;
д) зобов’язання узгоджувати всі виниклі за договором зміни, пов’язані з лізингованим майном (зміна строків поставок, реконструкція майна, суборенда тощо) з лізингодавцем;
е) зобов’язання виконати своєчасне прийняття лізингованого майна;
ж) зобов’язання спонукати постачальника повернути орендодавцю отримані від нього платежі у випадку відмови орендаря від договору;
з) зобов’язання виконати необхідні роботи по технічному обслуговуванню і ремонту лізингованого майна за свій рахунок;
і) зобов’язання повідомити орендодавця про місце розміщення лізингованого майна;
к) зобов’язання повідомити про можливе стягнення лізингованого майна;
л) зобов’язання внести зміни в орендні платежі у випадку загибелі чи зникнення лізингованого майна, а також придбати нове майно замість втраченого;
м) зобов’язання висунути претензії до страхувальників та інших третіх осіб від своєї особи і від осби орендодавця;
н) зобов’язання надати необхідні для поставки лізингованого майна офіційні дозволи та ліцензії (при інтерлізингових угодах);
о) зобов’язання забезпечити страхування лізингованого майна, включаючи ризик, пов’язаний з транспортуванням.
7. Права і обов’язки орендодавця в ході дії договору. Орендодавець зазвичай оговорює собі такі права:
а) право вимоги всіх зазнаних у зв’язку з здійсненням лізингової операції витрат, в т.ч. внесених ним платежів фірмі-постачальнику лізингованого майна;
б) право відмовитися від договору у випадку невиконання висунутих ним вимог;
в) право відкласти виконання або відступити від договору, якщо не виконуються договорні вимоги;
г) право передавати третій особі вимоги та інші права, які витікають із договору.
В той же час орендодавець зобов’язаний виконати і ряд абсолютних вимог, без яких укладання лізингового договору збоку орендаря втрачало б сенс. Це:
а) обов’язок після прийняття лізингового договору купити майно у постачальника і передати його в оренду орендарю;