Реферат: Документ. Його матеріальна основа
Магнітооптичний диск - комбінований тип машиночитаємого документа, що вміщує в собі магнітний та оптичний способи запису та відтворення інформації. Найбільш поширені (з 1994 року) магнітооптичні диски, що складаються з різних комбінацій гнучкої магнітної дискети, жорсткого та оптичного дисків. Важливою перевагою являється підвищена надійність зберігання інформації (близько 10 років без перезапису). Відеодиск (CD-VD) призначений для цифрового запису та відтворенню відеофільмів. Висока надійність при зберіганні та відтворенні досягається за рахунок безконтактного зчитування, використанню прозорих захисних покриттів, або спеціальних касет, а в цифрових системах - завдяки застосуванню кодів з виявленням та виправленням помилок.
Найновішим носієм об’ємного зображення є голограма (греч. holo - весь, повний; graph - запис і gramma - письменний, лінія). Особливістю голограми є об’ємний образ предмету, який володіє всіма признаками оригіналу, досягається повна ілюзія присутності предмету - зорове відчуття об’ємності, кольору (включаючи всі відтінки кольорів) та ракурсу. Голограма перешкодостійка, псування її деяких частин не приводить до втрати всього зображення. Не існує труднощів у фокусуванні, так як голографується не сфокусоване зображення, а хвильовий фронт об’єктного проміння. Не потрібні високоякісна оптика та високоточні системи для механічної комутації інформаційного носія. Важливою перевагою є те, що голограма представляє собою оптичний елемент, що формує зображення без допомоги зовнішньої оптики.
Але існують і певні недоліки у носіїв, що мають полімерну основу. Так, не можливе зчитування та відтворення інформації на касетах, дисках, дискетах, ін., без допоміжних засобів таких, як, магнітофон, відеомагнітофони, ЕОМ, оптичні комп’ютери і т. п.
Постійне та досить швидке вдосконалення систем та носіїв інформації, не дивлячись на свою відносно високу собівартість, набирають швидкого розповсюдження в інформаційних колах використання, тому виникає проблема фінансового характеру - застарілі системи не можуть зчитувати та відтворювати інформацію на нових, вдосконалених носіях.
Характеристики полімерних матеріалів, які є основою матеріальних носіїв.
Фотодокумент (ФД) - один чи декілька зображень, що отримані фотографічним способом. В залежності від прямої чи оберненої тональності ФД поділяються на негативи та позитиви. Позитиви - пряма передача яскравості або світла об’єкту зйомки. Негативи - обернена передача тональності об’єкту зйомки. Стійкість фотоплівок до зовнішніх впливів визначається емульсійним складом шару. Найбільш надійні фотоплівки, що містять в емульсії - срібло, при ідеальних умовах зберігаються до 1000 років, чорно-білі з іншими емульсіями - від 10 до 140 років, кольорові - 5-30 років.
Кінодокумент (КД) - зображальний або аудіовізуальний документ, що створений кінематографічним способом. За способом відтворення поділяють на зображально-статичні (якщо зображення нерухоме - діафільми) та зображально -динамічні (рухоме зображення). Матеріальною основою є кіноплівка, що представляє собою багатошарову полімерну плівкову систему. КД закарбовують художнє, документальне, науково-популярне, учбове, мультиплікаційне зображення для різноманітних цілей. Відеофільм - комплексний вид документа, що вміщує в собі вербальну, звукову, матричну систему запису. При відеозаписі зображення перетворюється телевізійною камерою в послідовність електричних сигналів, котрі фіксуються на магнітній стрічці чи оптичному диску.
На перфорованому документі інформація записана шляхом перфорування (пробивання) отворів (перфорацій), або вирізки відповідних ділянок матеріального носія. По матеріальній основі групуються на штучні, частіше всього паперові, рідше - пластмасові (перфокарти) і целулоїдні або лавсанові (перфострічки). Бувають карткові (перфокарти, апретурні карти) та стрічкові (перфострічки) перфоровані документи. Поширені для застосування в механізованих ІПС, що спеціалізуються на розподілі патентних документах, креслярсько-конструкторській документації. Але властивості та призначення ПД замінюють більш сучасні та зручні засоби.
Мікрографічні документи створені на мікроносії у вигляді мікрокопії або оригінала документа. Цей клас складають мікрофільми, мікрофіші та мікрокарти, виготовляються в компактній формі на фото-, кіно-, магнітній стрічках або оптичному диску. Їх відмітною рисою являється малі фізичні розміри та вага, значна інформаційна ємність, компактність зберігання та необхідна спеціальна апаратура для зчитування інформації. Прогнозований строк служби мікроформ - 500 і більше років. Мікрографічні документи є результатом репрографії, мікрографії та мікрофільмування. Розпізнають фотографічні (на прозорій основі -рулонний мікрофільм, мікрокартка-мікрофіша) та поліграфічні мікроформи (на непрозорій основі - непрозора мікрокартка, мікрокард, мікротейп і т. п.). Існують також магнітні, лазерні, оптичні, голографічні та інші мікроформи. За способом запису поділяються на два види: аналогові (мікрозображення не закодоване в зменшеному розмірі) та дискретні (мікрозображення закодоване). Мікроформи широко використовуються для зберігання великих об’ємів копій документів і даних.
