Реферат: Мiсцеве самоврядування в Українi пiсля прийняття нової Конституцiї України
затверджувати статути, в яких "iдповiдно до Конституцiї України,
цього Закону, iнших законодавчих актiв визначаються: ..." i приведено
бiльше десяти напрямiв в органiзацiї самоврядування, якi мають знайти
своє вiдображення в статутах. I ось тут слiд помiркувати над такою
проблемою: а як мiсцева рада зможе сформулювати положення, наприклад,
щодо "форми, порядку i гарантiї безпосередньої участi населення у
вирiшеннi питань мiсцевого значення", адже навiть статтi 39 та 40,
якi говорять про загальнi збори (сходи) громадян та мiсцевi
iнiцiативи, не передбачають порядку реалiзацiї громадою таких прав, а
вiдсилають це на рiвень статутiв. З однiєї сторони, це цiлком
справедливо, адже в маленькому селi i у величезному мiстi такий
порядок має бути рiзним, але варто передбачити, що нiякий статут не
повинен позбавити членiв громади такого права, або встановити норми,
якi не можуть суттєво обмежити можливiсть його реалiзацiї.
Вирiшити проблему суперечностей мiж спробою надати громадам i
їх органам бiльших можливостей у визначеннi внутрiшнiх питань громади
i забезпечити їх гарантiями вiд можливих зловживань при прийняттi
статутiв можна двома способами. Перше, це розробити модельний статут
поселення, в якому передбачено рiзнi варiанти органiзацiї i
дiяльностi мiсцевого самоврядування i в базовому законi "Про мiсцеве
самоврядування" зробити припис, про обов`язковiсть реалiзацiї в
статутi поселення, який приймається громадою чи радою, положень
модельного статуту. Друге, що в самому законi дещо бiльш детально
визначити основнi, мiнiмальнi гарантiї громади для реалiзацiї своїх
прав, навiть за вiдсутностi статуту. Тим паче, що українське
законодавство знає норми, наприклад, трудового права, де поряд з
роботою по контракту є застереження, що вiн не може погiршувати
правовий захист працiвника в порiвняннi з чинним законодавством.
Великим досягненням проекту фонду є роздiл 4, "Економiчнi та
фiнансовi основи мiсцевого самоврядування", особливо частина, що
стосується бюджету громади. Адже насьогоднi питання формування та
використання мiсцевого бюджету стоїть як нiколи гостро. Держава
передає все бiльше функцiй, пов`язаних з великими фiнансовими
видатками, органам мiсцевого самоврядування, не компенсуючи цих
видаткiв новими стабiльними надходженнями. Iнша проблема, це
законодавча невизначеннiсть розпорядженням бюджетних коштiв, що веде
до необгрунтованих фiнансових витрат, а то й до просто зловживань з
боку виконавчих керiвникiв мiсцевого самоврядування. В бiльшостi
країн свiту саме проблемам формування та використання коштiв
мiсцевого бюджету в законах про мiсцеве самоврядування придiляється
головна увага. Проект фонду також робить спробу упорядкувати питання
бюджету. Без сумнiву, позитивним моментом тут є встановлення гарантiй
щодо самостiйностi мiсцевих бюджетiв та видiлення в мiсцевому бюджетi
двох складових : поточного (адмiнiстративного) бюджету та бюджету
iнвестицiй i розвитку мiсцевого самоврядування (далi фондовий
бюджет). Це позитивне починання варто дещо розширити та уточнити.
Наприклад, варто на законодавчому рiвнi бiльш чiтко закрiпити
вимогу, що бюджети мiсцевого самоврядування мають бути
збалансованими, тобто видатки бюджету не можуть перевищувати
надходження. З метою компенсацiї перевищення видаткiв над доходами у
виключних випадках рада може прийняти рiшення про одержання
банкiвського кредиту, за умови, що його величина не перевищує третини
вiд величини адмiнiстративного бюджету. Кредити не можуть
застосовуватись на покриття видаткiв
$,iнiстративної частини бюджету.
Крiм цього, коли ми вже видiлили двi складових частини
бюджету, то цiлком логiчно було б визначити i кошти з яких формуються
цi частини. Адмiнiстративний бюджет складається iз всiх доходiв
громади вiд податкiв за нормами, встановленими законом, спецiальних
витрат та загальних надходжень з боку держави (субвенцiї та
субсидiї). Фондовий бюджет формується за рахунок продажу комунального
майна, мiсцевих податкiв, зборiв та обов`язкових платежiв, кредитiв
та субсидiй на iнвестицiї.
