Реферат: Обґрунтування доцільності створення лісових культур

При обробітку міжрядь культур, слабо зарослих трав'яною рослинністю, використовуються культиватори КЛ-2,6, КРН-4,2, КРТ-3 та ін.

При обробітку міжрядь культур, середньо- і сильнозарослих трав'яною рослинністю, використовують дискові культиватори (ДЛКН-6(8)) дискові борони (БДН-1.3А, БДН-2,0(3,0), БДНТ-2,2 (3,5), БДТ-3,0 та ін.). Важкі дискові борони доцільно використову­вати лише на площах зі сильно ущільненими грунтами. На більш легких грунтах краще застосовувати польові та садові борони.

При догляді за лісовими культурами, створеними на нерозкор-чованих або частково розкорчованих зрубах, обробляють смугу шириною 50—70 см з кожного боку ряду. Дисковий культиватор КЛБ-1,7 призначений для догляду за лісовими культурами, ство­реними по дну борозен, підготовлених плугом ПКЛ-70.

Для догляду за лісовими культурами, створеними на тимчасово перезволожених грунтах і сильно зарослих трав'яною рослинністю та порослю малоцінних порід діаметром до 2 см, можна викорис­товувати лісовий фрезерний культиватор КФЛ-1,4, який повністю-знищує в межах оброблюваної смуги трав'яну та деревну рослин­ність і формує рівну поверхню.

Використовувані при догляді за культурами в рядах і захисних .зонах механізми (КРЛ-1А, КБЛ-1А, ПРО-1) повинні задовільно видаляти трав'яну рослинність з рядів і захисних зон культур, не пошкоджувати надземні частини і кореневі системи деревних по­рід. Вони є високоефективними при слабкій забур'яненості куль­тур, тому догляди в рядах та захисних зонах слід проводити ча­сто, не допускаючи сильного заростання. На нерозкорчованих зру­бах трав'яну рослинність і поросль деревних порід часто скошують ранцевим агрегатом типу «Секор».

Кількість, тривалість і строки доглядів визначаються типом лісорослинних умов, способом обробітку грунту, методом і спосо­бом створення лісових культур, віком садивного матеріалу, видо­вим складом насадження, погодно-кліматичними умовами, біоло­гічними властивостями деревних порід, цільовим призначенням майбутнього насадження та економічними умовами.

У рівнинній частині західного регіону України застосовується лереважно 10—12-разовий догляд за лісовими культурами протя­гом чотирьох-п'яти років (2 .. . З—3...4—3... 2—2...1—1), У культурах, створених саджанцями, кількість агротехнічних догля­дів скорочується в середньому до шести протягом трьох років.

Кількість доглядів можна скоротити за допомогою хімічних препаратів. При появі бур'янів обприскування проводять уздовж рядів смугами шириною 0,5—1,0 м з використанням змінної солі -2,4-Д (1,5—2,0 кг/га) або суміші із препаратів змінної солі 2,4-Д (2 кг/га) і далапону (7 кг/га). Ефективно знищує бур'яни з по­тужною глибинною кореневою системою атразин (б—8 кг/га), який вносять весною наступного року після садіння культур. Тра­в'яні рослини з поверхневою кореневою системою знищують си­мазином і атразином (відповідно 8—10 і 10—12 кг/га). їх можна вносити в грунт уже восени в рік садіння. Такі дози забезпечу­ють захист лісових культур від заростання трав'яною рослинністю протягом 2—3 років. Гербіциди вносять ранцевим обприскувачем ОМР-2, ручним аерозольним апаратом РАА-1, а також тракторни­ми обприскувачами ОН-400, АЛХ та іншими в агрегаті з тракто­рами Т-25А та МТЗ усіх модифікацій.

Проведення агротехнічних доглядів за лісовими культурами в умовах Українських Карпат вимагає значних затрат. Ці операції здебільшого проводять уручну і вони поглинають 63—67% кош­тів, що виділяються на створення і вирощування лісових культур (Ониськів Н. І., Гаврусевич А. М., Гніденко В. І., 1987).

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ ДЕРЕВНИХ

ТА ЧАГАРНИКОВИХ ПОРІД

З метою передачі майбутньому поколінню всіх материнських оз­нак і властивостей проводиться вегетативне розмноження рослин, яке базується на здатності окремих частин рослини (бруньок, стебел, ко­ренів) утворювати нові самостійні рослини.

У розсадниках застосовують різні способи вегетативного розмно­ження, а саме: здерев'янілими (зимовими) та зеленими (літніми) стеб­ловими живцями, кореневими живцями та паростками, відсадками, поділом кущів та прищепленням.

Розмноження здерев'янілими стебловими живцями — це легкий, простий і недорогий спосіб. Його широко застосовують, наприклад, при вирощуванні тополь, верб, лоз, тамариксу та інших порід. Для їх от­римання на розсаднику створюють маточні живцеві плантації на ро­дючих грунтах з глибокою оранкою (до 40 см). Розміщення садивних місць, наприклад, на кущовій плантації тополі може бути 1 х 1; 1 х 1,5 або 1,5 х 1,5 м, а на штамбовій — 2x2 або 2 х 3 м (на бідніших грунтах — рідше, на родючіших — густіше).

Найкраще закладати плантації в знижених ділянках з родючими, відносно родючими і достатньо зволоженими грунтами, а типах лісорослинних умов С3 і С4, О3 і О4.

