Реферат: В.І. Вернадський і сучасна екологія
2 Синекологія Аутекологія Інвайронменталістика
3 Біогеоценологія Екологія Охорона навколишнього середовища
4 Екологія
Схема співвідношення між розумінням термінів різними екологічними школами: 1 — екологами Західної Європи та Америки; 2 — сучасними вітчизняними екологами-біологами; 3 — вітчизняними екологами-біологами школи В.М. Сукачова; 4 — «неоекологами», соціоекологами, «екологами нової школи» (за Г.О. Білявським) у пострадянських країнах.
З цієї схеми неважко зробити висновок, що дипломи за спеціальністю «екологія» у розумінні «екологів нової школи» не можна буде конвертувати у міжнародні. Тож, готуючи майбутніх екологів, маємо докладати максимум зусиль, щоб вони були здатні розв'язувати складні проблеми оцінки стану та збалансованого використання природних ресурсів, підтримання рівноваги екосистем, тобто, за відомим висловом Ю. Одума, «мислити глобально, а діяти локально». Тому предметом вивчення для них повинні бути передусім екосистеми та їхні характеристики, а не лише технічні засоби збереження довкілля. Автор анітрохи не применшує значення останніх. Але знання про них покликані давати вищі навчальні заклади технічного спрямування. Причому обов'язково треба вводити спецкурси «інвайронменталістики». А фах з поки що незвичним словом «інвайронменталіст» має стати таким же традиційним, як «інженер». Фахівці цього профілю дуже потрібні для нашого суспільства. Водночас надзвичайно відповідальним завданням є підготовка кваліфікованих спеціалістів-екологів.
Список використаної літератури
1. Вернадский В.И. Труды по геохимии. — М.: Наука, 1994. — 496 с.
2. Вернадский В.И. Биосфера. — М.: Мысль, 1967. — 326 с.
3. Вернадский В.И. Живое вещество и биосфера. — М.: Наука, 1994. — 672 с.
4. Odum E.P. Fundamentals of Ecology (3rd ed.), Saunders, Philadelphia, 1971 (пер. Одум Ю. Основы экологии. — М.: Мир, 1975. — 742 с.)
5. Hutchinson G.E. The Kindly Fruits of the Earth: Recollections of Embryo Ecologist/ Yale Univer- sity/ Press New Haven, 1974.
6. Сукачев В.Н. Биогеоценология и фитоценология // Докл. АН СССР. — 1945. — 47, № 6. — С. 447—449.
7. Сукачев В.Н. Основы лесной биогеоценологии. — М.: Наука, 1964.
8. Голубець М.А. Екосистемологія. — Львів: Поллі. — 2000. — 315 с.
9. Лавренко Е.М., Дылис Н.В. Успехи и очередные задачи в изучении биогеоценозов суши в СССР // Ботан. журн. — 1968. — 53, № 2. — С. 155—167.
10. Реймерс Н.Ф. Экология (Теории, законы, правила, принципы и гипотезы). — М.: Россия молодая, 1994. — 366 с.
11. Бачинський Г.А. Соціоекологія. — К., 1991. — 154 с.
12. Некос В.Е. Неоэкология — концептуальные основы // Экология и ноосферология. — 1999. — 8, № 4. — С. 171—176.
13. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. — К.: Либідь, 1995. — 368 с.
14. Голубець М.А. Як захистити екологію від «неоекологів» // Вісник НАН України. — 2001. — № 7. — С. 63—65.
15. Андреев Г.И. Рецензия на книгу: Игнатенко Н.Г., Малеев В.А. Экология и экономика природопользования // Экология и ноосферология. — 2002. — 12, № 3—4. — С. 147—151.
16. Некос В.Е. Основы общей экологии и ноосферологии. Ч. 2. — Харьков: Прапор, 2001. — 287 с.
17. Ситник К.М. Інвайронментальна криза: оцінки, розвиток, можливі наслідки // Укр. ботан. журн. — 1994. — 51, № 6. — С. 5—16.
18. Игнатенко М.Г., Малеев В.А. Экология и экономика природопользования. — 1998.
19. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Успехи биологии. — 1944. — 18, вып. 2. — С. 113—120.