Ведучи мову про право органiв мiсцевого самоврядування брати чи
давати кредити, а також випускати мiсцевi позики, лотереї та iншi
цiннi папери, слiд чiтко продумати механiзми, якi б недопустили
можливого банкрутства громад через надто нерацiональне користування
таким правом, наприклад, голови поселення чи виконкому. Через те тут
було б доцiльно закласти умови, що рiшення про кредити чи випуск
мiсцевих цiнних паперiв приймається саме представницьким органом за
поданням голови, та саме представницький орган затверджує перелiк
комунального майна, яке може бути заставою пiд кредити, що загальна
величина заборгованостей громади не може перевищувати рiчного
адмiнiстративного бюджету i в разi необхiдностi погашається саме за
рахунок цiєї частини бюджету.
Також було б доцiльно в законi впровадити норми щодо
обов`язкових процедур, якi мають бути виконанi органами
самоврядування при наданнi кредитiв чи гарантiй пiд кредити iншим
фiзичним чи юридичним особам, а саме гласнiсть i змагальнiсть. Тобто
рiшення приймаються лише пiсля публiчного оголошення про намiр
кредитування чи надання гарантiй i лише на конкурснiй основi. Крiм
того, важливо всеж-таки визначитись вiдносно права органiв
самоврядування займатись пiдприємницькою дiяльнiстю. Напевне, тут
варто все-таки накласти деякi обмеження, як i роблять це в рiзних
країнах. А саме, органи самоврядування можуть створювати лише тi
пiдприємства, дiяльнiсть яких пов`язанна з наданням послуг населенню
вiдповiдно до повноважень органу самоврядування. Аналогiчно i участь
мунiципального капiталу можлива лише в таких пiдприємствах. В
протилежному випадку можливе повне пiдкорення iнтересiв громади
iнтерасам мiсцевої влади, яка замiсть надання послуг займеться
виключно бiзнесом.
Взагалi, питання фiнансового забезпечення мiсцевого
самоврядування в обох законопроектах, незважаючи на новацiї проекту
фонду, можуть i повиннi бути суттєво доповненi.
Що стосується проекту комiсiї, то надто сумнiвним тут є
частини, що стосуються повноважень районних та обласних рад (Глава
2). Так стаття 44 визначає, що районнi (обласнi) ради можуть
делегувати (а значить можуть i не делегувати, залишити за собою)
понад 30 рiзноманiтнiх повноважень. Але ж iз часiв Риму вiдомо, що не
можна делегувати комусь бiльше повноважень, нiж маєш сам. Адже за
Конституцiєю Украни (стаття 143, частина 2) повноваження раойнних i
обласних рад досить обмеженi. А навiть якщо допустити, що у них такi
повноваження є, то як вони їх мають виконувати, коли самi не мають
виконавчого органуг
Та й наявнiсть такої кiлькостi повноважень цих рад разом iз
принципом їх формування прямими виборами знову приведе до спроб цих
рад керувати радами населенних пунктiв та конфлiктiв їх голiв з
вiдповiдними головами мiсцевих державних адмiнiстрацiй.
А якщо й допустити, що незважаючи на такi застереження,
Верховна Рада прийме саме таку версiю закону, де районнi i обласнi
ради матимуть набагато бiльше повноважень нiж це визначено
Конституцiєю, то це може спричинити до подання закону в
Конституцiйний Суд для його перевiрки на предмет конституцiйностi. За
таких умов, довiра до закону буде ще бiльш пiдiрваною, а в разi
визнання закону неконституцiйним, мiсцева влада знову буде в
невизначеннi i чекатиме нового реформування.
Повертаючись до питання, поставленого на початку нашого
дослiдження, чи варто впроваджувати в Українi статутне право, i
погодившись з моделлю про можливiсть його застосування, але не як
елементу обов`язкового, а можливого для тих поселень, якi мають для
цього необхiднi i достатнi умови, необов`язково вiдхиляти проект
комiсiї . Цi два проекти цiлком нормально можуть бути зведенi в один,
причому нi структура, нi концепцiя законопроекту фонду не буде
порушена. Адже в законопроект фонду можна цiлком логiчно вписати
положення з проекту комiсiї, наприклад: про сесiю ради чи її постiйнi
комiсiї (статтi 46,47) тощо.
Обидва проекти закону "Про мiсцеве самоврядування в Українi"
заслуговують на уважний розгляд i мають свої сильнi сторони. Проте
проект, пiдготовлений за участю Асоцiацiї мiст України, Фонду
пiдтримки мiсцевого самоврядування та Мiнюсту є бiльш перспективним
для розвитку мiсцевого самоврядування в Українi i за умов його
доповнення деякими положеннями з проекту комiсiї може буту
розглянутим i схваленим Верховною Радою України. За умов збереження
концепцiї проекту при його схваленнi слiд визначитись у перехiдних
положеннях про поступове введення в дiю його окремих статей, аби не
спровокувати негативних результатiв вiд декларування норм,
впровадження яких потребує додаткової пiдготовки (наприклад питання
мiнiмальних стандартiв чи фiнансового вирiвнювання).