У перший рік пагони зрізують повністю після припинення соко­руху. У наступні роки прути верби і тополі для заготівлі живців нарізують щорічно протягом 4—5 років, а потім плантації дають відпочити 1 рік.

Заготовку живців починають з 2—3-го року життя плантації. От­римані з живцевої плантації стеблові живці можна висаджувати (най­частіше під меч Колесова) безпосередньо на лісокультурну площу або в шкілки для вирощування живцевих саджанців, які використовують для створення лісових культур, озеленення міст і населених пунктів, доріг та ін.

Перед посадкою нижні зрізи живців потрібно підновити, а потім намочувати у воді протягом доби. Рекомендується застосовувати рос­тові речовини.

Одним з ефективних методів вегетативного розмноження цінних рослин є зелене живцювання. Зелені, або літні, живці — відрізки па­гонів біжу чого року, які тільки починають дерев'яніти (у червні), до­вжиною 5—7 см з 2—3 листочками.

Пагони заготовляють рано-вранці, щоб зберегти їх тургор, потім ставлять у воду і в приміщенні нарізують живці. Нижній зріз живця — косий підбрунькою, верхній — над верхньою брунькою (на 3—5 см).

Для зменшення транспірації нижні листки зрізають повністю, за­лишаючи невеликі черешки, верхні зменшують на 1/3 довжини. Для стимулювання укорінення живців широко використовують стимулятор росту гетероауксин у концентрації 0,01; 0,02; 0,04%. Після цього живці висаджують у парники з скляними рамами, або в теплиці з поліетиленовим покриттям.

Розміщують їх на відстані 4—10 см, глибина посадки 2—З см. Температура підтримується в межах 21...25 °С, відносна вологість повітря — 80%, вологість субстрату — 40—45% маси сухого грунту.

Оптимальна вологість у теплицях досягається поливом та зро­шенням типу "Туман", що забезпечує дрібнодисперсійне розпилюван­ня води; щоб запобігти опалюванню листя, застосовують затінення. Для захисту живців від гнилі та хвороб їх не менше одного разу на тиждень обприскують розчинами фунгіциду.

Догляд за живцями — розпушування піску, усунення загнилих живців. Корінці утворюються протягом З—8 тижнів (у середньому). Потім живці загартовують, відкриваючи на деякий час рами парників, знімаючи плівку теплиць та ін., наближаючи температуру і вологість повітря до умов зовнішнього середовища. На зиму укорінені живці утеплюють листям, навесні їх знову відкривають і дорощують (краще в шкілці) 1—2 роки.

Розмноження зеленими живцями — це спосіб, який дозволяє при невеликих витратах вихідного матеріалу отримати велику кількість укорінених живців багатьох цінних декоративних порід. Цей спосіб найбільш поширений, наприклад, при розмноженні деяких сортів туї, спіреї, дейції, форзиції, кизильника, самшита та ін.

Розмноження кореневими живцями (довжина 10—15 см) дозво­ляє використати з цією метою молоді корені, найкраще дворічні, які швидко регенерують. Цим способом можна розмножувати такі породи, які утворюють кореневі паростки, тобто: бархат амурський, бруслина бородавчаста, вільха сіра, тополя біла, слива, вишня, обліпиха, скумпія, оцтове дерево та ін. Але практично розмноження кореневими живцями застосовується лише при створенні культур бархата амурського і бруслини бородавчастої.

Розмноження кореневими паростками, тобто відділенням їх від маточної рослини разом з частиною кореня, може мати місце при ви­рощуванні вишні, сливи, тополі, білої акації, черемхи та ін.

Розмноження відсадками грунтується на властивості деяких порід утворювати із сплячих бруньок корені на відокремлених пагонах маточних кущів. В практиці застосовують різні способи отримання відсадків: вертикальний (ліщина), горизонтальний (бруслина, бузок звичайний), відділення пагонів розкладкою в канавки дужкою (аґрус) та змійкою (лимонник).

Розмноження прищепленням — коли змушують вічко або жи­вець однієї рослини (прищепи) зростись з іншою (підщепою). Прищеплення вічком називають окуліровкою, очкуванням. Це найбільш по­ширений та економічно найефективніший вид прищеплення (при ви­рощуванні саджанців плодових та багатьох декоративних порід). При­щеплення живцем з 2—3 бруньками — найбільш поширений спосіб розмноження хвойних та багатьох листяних декоративних порід. Місце з'єднання вічка, живця з дичкою щільно обмотують ізоляційною стрічкою або поліетиленовою плівкою.

На особливу увагу заслуговує вирощування прищеплених форм троянд, які користуються великим попитом у населення.

Прищепою для троянд є однорічні сіянці шипшини, які висаджу­ють в шкілку навесні. Очкування проводять на початку вересня. Живці культурних сортів троянд зрізують у день очкування і зберігають у відрах з водою. За місяць до очкування сіянці шипшини інтенсивно поливають (щоб поліпшити сокорух). Перед очкуванням у сіянців оголюють кореневу шийку і в неї прищеплюють вічко прийня­тим у садівництві способом. Навесні верхню частину підщепи (до при­щепленої бруньки) зрізають, не залишаючи шипа. Зріз замазують са­довим варом. Коли культурний пагін досягне довжини 10 см, його прищіпують, щоб викликати галуження. Восени кущі обрізують, за­лишаючи пагони довжиною 25—ЗО см і викопують для посадки на постійне місце.