Реферат: Екологія та ландшафтна екологія
Досліджуючи природну реальність, ландшафтна екологія не редукує її до моделі якогось одного типу (гео- чи екосистеми) а виходить з того, що певне наукове чи практичне завдання визначає оптимальний cnoci6 декомпозиції природної системи (її поділу на елементи й структурні частини), що приводить до множинності типів її структур. Розуміння і дослідження геосистеми як системи поліструктурної — центральна методологічна установка ландшафтно-екологічного підходу. Сучасне ландшафтознавство та екологія також користуються наслідками принципу доповнюваності ; проте такого значення, як у ландшафтній екології, він не набув.
Концепції гео- та екосистеми мають свої переваги — уявлення про геосистему більш наближене до природної реальності концепція екосистеми дуже зручна при вирішенні багатьох конкретних питань. А тому ландшафтна екологія в своїх дослідженнях використовує і полі- (геосистемний) і моно- (екосистемний ) підходи. Причому, на відміну від екології , в центр екосистемної моделі можна ставити не тільки біотичні, а й інші компоненти.
Ландшафтній екології притаманний акцент на процесному , функціональному аналізі геосистем. Останні сприймаються насамперед не як деякі об'єми або території, специфічні за складом елементів та своєю будовою, а як об'єми та арени, насичені різними динамічними процесами, що взаємодіють між собою і з зовнішнім середовищем. За специфікою цих процесів і виділяються геосистеми.
На відміну від вчення про геосистеми та екологію, ландшафтна екологія досліджує природні система не вище регіонального просторового рівня. Для неї характерна значна увага до впливу на геосистеми зовнішніх, особливо антропічних , факторів. Порівняно з ландшафтним підходом ця наука сприймає й аналізує. геосистеми як значно більше зв'язані з зовнішнім середовищем , «більш відкриті».
Суттєвою рисою ландшафтної екології є центрованість на проблему взаємодії людини з природними системами. Центральні проблеми ландшафтної екології (стійкість геосистем, прогнозування, нормування антропогенних навантажень тощо) мають безпосередню прикладну спрямованість.
Карл Троль , який в 1939 р. вперше ввів термін «ландшафтна екологія», він розумів під нею поєднання ландшафтно-просторового аналізу і дослідження взаємозв'язків між природними компонентами, які відбуваються в межах елементарної територіальної одиниці (екотопу). З того часу розуміння цієї науки суттєво розширилось, проте не було сформульовано загальноприйнятого її визначення. Щоб якоюсь мірою наблизитись до нього, доцільно проаналізувати існуючі погляди на її зміст.
На Першому міжнародному конгресі з ландшафтної екології в місті Вельдховені (Нідерланди, квітень 1981 р.) голландський вчений І. Зонефельд опитав 20 ландшафтних екологів , аби з’ясувати, що вони розуміють під своєю наукою. Виявилося, що більшість учених сприймають її як науку , специфічну не за об'єктом аналізу, а за його аспектом (not object, but aspect-science), при чому виділились основні групи визначень ландшафтної екології
науки, що досліджує взаємодії в ландшафті («ландшафтна екологiя—екологія на рівні ландшафту»);
холістичної науки, предметом якої є територіальні одиниці як цілісні системи і основним науковим підходом до їх вивчення є не аналіз , а синтез;
3) застосування екологічних концепцій на практиці в реальному антропізованому ландшафті («ландшафтна екологія = прикладна екологія»).