До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку та магнітний диск (гнучкий та жорсткий), а також магнітні карти, що майже вийшли з використання. Внутрішня структура носіїв магнітного запису складається з робочого шару (накопичення та зберігання інформації), що нанесений на основу із ненамагніченого матеріалу. Виготовляють із магнітно-твердих оксидів або металів. Крім робочих шарів частіше містять і, доповнюючи шари, наприклад, захисний - для захисту робочого шару від зносу, для покращання транспортування носіїв та запобіганню статистичної електроізоляції носія. За способом запису розпізнають носії для подовжньої та перпендикулярної записів відносно поверхні шару. Відрізняються магнітною текстурою робочого шару, що сприяє кращому намагнічуванню в одному чи іншому направленні.
Найбільш поширений подовжній запис, так як перпендикулярний більш складний та дорогий. Види запису сигналів: для прямого запису аналогу, модуляційного запису аналогових сигналів та цифрового запису.
При прямому записі аналога потрібно, щоб миттєве значення і частотний спектр записаного на носії сигналу був аналогічний миттєвому значенню і спектру сигналу, що записується (звукозапис).
При модуляційному записі, сигнал, що записується модулює частоту, амплітуду або фазу несучого сигналу. Цей вид запису широко використовується в відеозаписі та в інструментальній техніці.
При цифровому записі на носій записується цифрові чи не цифрові імпульсні сигнали. Цифрові сигнали - результат обчислення або результат перетворення аналогового сигналу в цифрову форму. Нецифрові - результат кодової імпульсної модуляції аналогового сигналу або прості сигнали управління та програмування. Характеристика цифрового запису: амплітудна похибка, нижча за попередньо розглянуті види запису; верхня гранична частота, нижча порівняно з попередніми та нижня гранична частота також нижча. Особливо цінною властивістю цифрового методу запису звукових та відеосигналів є різке зниження деградації якості звуку та зображення при перезаписі/копіювання. Цифровий метод звуко-, відео- запису набуває великого поширення.
Гнучкі магнітні диски широко використовуються для запису програм, тексту, результатів обробки розрахунків ЕОМ та ін., зручні у використанні та компактні. Складається з дискового магнітного носія, який знаходиться в квадратному конверті чи касеті, та прокладок, що відокремлюють диск від конверту. Прокладки виконують роль очистки магнітного носія та знятті з нього статистичних зарядів, що потрібно для безвідмовної роботи дискети. Але гнучкі дискети замінюють біль досконалі оптичні диски для багаторазового запису та CD-ROM (більша ємність, швидкодія, надійність).
Жорсткі магнітні диски представляють собою круглий диск з алюмінієвого сплаву, на обидві сторони якого нанесені магнітні робочі шари. Інформація на диску записується на доріжках, що представляють собою замкнуті концентричні окружності. Значення подовженої та поперечної щільності постійно підвищується від покоління до покоління, що збільшує його інформаційну ємність, швидкодію пошуку заданої інформації.
Оптичний документ є досить новим носієм інформації, основаним на оптичних способах запису, зчитування та відтворення. Універсальність виявляється в записі та зберіганні в єдиній цифровій формі інформації любого виду - звукової, текстової, графічної, відео. До оптичних документів відносяться оптичні диски та відеодиски: компакт - диск, CD-ROM, DVD-диски, rewriteable CD, інші. Найбільш перспективним носієм являється оптичний диск, на який інформація записується та зчитується за допомогою сфокусованого лазерного променя. При цьому формуються мікроскопічні заглиблення або ямки (піти), що утворюють в сукупності спіральні або кільцеві доріжки з записом звуку (оптичні аудиодиски), зображенням (оптичні відеодиски) або будь-яким текстом. Щільність запису більш 108 біт/см2. Оптичний диск - це оптичний (лазерний) носії інформації діаметром 8-12 см (4,5 ¢¢), товщиною - 1,2 мм. оскільки на ОД інформація зберігається в цифровому форматі, технологія запису має свої особливості. Сигнал, що поступає від джерела - аналоговий. Аналого-цифровий перетворювач переводить його в цифрову (двоїсту) форму. При зчитуванні інформації операція розгортається в зворотному порядку. В залежності від можливості використання для запису і зчитування існують накопичувачі призначені для запису інформації безпосередньо користувачем та її зберіганням - WORM, та накопичувачі розраховані тільки на зчитування інформації - CD-ROM.